Постанова

від 28.02.2012 по справі 27/5014/20/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2012 р. справа №27/5014/20/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2012р. (повний текст від 18.01.2012р.) у справі №27/5014/20/2012 (суддя Лазненко Л.Л.)

за позовом Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор», м. Луганськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ

про стягнення 8 102,26грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Луганська міська рада, м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор», м. Луганськ, про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 7 962,48грн. та 139,78грн. пені.

Ухвалою від 04.01.2012р. господарський суд Луганської області порушив провадження у справі №27/5014/20/2012 та в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Виконавчий комітет Луганської міської ради, м. Луганськ.

Рішенням від 17.01.2012р. господарський суд Луганської області позов задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що зобов'язання щодо внесення орендної плати відповідачем не виконувалось, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 7 962,48грн. - за період з 01.06.2011р. по 31.10.2011р. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені в сумі 139,78грн. за період з 01.08.2011р. по 30.11.2011р.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, проведено судове засідання з винесенням рішення у справі за відсутності представника відповідача. Скаржник наголошує, що ухвалою про порушення провадження у справі суд першої інстанції зобов'язував позивача з власної ініціативи провести звірку розрахунків, чого останній не виконав. За твердженням апелянта, дана звірка показала б фактичні обставини справи, а також мала б істотне значення для вирішення спору по суті, проте місцевий господарський суд не надав відповідачу можливості представити докази, необхідні для повного з'ясування обставин справи.

Представники сторін у судове засідання не з'явились з невідомих причин, доводів на підтвердження своїх вимог чи заперечень апеляційному господарському суду не надали, про місце та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 09.02.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачаться, що 13.10.2006р. між Луганською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкор»(орендарем) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_1, реєстровий номер 2696, державна реєстрація від 01.12.2006р. за №040640200199, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 22.08.2006р. №8/109 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщені нежитлові будівлі та благоустрій прилеглої території, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 20-б (двадцять «б»).

Об'єктом оренди згідно п.2 договору є земельна ділянка площею 1,0733 га, в тому числі: 0,1579га -капітальна трьох і більше поверхова; 0,6474га -під площадками: 0,0758га -під зеленими насадженнями; 0,1922га - інші (ґрунтове покриття). На момент укладення цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 592 888,87грн. (п.4 договору).

Пунктом 7 визначений строк дії договору -до 22.08.2055р.

В пункті 8 договору сторони узгодили, що оренда плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях збільшеного на коефіцієнт 2,5 (довідка розрахунку розмірів земельного податку (річного) додається до договору і є його невід'ємною частиною).

Разом з цим, в матеріалах справи наявне рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2011р. у справі №18/2пд/2011, яким внесено зміни до договору оренди землі від 13.10.2006р., укладеного між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінкор»(посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_1, реєстровий номер 2696, державна реєстрація від 01.12.2006р. за №040640200199), а саме, викладено п.8 розділу «Орендна плата»у новій редакції: «8. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду, у гривнях».

Відповідно до п. 11 договору, орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Вищевказана земельна ділянка була передана позивачем орендарю 02.12.2006р. згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 20-б.

За твердженням позивача, зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати відповідачем не виконувались, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 7 962,48грн. (за період з 01.06.2011р. по 31.10.2011р.), що зумовило звернення Луганської міської ради до суду з відповідним позовом. Крім того, позивачем на підставі п.13 договору за несвоєчасну сплату орендної плати нараховано до стягнення 139,78грн. пені.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Статтею 21 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно положень ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявна довідка Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2011 рік, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: вул. Совєтська, 20-б, загальною площею 1,0733га, становить: 0,1579га - 1 733 103,32грн./га, 0,9154га - 722 126,39грн./га., а також приведено приклад розрахунку орендної плати.

З огляду на викладене, позивачем було нараховано відповідачу орендну плату за період червень 2011р. -жовтень 2011р. в сумі 11 683,65грн. За даними позивача, відповідачем було сплачено у вказаному періоді 2 757,06грн. орендної плати, а також існувала переплата за договором станом на 01.06.2011р. в сумі 964,11грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем існуючої заборгованості, а також арифметичну вірність та відповідність чинному законодавству розрахунків позивача, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу з орендної плати за землю в сумі 7 962,48грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Пунктом 5 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Пунктом 13 договору сторони визначили право орендодавця у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляти з орендаря пеню в розмірі пені за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення.

За таких обставин, оскільки докази належного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором відсутні, з огляду на приписи чинного законодавства та п.13 договору, позивачем обґрунтовано нарахована пеня в розмірі 139,78грн. за період з 01.08.2011р. по 30.11.2011р.

Таким чином, судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом ненадання останньому можливості представити докази, необхідні для повного з'ясування обставин справи, з огляду на наступне.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

В силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заявник у скарзі посилається на винесення господарським судом першої інстанції невірного рішення у зв'язку з відхиленням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та не проведенням сторонами звіряння взаємних розрахунків.

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. №75 із змінами і доповненнями від 25.10.2004 р. ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення №10378246, згідно якого представник ТОВ «Лінкор»Єрмольчик 12.01.2012р. за адресою: пл. Героїв ВВВ,10а, м. Луганськ, 91016 (яка згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.01.2012р. значиться як місцезнаходження підприємства відповідача), отримав ухвалу про порушення провадження у справі №27/5014/20/2012.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевим судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а відповідач мав можливість і достатньо часу для підготовки заперечень, але не скористався своїм правом надати пояснення стосовно заявлених позовних вимог.

Відносно посилань заявника в апеляційній скарзі на нездійснення сторонами звіряння взаємних розрахунків як істотного доказу для вирішення даної справи, судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне. Акт звірки взаємних розрахунків є внутрішнім документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо. Цей документ складається з метою уникнення розбіжностей у здійсненні розрахунків з контрагентами, який є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, відсутність акту звірки не перешкоджає вирішенню даного спору по суті. Крім того, відповідачем ні до матеріалів справи в суді першої інстанції, ні до апеляційної скарги не додано доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності заборгованості з орендної плати.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2012р. у справі №27/5014/20/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2012р. (повний текст від 18.01.2012р.) у справі №27/5014/20/2012 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2012р. (повний текст від 18.01.2012р.) у справі №27/5014/20/2012 -залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

ОСОБА_3

Надруковано примірників - 6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-господарському суду

1-ДАГС