Рішення

від 16.12.2013 по справі 918/1840/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 918/1840/13

Господарський суду Рівненської області в складі судді Політики Н.А. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Облагротехсервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 7 938 грн. 25 коп.

За участю представників сторін:

від позивача - директор ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 16 грудня 2013 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

02 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс" (далі - ТОВ "АЗС-сервіс", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Облагротехсервіс" (далі - Товариство). Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7938 грн. 25 коп..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1840/13, розгляд якої призначено на 16 грудня 2013 року.

У судовому засіданні 03 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання призначене на 16 грудня 2013 року, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33028, Рівненська область, м.Рівне, вул.Словацького, 4/6. Проте вказане поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням, що адресат по даній адресі не значиться. (а.с.13).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви ТОВ "АЗС-сервіс" було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 02 грудня 2013 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.3).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у Товариства було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву ТОВ "АЗС-сервіс"

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2008 року між ТОВ "Облагротехсервіс" (далі - Замовник) та ТОВ "АЗС-сервіс" (далі - Виконавець) укладено Договір № 680/08 на обслуговування та зберігання нафтопродуктів (далі - Договір). (а.с.5).

Згідно п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обслуговування Замовника зі зберігання нафтопродуктів Замовника в асортименті, кількості та на суму, яка вказана в накладних на відпуск нафтопродуктів, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.2.2. Договору, право власності на ПММ переходить до Замовника в момент підписання накладних, Виконавець при цьому бере на себе зобов'язання по їх відповідальному зберіганню та видачі згідно пред'явлених талонів.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що ціна реалізації придбаних нафтопродуктів є фіксованою і не підлягає зміні протягом усього періоду вибірки ПММ. Вартість послуг по зберіганню нафтопродуктів, що належить Замовникові, Виконавцем включена в відпускну ціну ПММ.

Згідно п.2.4. Договору умови оплати: передоплата. За згодою сторін, допускається оплата нафтопродуктів по факту отримання, але не пізніше десяти днів після оформлення накладних.

Пунктом 3.1 передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом п'яти років до повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Договір підписаний уповноваженими особами сторін і скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору, позивачем 27.08.2010 року передано відповідачу паливно-мастильні матеріали - бензин А80 у кількості 4 845 л. на загальну суму 31 250 грн. 25 коп., що підтверджується накладною №676 від 27 серпня 2010 р. (а.с.6).

Відповідно до п.2.4. Договору відповідач не пізніше 10 днів повинен був перерахувати кошти позивачу, оскільки накладна №676 була оформлена та підписана 27.08.2010 року, то перерахунок коштів повинен був би здійснитися не пізніше 06.09.2010 року.

Проте Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно Договору, щодо оплати товару виконав частково, сплативши позивачу лише 23 312 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на суму 7 938 грн. 25 коп., що вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2013 року. (а.с.8).

Судом встановлено, що в наслідок невиконання, в повному обсязі, відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару за ТОВ "Облагротехсервіс" перед ТОВ "АЗС-сервіс", на момент розгляду справи, рахується заборгованість в сумі 7 938 грн. 25 коп..

11 липня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, щодо погашення заборгованості в сумі 7 938 грн. 25 коп. (а.с. 7). Дана вимога залишена Товариством без належної уваги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, відповідно до приписів вищезазначеної норми укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 680/08 від 02 січня 2008 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частина третя цієї ж статті передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підтвердженням прийняття паливно-мастильних матеріалів є накладна №676 від 27.08.2010 р., згідно якої відповідач отримав товар від позивача.

За змістом ч.1 ст.193 ГК України вбачається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "АЗС-сервіс" до ТОВ "Облагротехсервіс" про стягнення заборгованості у сумі 7 938 грн. 25 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Облагротехсервіс" (33028, Рівненська область, м.Рівне, вул..Словацького, 4/6, код ЄДРПОУ 33521414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс" (33018, Рівненська область, м. Рівне, вул.Курчатова, 32 б, код ЄДРПОУ 25319659) 7 938 (сім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 25 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 19.12.2013 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу (33018, Рівненська область, м. Рівне, вул.Курчатова, 32 б);

3 - відповідачу (33028, Рівненська область, м.Рівне, вул..Словацького, 4/6).