Ухвала

від 27.08.2015 по справі 822/1324/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1324/15

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

27 серпня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Грицай Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області Коломисюка Юрія Володимировича та селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області Коломисюка Юрія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача селянське (фермерське) господарство "Кузьминці" про визнання нечинним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2015 року позивач - ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області Коломисюка Юрія Володимировича про визнання не чинним та скасуванням рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №19992758 від 13 березня 2015 року та зобов'язати його провести припинення обтяження речового права на нерухоме майно - договору оренди земельної частки (паю), який зареєстрований 22.11.2013 року за №8197979 у реєстраційній службі Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 09.06.2015 року вказаний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем та третьою особою подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 жовтня 2013 року між селянським (фермерським) господарством "Кузьминці" та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Поляхівської сільської ради (кадастровий НОМЕР_1, загальною площею 3,0825 га). 21 листопада 2013 року здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно зазначеного договору.

Однак в подальшому вказаний договір оренди землі був розірваний на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 11.01.2014 р., укладеної між орендодавцем (ОСОБА_5.) та орендарем (в особі виконавчого директора СФГ "Кузьминці" ОСОБА_6.).

13.03.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на припинення обтяження речового права на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди, однак 16.03.2015 року отримав відмову, яка фактично базується на тому, що надана угода про дострокове розірвання договору оренди підписана виконавчим директором СФГ "Кузьминці" ОСОБА_6 без необхідних повноважень, що зазначено в мотивувальній частині рішення Теофіпольського районного суду по справі №685/313/14-ц від 16.04.2014 року (предметом якого був спір між СФГ "Кузьминці" та фізичними особами стосовно визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди землі, за наслідками розгляду якого в задоволенні позову відмовлено).

Вважаючи зазначені дії державного реєстратора протиправними позивач звернувся з позовом до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про " державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ЦК України, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Статтею 24 Закону № 1952 визначено перелік підстав, за яких державний реєстратор може відмовити у державній реєстрації, який є вичерпним.

Такими підставами є:

- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

- об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

-із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

-подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

- заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

- заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

- під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний май новий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі докумен та, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про держав ну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

- після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

-заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

- заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

- заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно ч. 4 ст.24 Закону №1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що державний реєстратор під час вирішення питання про державну реєстрацію або відмову у такій реєстрації повинен перевірити подані йому документи, тільки на відповідність їх вимогам встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за наслідком такої перевірки прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. При цьому зазначеним законом встановлений чіткий перелік підстав такої відмови, та зазначене про недопустимість відмови у реєстрації з підстав які прямо не передбачені у відповідній статті цього закону.

Відповідно матеріалам справи, підставою для відмови у державній реєстрації стало підписання відповідної угоди про дострокове розірвання договору оренди виконавчим директором СФГ "Кузьминці" без необхідних повноважень.

Однак, державний реєстратор відповідно до наданих йому повноважень не може перевіряти повноваження осіб, які підписували відповідний договір та тим більш робити висновок про неправормість такого правочину (додаткової угоди) та відмовляти на підставі цього у здійсненні державної реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що вказана угода про дострокове припинення оренди у судовому порядку визнана нечинною не була, а отже і підстави вважати її такою відсутні.

Згідно з матеріалами справи позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на припинення обтяження речового права на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 11.01.2014 року.

З врахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для відмови позивачу у здійсненні державної реєстрації вказаної угоди, а тому оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №19992758 від 13.03.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Державним реєстратором серед доводів апеляційної скарги було зазначено, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що діючим законодавством не передбачено поняття "повторного розгляду" заяв поданих до державного реєстратора прав на нерухоме майно, а тому зобов'язання судом державного реєстратора здійснити такий повторний розгляд заяви призведе до порушення чинного законодавства.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки розгляд вказаної заяви державним реєстратором відбувся з порушення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при чому таке порушення відбулося саме з вини державного реєстратора.

Тобто, фактично у такому випадку можна вважати, що вказана заява позивача розглянута відповідно до чинного законодавства не була, внаслідок зазначених порушень.

Тобто, в даному випадку суд першої інстанції зобов'язує відповідача розглянути заяву позивача з дотриманням відповідних положень закону.

Питання про повторність розгляду заяви у такому випадку ставити недоцільно оскільки у зв'язку із порушенням закону, попередній розгляд заяви можна вважати таким, що не відбувся.

Також апелянтом не зазначено, до порушення чиїх прав та інтересів або якого законодавства призведе такий розгляд.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області Коломисюка Юрія Володимировича та селянського (фермерського) господарства "Кузьминці" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 вересня 2015 року.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.