Ухвала

від 01.09.2015 по справі 802/984/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/984/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

01 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

за участю:

представника позивача: Кучер Ганни Миколаївни,

представника відповідача: Мисюри Валентини Михайлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства ВІА "Прогрес" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинському районі Вінницької області до селянського (фермерського) господарства ВІА "Прогрес" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинському районі Вінницької області звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з селянського (фермерського) господарства ВІА "Прогрес" в сумі 10 503,57 грн.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаного позову повністю, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, селянське (фермерське) господарство ВІА "Прогрес" зареєстроване Козятинською районною державною адміністрацією та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинському районі Вінницької області.

За відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованих до Пенсійного фонду України фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій з січня 2015 року в загальній сумі 10 503,57 грн. по наступним пенсіонерам: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 7-14, 16-18).

В лютому 2015 року пенсійний орган на адресу відповідача направив розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з січня 2015 року. Вказаний розрахунок відповідач отримав 06.02.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15).

Однак, станом на 01.04.2015 року за селянським (фермерським) господарством ВІА "Прогрес" рахується заборгованість по невідшкодованих управлінню Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинському районі Вінницької області фактичних витрат на виплату та доставку вищезазначених пенсій за віком за період з 25.01.2015 року по 25.03.2015 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути на користь управління Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинському районі Вінницької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку даних пільгових пенсій за зазначений період в сумі 10 503, 57 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, також працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 затверджені Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з абз. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІ.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР, відповідно до положень якого відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону,об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.

Відповідно до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто для жінок після досягнення 55 років, а для чоловіків - після досягнення 60 років.

В силу п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для платників, зазначених у п.п. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.9 Інструкції, передбачено, що відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

В суді першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що заявлену до стягнення суму заборгованості до управління Пенсійного фонду України у м. Козятині та Козятинському районі в розмірі 10 503,57 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, отже суд вважає обґрунтованими вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Козятині та Козятинському районі щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не вчиняв жодних дій щодо оскарження даного розрахунку чи дій по його складенню.

Також матеріали справи містять докази того, що громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначена на пільгових умовах пенсія за Списком №2, а заборгованість відповідача за січень-березень 2015 року становить 10 503,57 грн.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що фермерське господарство ВІА "Прогрес" не зобов'язано сплачувати вказану заборгованість, однак суд критично ставиться до вказаних доводів з огляду на наступне.

Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", внесено зміни до ПК України, зокрема з 01 січня 2015 року з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Згідно із п.297.1 ст.297 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р.) платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом (п.297.1 ст.297 ПК України).

До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості обкладення яким встановлювались статтею 307 ПК України.

Згідно із ст.307 ПК України платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказана заборгованість по доставці та виплаті пільгової пенсії виникла у відповідача в січні 2015 року. Тому, до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, які діяли станом на січень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., а також п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, положення п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" звільняють від сплати збору саме платників фіксованого сільськогосподарського податку, до яких, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., однак до вказаних платників відповідач не відноситься.

На підставі вищевикладених обставин суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що за відповідачем обліковується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 25.01.2015 року по 25.03.2015 року в сумі 10 503, 57 грн. відповідно до розрахунку суми заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

В силу вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що заборгованість відповідача перед органом Пенсійного фонду в розмірі 10 503,57 гривень по пенсіонерам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період з 25.01.2015 року по 25.03.2015 року підлягає погашенню шляхом її стягнення.

Судом встановлено, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства ВІА "Прогрес" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 вересня 2015 року.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.