Постанова

від 28.08.2015 по справі 826/11902/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2015 року № 826/11902/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Аблов Є.В., Шулежко В.П., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної

служби України Мощонської Ірини Володимирівни,

Державної реєстраційної служби України,

Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції

третя особа Публічне акціонерне товариство «Регіон-Банк»

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач 1) та ОСОБА_2 (надалі - Позивач 2, або Позивачі), звернулись з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни (надалі - Відповідач 1), Державної реєстраційної служби України (надалі - Відповідач 2), Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (надалі - Відповідач 3), третя особа Публічне акціонерне товариство «Регіон-Банк», в якому просили: визнати неправомірними дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни щодо державної реєстрації речових прав Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк" на нерухоме майно, розташоване за адресою:АДРЕСА_1; скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк" на нерухоме майно, розташоване за адресою:АДРЕСА_1 (адреса змінена рішенням Харківської міської ради №480 від 24.07.2013 року з МЖК "Інтернаціоналіст", АДРЕСА_2); зобов'язати Державну реєстраційну службу України забезпечити внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, розташоване за адресою:АДРЕСА_1; зобов'язати Державну реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції виключити запис про реєстрацію речових прав Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Позивачі вказують на те, що рішення про державну реєстрацію прав власності ПАТ «Регіон-Банк» на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, прийнято з порушенням приписів Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що свідчить про його протиправність та наявність правових підстав для скасування.

Зокрема, Позивачі вважають, що ПАТ «Регіон-Банк» не мав права вирішувати питання щодо набуття права власності на предмет іпотеки в досудовому порядку, оскільки перед цим він звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в задоволенні якого судом відмовлено з підстав, що не визначений власник квартири, а відповідно відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, Позивачі звертають увагу суду на те, що у іпотекодержателя на момент подання останнім заяви до державного реєстратора був відсутній документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги, що свідчить про подання третьою особою неповного пакету документів для проведення державної реєстрації .

В судовому засіданні представник Позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення від Відповідача 3, в яких останній проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. Відповідачем 3 зазначено, що ним рішення з питань реєстрації речових прав, яке оспорюють Позивачі, не приймались, а тому факт порушення Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції при здійсненні владних управлінських функцій не доведено.

Відповідачами 1 та 2 до суду заперечень не надано.

Представник Третьої особи проти позову заперечував, посилаючись на те, що у зв'язку з невиконанням кредиторських зобов'язань перед банком, на підставі умов договору іпотеки та у відповідності до чинного законодавства України, останній був змушений скористатись своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі договору іпотеки та набув предмет іпотеки у власність. Крім цього, Третя особа зазначає, що АТ «Регіон-Банк» дотримані норми чинного законодавства України стосовно належного повідомлення шляхом надіслання рекомендованим листом письмової вимоги про усунення порушень не менш як за 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою від 28.08.2015 року позовну заяву в частині визнання неправомірними дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни щодо державної реєстрації речових прав Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк" на нерухоме майно, розташоване за адресою:АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14 червня 2010 року між АТ «РЕГІОН-БАНК» та ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» (код ЄДРПОУ 33067580) був укладений Договір кредиту № 06-1-05-59. Відповідно до умов вказаного Договору кредиту, зі змінами та доповненнями до нього, ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» був наданий кредит у формі кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 1 025 000, 00 грн. (один мільйон двадцять п'ять тисяч гривень нуль копійок) строком користування кредитними коштами по 31.05.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту була передана в іпотеку ОСОБА_2 п'ятикімнатна квартира № 4 (чотири), загальною площею 392,7 кв. м, житловою площею 106, 3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, згідно Договору іпотеки № 06-1-05-59/з1 від 14.06.2010 р., посвідченого Бакіровою В.В. ПН ХМНО за реєстровим № 484.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради «Про зміну та впорядкування адрес об'єктам нерухомого майна на території, що включена до меж міста Харкова» № 480 від 24.07.2013 року адресу АДРЕСА_1.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням ТОВ «Торговий будинок «АКВІЛОН» умов Договору кредиту та виникненням простроченої заборгованості, АТ «РЕГІОН-БАНК» було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

На підставі рішення апеляційного суду Харківської області від15.10.2013 року ОСОБА_5, 06.12.2013 року, звернувсь до Державного-реєстратора Харківського міського управління юстиції з заявою про скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2.

Відповідачем 3 надано відповідь Позивачу 2 16.12.2013 р. №3972/04-02-12/04-02/1921, в якій повідомлено про відмову в проведені реєстраційних дій щодо скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Так, 14.02.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Мощонською І.В. було прийняте рішення №10911641 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "Регіон-Банк" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 13.02.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Федоренко А.І. внесено запис про реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: -договорів, укладених у порядку, встановленому законом; - свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; - свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; - рішень судів, що набрали законної сили; - інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з 4. ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про іпотеку» визначено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Поряд з цим, приписами вказаного закону визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотеко держателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: - нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; - нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; - нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Приписами ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За приписами ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Договору про іпотеку, іпотекодавець набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляються недостовірними або недійсними, а також в разі порушення ТОВ «Торговий будинок «Аквілон» договору кредиту або порушення іпотекодавцем умов цього договору іпотеки.

У відповідності до п. 4.3 Договору про іпотеку даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору.

Так, договором іпотеки іпотекодавець надає іпотекодержателю право прийняти у власність предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань, або право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. На підставі цього договору та даного застереження іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки на власний розсуд шляхом прийняття предмета іпотеки у власність згідно порядку, встановленого ст. 38 Закону України «Про іпотеку». При цьому дане застереження визнається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на те, що реалізація вказаної вище умови іпотечного договору спричиняє набуття вказаним договором характеру правовстановлюючого по відношенню до майна, яке є предметом іпотеки. Оскільки застереження є самостійним елементом, яке в силу приписів законодавства про іпотеку є рівним договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що зі змісту статті 629 Цивільного кодексу України слідує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, оскільки Позивачем 2 було укладено Договір іпотеки на виконання зобов'язань по Кредитному Договору, що у свою чергу свідчить про те, що він фактично погодився з усіма умовами договору, в тому числі і щодо порядку виконання договірних зобов'язань та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі цього Договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно з ч.2 статті 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); - відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; - відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною 2 та ч.13 ст.15 Закону №1952 визначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України. Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, регламентовано приписами Порядку №868.

В ч.8 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. При цьому, в ч.1 ст.16 Закону №1952 визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.7 ст.16 Закону №1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Вказана норма кореспондується з п.35 Порядку №878.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводиться на підставі поданої особисто власником (правонабувачем; стороною правочину, за якою виникло право) або уповноваженою особою заяви, за формою, яка затверджена чинним законодавством.

Частиною 3 ст.16 Закону №1952 встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.

Згідно п.13 Порядку №878, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 36 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Разом з тим, п. 46 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Доводи позивача про порушення третьою особою досудового врегулювання спору щодо виконання договору іпотеки та не відповідність приписам закону вимоги про виконання порушеного зобов'язання та спростовуються наступним.

Так, Позивачам були надіслані вимоги про погашення кредитної заборгованості по Договору із попередженням, що в разі невиконання вимог, банком будуть вжиті відповідні заходи.

Таким чином, третьою особою, на виконання приписів Порядку, подано державному реєстратору договір іпотеки та договори про внесення змін до нього, завірену копію письмової вимоги від № про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30 денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; документ, що підтверджує завершення 30 денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя - повідомлення УППЗ Укрпошта.

Отже, посилання Позивачів щодо ненадання повного пакету документів державному реєстратору, а саме, ненадання підтвердження надіслання іпотекодавцеві вимоги про усунення порушень з дотриманням 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем зазначеної вимоги, спростовуються наявними доказами в матеріалах справи.

В частині посилань Позивачів на те, що при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, дії державного реєстратора та банку створюють загрозу та завдають шкоду інтересам неповнолітніх дітей, що зареєстровані в спірній квартирі, представником яких є ОСОБА_1, суд звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини урегульовані приписами Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При цьому, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, визначення питання відповідності рішення Відповідачів про державну реєстрацію речових прав на квартиру за адресою АДРЕСА_1, приписам чинного законодавства України, якими врегулювання відповідна сфера суспільних правовідносин.

Так, не входить до предмету доказування у даній справі, та відповідно і не підлягає дослідженню, питання щодо дотримання сторонами договору іпотеки законодавства при його укладенні, відповідність дотримання приписів щодо надання дозволу на відчуження спірної квартири, оскільки дані питання виходять за межі компетенції адміністративного суду.

Крім цього, суд вважає доцільним зазначити, що договір іпотеки був укладений ще до реєстрації в спірній квартирі малолітніх дітей, а отже, на час укладання договору іпотеки діти не мали права власності чи права користування спірною квартирою, що в свою чергу унеможливлює порушення їх прав на житло.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій відповідача при розгляді відповідної заяви третьої особи про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Суд звертає увагу, що на час проведення реєстраційних дій у державного реєстратора були відсутні рішення судів, якими визнано нікчемний договір іпотеки та відсутні рішення суду, якими заборонялося вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності, або вчиняти інші реєстраційні дії.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відповідність дій відповідача-1 при розгляді заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно приписам чинного законодавства і, як наслідок, правомірність рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Регіон-Банк».

В частині позовних вимог щодо зобов'язання Державну реєстраційну службу України забезпечити внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей щодо права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вищезазначених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, Позивачі достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.П. Шулежко