Рішення

від 12.03.2007 по справі 20-7/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" березня 2007 р. справа № 20-7/179

За позовом:          Гаражно-будівельного кооперативу „Вимпел-2”

          (99040, м. Севастополь, вул. Маршала Бірюзова)

          (99011, м. Севастополь, Делегардова балка)

до відповідача:          Приватного підприємства „Камизо ЛПК”

          (юридична адреса: 99011, м. Севастополь, пров. Панорамний, 13, офіс 3)

          (поштова адреса: 99029, м. Севастополь, вул. Сілаєва, б.5-А, кв.60)

треті особи          Приватне підприємство „Синтез-Юг”

які не заявляють           (м. Севастополь, вул. Токарева, 3)

самостійних вимог

на предмет спору на          Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при

стороні відповідача          Державному комітеті України по земельним ресурсам” в особі

          Севастопольської міської філії

          (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13)

          Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів

          (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 2).

про          стягнення боргу за Договором № 3 від 02.01.2003 про спільну діяльність щодо експлуатації АЗС в сумі 5382,78 грн., з яких: основний борг –5226,00 грн., 3% річних –156,78 грн.;

за зустрічним          Приватного підприємства „Камизо ЛПК”

позовом:          (юридична адреса: 99011, м. Севастополь, пров. Панорамний, 13, офіс 3)

          (поштова адреса: 99029, м. Севастополь, вул. Сілаєва, б.5-А, кв.60)

до відповідача:          Гаражно-будівельного кооперативу „Вимпел-2”

          (99040, м. Севастополь, вул. Маршала Бірюзова)

          (99011, м. Севастополь, Делегардова балка)

про          визнання Договору № 3 про спільну діяльність від 02.01.2003 недійсним, стягнення з ГБК „Вимпел-2” в порядку реституції витрати по сплаті орендної плати в розмірі 3210,00грн.

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          Мневець В.Д., представник, довіреність № 15 від 10.09.2006;

від відповідача:          Іванова О.О., представник, довіреність № 02 від 08.11.2006;

          Козлов М.О., директор, наказ № 1 від 15.06.1994;

від третіх осіб:          - не з'явився (ПП „Синтез-Юг”);

          не з'явився (ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам” в особі Севастопольської міської філії);

          Ярош С.В., провідний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 8/12 від 16.01.2007 (Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів);

Суть спору: 13.09.2006 Гаражно-будівельний кооператив „Вимпел-2” (далі –ГБК „Вимпел – 2”) звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Приватного підприємства „Камизо ЛПК” (далі –ПП „Камизо ЛПК”) про стягнення боргу за Договором № 3 від 02.01.2003 про спільну діяльність щодо експлуатації АЗС в сумі 5382,78 грн., з яких: основний борг –5226,00 грн., 3% річних –156,78 грн. (т.1 арк. с. 3-5).

Ухвалою суду від 14.09.2006 порушено провадження у справі (т.1 арк. с. 1-2).

20.10.2006 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.№2429) про визнання Договору № 3 про спільну діяльність від 02.01.2003 недійсним, стягнення з ГБК „Вимпел-2” в порядку реституції витрат по сплаті орендної плати в розмірі 3210,00грн., з посиланням на статті 48 ЦК УССР та статті 203, 215, 216, 430, 628, 651, 654, 1130 Цивільного кодексу України, статтю 16 Закону України „Про оренду землі” (т.1 арк. с. 78-80).

Ухвалою суду від 23.10.2006 зустрічну позовну заяву прийнято до провадження для сумісного розгляду зі справою № 20-7/179 (т.1 арк. с. 97-98).

Ухвалою суду від 22.11.2006 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Синтез-Юг”, Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам” в особі Севастопольської міської філії та Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів (т.1 арк.с.140-141).

Треті особи - Приватне підприємство „Синтез-Юг” і Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам” в особі Севастопольської міської філії явку своїх представників  в судове засідання не забезпечили, про причину нез`явлення суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвали суду від 22.11.2006, 14.12.2006, 24.01.2007 не виконали, в зв`язку з чим винесені окремі ухвали в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

ГБК „Вимпел –2” в поясненні (вх №33660) зазначив, що в передбачений пунктом 3.2 договору внесок, який повинно сплачувати ПП „Камизо ЛПК” по договору, входить оплата вивозу сміття (відходів), охорона АЗС в нічній час, подача електроенергії, що підтверджується журналом передачі під охорону, угодами (а.с. 136-137, том 1).

Зустрічні позовні вимоги ГБК „Вимпел –2” не визнав по мотивам, викладеним в відзиві (вх №33661, а.с.138, том 1), а саме законність та дійсність договору від 02.01.2003 та правомірність стягнення з ПП „Камизо ЛПК” заборгованості за інший період по цьому договору підтверджуються рішенням по справі №20-5/046, яке набрало законної сили та залишено апеляційною та касаційною інстанціями без змін (а.с.138, том 1).

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, строк розгляду справи продовжувався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд визнав можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд  -

в с т а н о в и в:

23.01.1976 рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих Пр №2  затверджений кооператив по будівництву гаражів „Вимпел - 2” в районі вул. Маршала Бірюзова в кількості 130 чоловік та зареєстрований статут кооперативу (а. с. 9, том 1).

Дата реєстрації ГБК „Вимпел –2” –26.11.1976.

23.04.1997 ГБК „Вимпел –2” перереєстрований Ленінською районною державною адміністрацією міста Севастополя за адресою: місто Севастополь, Делегардова балка    (а.с. 56, том 1).

Згідно рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих №21/651 від 4.10.1976 ГБК „Вимпел –2” відведена земельна ділянка загальною площею 1,8га, яка розташована на південному схилі відгалуження балки Сардинаки під будівництво майданчику для розміщення металевих гаражів. Тим же рішенням розмір земельної ділянки змінений з 1,8га до 1,5га (а.с. 111, том 1).

В доповнення до рішення №21/651 від 4.10.1976 виконавчим комітетом Севастопольської міської ради депутатів трудящих рішенням №10/332 від 24.05.1977 ГБК „Вимпел –2” відведена додатково земельна ділянка під будівництво гаражів –стоянок  та розміщення металевих гаражів для зберігання особистого автотранспорту загальною площею 3 га (а.с. 112, том 1).

Рішенням Севастопольської міської ради депутатів трудящих №19/697 від 03.10.1979 ГБК „Вимпел –2” знову додатково відведена земельна ділянка під будівництво гаражів –стоянок для зберігання особистого автотранспорту загальною площею  3,2 га (а.с. 113, том 1).

15.11.2001 ПП „Камизо ЛПК” в особі директора Козлова М.О. уклало договір оренди майна №1 з фізичними особами Худолей М.В. та Козловим М.О., предметом якого є АЗС контейнерного типу, що розташована на території ГБК „Вимпел –2”, строком на 2 роки (а.с. 14-15, том 2).

02.01.2003 ГБК „Вимпел –2” та ПП „Камизо ЛПК” уклали договір №3 про сумісну діяльність по експлуатації АЗС, розташованої на території ГБК „Вимпел –2” (а.с. 11, том 1).

Згідно пункту 1.1 договору від 02.01.2003 предметом договору є сумісна діяльність для досягнення загальних господарських цілей.

Строк дії договору згідно пункту 4.2 сторони передбачили з 01.01.2003 та протягом 5 років за узгодженням сторін, якщо не буде письмової заяви однієї з сторін по коректуванню договору або його розірвання з істотних причин: оплата, утримання АЗС, її робота та інше.

У відповідності до пункту 3.2 договору від 02.01.2003 ПП „Камизо ЛПК” прийняло на себе обов`язок своєчасно сплачувати внесок на розвиток ГБК „Вимпел –2” в розмірі 300,00грн (у тому числі ПДВ).

По узгодженню між сторонами 30.04.2003 в пункт 3.2 договору від 02.01.2003 внесена наступна зміна: орендна плата складає 402,00грн в місяць (у тому числи ПДВ) шляхом напису на тексті договору.

При дослідженні наданих сторонами копій екземплярів договору від 02.01.2003 судом встановлено наступне.

Редакції екземплярів договорів ГБК „Вимпел –2”, ПП „Камизо ЛПК” відрізняється наступним.

Договір ГБК „Вимпел –2” не містить підпису Козлова Н.А., директора ПП „Камизо ЛПК”. Договір ПП „Камизо ЛПК” цей підпис містить.

В кінці договору сторони змінили і доповнили пункт 3.2 договору наступним: „По узгодженню сторін орендна плата з 01.05.2003 складає  400грн в місяць, в т.ч. з ПДВ”, що засвідчено підписами представників обох сторін.

В екземплярі ГБК „Вимпел –2”  400грн має неоговорене виправлення на 402грн.

Акти прийому –здачі виконаних робіт та податкові накладні з серпня по грудень 2003 року містять суму 402грн, підписані обома сторонами.

З грудня 2003 року акти прийому –здачі виконаних робіт та податкові накладні не складались (а.с.84-93, том 1).

23.12.2003 на екземплярі договору ПП „Камизо ЛПК” ним зроблено односторонній запис про розірвання договору в зв`язку з невиконанням  підприємством пунктів 2.1 і 2.3 договору, про що повідомлено голову правління кооперативу. Доказів такого повідомлення ПП „Камизо ЛПК” суду не представлено.

Доводи ПП „Камизо ЛПК” про те, що ГБК „Вимпел –2” одностороннє змінив умову договору в частини розміру платні по договору спростовуються матеріалами справи, що підтверджують продовження після внесення змін до договору сплати внесків з боку ПП „Камизо ЛПК”, а також відсутністю будь-яких письмових претензій та заперечень в адресу кооперативу відносно розміру внесків.

Доказів розірвання договору і звільнення території кооперативу від АЗС контейнерного типу ПП „Камизо ЛПК” в порядку статті 188 Господарського кодексу України суду не надано.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

ГБК „Вимпел –2” пропонував  ПП „Камизо ЛПК” розірвати договір, демонтувати АЗС, вивезти її з території кооперативу, звільнити місце для будівництва автомагазину (а.с.109-115, том 1).

Фактичне припинення діяльності АЗС виникло з причини примусового скасування ДПІ Ленінського району міста Севастополя реєстрації реєстратора розрахункових операцій „МИНИ 600 МЕ”, в зв`язку з чим припинилась реалізація нафтопродуктів (а.с. 16, 17, том 2).

Позивач зазначає, що з дня укладення договору ПП „Камизо ЛПК” своєчасно сплачувало внески на розвиток ГБК „Вимпел –2”, а також сплачував спожиту електричну енергію включно по 08.08.2003.

З 01.11.2003 сплата ПП „Камизо ЛПК” внесків на розвиток ГБК „Вимпел –2” припинилась, але ПП „Камизо ЛПК” продовжує розміщувати АЗС на території кооперативу.

Станом на 01.08.2005 у ПП „Камизо ЛПК” виникла заборгованість, яка підтверджується особовими рахунками, карткою  обліку  електроенергії  (а.с. 12, 13, 15, том 1).

15.12.2005  ГБК „Вимпел –2” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до ПП „Камизо ЛПК” про стягнення заборгованості по спірному договору в розмірі 11 366,00грн  (суддя Євдокимов І.В., справа №20-5/046, а.с.114, том 1).

Свої вимоги ГБК „Вимпел –2” обґрунтував тим, що відповідач належним вином не виконував обов`язки щодо сплати внесків по договору №3 про сумісну діяльність по експлуатації АЗС, розташованої на території ГБК „Вимпел –2”.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.01.2006 позов був задоволений частково в розмірі 9 108.89грн (у тому числі: 8 442,00грн –основний борг; 666,89грн –збитки від інфляції). В решті позову було відмовлено в зв`язку з застосуванням правил позовної давності (а.с. 25 –26. том 1).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 апеляційна скарга ПП „Камизо ЛПК” залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 27-29, том 1).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2006 касаційна скарга ПП „Камизо ЛПК” залишена без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 26.01.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2006 –без змін (а.с. 30-31, том 1).

При розгляді цієї справи судові інстанції оцінили платежі по договору як внески на розвиток кооперативу, а не як орендну платню за землю.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ПП „Камизо ЛПК” надав договір від 05.11.2001 купівлі –продажу обладнання, згідно якого власниками АЗС є дві фізичні особи і в тому числі директор ПП „Камизо ЛПК” Козлов М.О. (а.с. 106, том 2).

Сторони надали докази виконання умов договору за період з лютого по грудень 2003 року: акти прийому –передачі виконаних робіт, податкові накладні, договором складання яких не передбачено (а.с. 85-93, том 1).

В період з 01.09.2005 по 31.05.2006 борг по договору  складає 4 020,00грн.

Станом на 01.09.2006 борг складає 5 382,78грн: у тому числі основний борг –5 226,00грн; три проценти річних - 156,78грн (а.с. 32, том 1).

Спірні відносини між сторонами по первісному позову виникли з приводу неналежного виконання ПП „Камизо ЛПК” прийнятих на себе  обов`язань по договору від 02.01.2003.

ПП „Камизо ЛПК” звернувся до господарського суду міста Севастополя з зустрічним позовом до ГБК „Вимпел –2” про визнання договору від 02.01.2003 недійсним та застосування судом реституції шляхом стягнення з ГБК „Вимпел –2” витрат, понесених на оплату орендної платні в розмірі 3210,10грн (а.с. 79-80, том 1).

Спір по зустрічному позову виник в зв`язку з тим, що ПП „Камизо ЛПК” вважає, що діяльність АЗС припинена, що підтверджується книгою обліку розрахункових операцій, та ГБК „Вимпел –2” не надав доказів виконання умов договору по вивозу сміття (відходів), охороні АЗС в нічний та неробочий час, забезпечення подачі електропостачання.

На думку ПП „Камизо ЛПК” фактично між сторонами був укладений не договір про сумісну діяльність, а договір оренди земельної ділянки, однак це спростовується змістом договору та наданими доказами: книги здачі об`єкту під охорону, вивіз відходів (а.с. 62-83, том 2).

Правовідносини сторін регулюються статтями 48, 161-162 ЦК УССР, статтями 525, 526, 625, 627, 628 ЦК України, ст. 188 ГК України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №  980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання законної сили Цивільним кодексом України (з 1 січня 2004 року)  і  продовжують існувати до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, то до таких правовідносин застосовуються норми обох  кодексів в частини виконання умов договору, прав та обов`язків сторін.

По вимогам про визнання недійсною угоди застосовується те законодавство, яке діяло на дату укладення угоди.

Згідно статті 13 Закону України „Про оренду землі” N 161-XIV від 6 жовтня 1998 року із змінами і доповненнями договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами норм статей 3, 4 Закону України „Про оренду землі” об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, а орендодавцями земельних ділянок, в свою чергу, виступають громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно –правовими актами.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею –право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 119 Земельного кодексу України право на земельну ділянку може бути набуто за давністю користування (набувальна давність).

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено підстави виникнення права користування земельною ділянкою, а саме –одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме –укладення договору оренди  і його державної реєстрації.

Як встановлено судом, ГБК „Вимпел –2” після відведення земельних ділянок під будівництво гаражів –стоянок та розміщення металевих гаражів для зберігання особистого автотранспорту до прийняття діючого Земельного кодексу України оформлення права на відведені земельні ділянки не завершив.

Згідно пункту 6 Розділу X „Перехідні положення” Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Але згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2005  від 22.09.2005 положення пункту 6 Розділу X щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

На момент вирішення даного спору по суті ГБК „Вимпел –2” вирішує питання щодо оформлення права на відведення кооперативу земельних ділянок, якими користується  з 1976 року у відповідності із Земельним кодексом України N 2768-III від 25 жовтня 2001 року.

Виходячи з викладеного, доводи ПП „Камизо ЛПК” щодо укладення замість договору про сумісну діяльність договору оренди земельної ділянки є безпідставними.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання ПП „Камизо ЛПК” на статті 203, 215, 628, 651, 1130 ЦК України 2003 року безпідставні, так як договір укладався в період дії ЦК УССР.

Враховуючи викладене, ПП „Камизо ЛПК” не надало суду належних доводів того, що договір від 02.01.2003 не відповідає вимогам закону України, в зв`язку з чим суд залишає зустрічні позовні вимоги без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої  господарський суд має право, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, суд вважає необхідним надати правову оцінку внесенню змін в спірний договір в частині редакції пункту 3.2 договору.

При внесенні зміни до пункту 3.2 договору найменування платежу було вказано як орендна платня. Але  в інші пункти договору зміни не вносились, зокрема в пункти 3.3-3.4 договору, де цей платіж залишився внеском.

Визначений в первісній редакції пункту 3.2 договору платіж є внеском на розвиток ГБК „Вимпел –2” (пункти 3.3-3.4 договору) і не може вважатися орендною платнею в розумінні закону, що регулює земельні відносини (статті 4, 13 Закону України „Про оренду землі”).

ГБК „Вимпел –2”  надав суду докази виконання умов договору в частині вивозу сміття (відходів), охорони об`єкту, подачі електроенергії.

Враховуючи викладе, суд вважає необхідним внесені в пункт 3.2 договору зміни визнати недійсними, так як не відповідають вимогам  закону згідно статті 48 ЦК УССР.

При вирішенні спору по первісному позову суд виходить з наступного.

Згідно статей 161, 162 ЦК УССР зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в статтях 525-526 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто всі умови договору, визначені на розсуд сторін, погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, є обов`язковими до дотримання і виконання сторонами договору.

Оскільки ПП „Камизо ЛПК” підписав договір від 02.01.2003 в редакції  з 01.05.2003, таким чином він прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені умовами договору, у тому числі і сплачувати внески у відповідності до пунктів 3.3 –3.4 зазначеного договору не пізніше 30 числа незважаючи на роботу або припинення роботи АЗС своєчасно та в повному обсязі, про що є оговорення в договорі (а.с.11, том 1).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги ГБК „Вимпел –2” щодо стягнення з ПП „Камизо ЛПК” суми основного боргу по договору в розмірі 5 226,100грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню незалежно від того, припинена діяльність АЗС чи ні.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до пункту 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 5 липня 2005 року №01-8/1183 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням норм Цивільного і Господарського кодексів України” положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника, у разі порушення ним грошового зобов`язання, в незалежності від наявності вини у його діях.

В наданому ГБК „Вимпел –2” розрахунку заборгованості сума трьох процентів річних складає 156,78грн.

Суд вважає наданий розрахунок вірним, а суму трьох процентів річних в розмірі 156,78грн такою, що підлягає стягненню з ПП „Камизо ЛПК”.

Мотиви, доводи, обґрунтування ПП „Камизо ЛПК” спростовуються наданими доказами і не заслуговують на увагу, так як не є належними та допустимими.

Все вище перелічене дає суду право для висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, так як ПП „Камизо ЛПК” не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що договір від 02.01.2003 не відповідає вимогам закону України, та обґрунтованість позовних вимог ГБК „Вимпел – 2”, який здійснює охорону об`єкту, вивіз відходів, постачає електроенергію, дозволяє розміщення АЗС на своїй території, про що надані докази (а.с. 62-83, том 2).

Керуючись ст. ст. 3, 4,13 Закону України „Про оренду землі”, ст. ст. 119, 125 Земельного кодексу України,  ст. ст. 48, 161,162 ЦК УССР, ст. ст. 525, 526, 625, 627, 629 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. ст. 20, 22, 33, 34, 35, 69, 77, 82-84 ГПК України, суд

вирішив:

1.          Визнати недійсними зміни в договір №3 від 02.01.2003  про сумісну діяльність по експлуатації АЗС, розташованої на території Гаражно-будівельного кооперативу „Вимпел-2”, укладений між Гаражно-будівельним кооперативом „Вимпел-2” та Приватним підприємством „Камизо ЛПК” в частині зміни призначення платежу „орендну плату”.

2.          Позовні вимоги  Гаражно-будівельного кооперативу „Вимпел-2” задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Камизо ЛПК” (проспект Панорамний, 13, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24491014) на користь Гаражно-будівельного кооперативу „Вимпел-2” (вул. Маршала Бірюзова, місто Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 22307851) заборгованість в розмірі 5382,78грн (у тому числі основний борг –5226,00грн; три проценти річних –156,78грн), а також судові витрати: державне мито в розмірі 102,00грн. і витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

4.          В задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного підприємства „Камизо ЛПК”  –відмовити повністю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

19.03.2007