Постанова

від 19.07.2006 по справі 41/482

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/482

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.07.2006                                                                                           № 41/482

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 - позивача: Солоденко Д.М. (дов. від 18.07.06 № 6),

                     Телепенько О.М. (дов. від 18.07.06 №7),

- відповідача: Волик В.П. (дов. від 30.05.06),

                       Недільська О.М. (дов. від 18.11.05 № 192),  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нігма"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2004

 у справі № 41/482 (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нігма"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 339 738,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційно-виробнича фірма“Ольвіта” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нігма” (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 322681,80грн. основного боргу, 14857,75грн. пені та 2199,06грн. інфляційних за неналежне виконання договору від 29.12.03 № 42.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.04 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 322681,80грн. основного боргу, 14857,75грн. пені, 1689,05грн. державного мита та 117,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.06 (головуючий суддя – Моторний О.А., судді Бившева Л.І., Кошіль В.В.) апеляційну скаргу ТОВ “Будівельна компанія “Нігма” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.04 – без змін.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.06, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.06 касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.06 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.06 (головуючий суддя – Григорович О.М., судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Нігма” призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем, вважаючи рішення суду 1-ої інстанції законним і обґрунтованим, та просить рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження викладених ним доводів та заперечень, а саме копій листів ТОВ “КВФ “Ольвіта” від 27.05.04 № 42 про зменшення суми в актах виконаних робіт на 203689грн., від 02.04.04, від 29.04.04, від 13.05.04. Це клопотання обґрунтоване неможливістю подання зазначених документів суду 1-ої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Клопотання відповідача було задоволено.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.07.06 строк розгляду справи у відповідності до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжений на один місяць.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.07.06 № 01-23/1/2 в зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків суддю Рябуху В.І. замінено суддею Студенцем В.І.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні і додатково надані докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.12.03 між сторонами у справі було укладено договір № 42 (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (підрядчик) зобов'язався за завданням відповідача (замовника) виконати, а відповідач прийняти та оплатити наступні роботи: посилення корпусу нежилого приміщення по вул. Січневого повстання, 34, літера “Л” у м. Києві.

Договором передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться відповідачем в безготівковій формі згідно фактично виконаних робіт по формі КБ-2В та довідки вартості робіт форми КБ-3 на протязі 5-ти днів з дня підписання акту виконаних робіт, на розрахунковий рахунок позивача (п.3.2 договору).

Наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів прийому-передачі виконаних підрядних робіт за січень-червень 2004 року, підписаними та засвідченими печатками сторін, підтверджується, що позивачем на виконання умов договору за вказаний період було виконано робіт всього на суму 815238грн.

Відповідачем взяті за договором зобов'язання щодо вчасного розрахунку за виконані роботи виконані частково, та сплачено позивачу 466656,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Згідно наданих документів заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи судом 1-ої інстанції становила 348581,60грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 322681,80грн. основного боргу.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України)  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які підтверджують виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати виконаних позивачем робіт по посиленню корпусу нежилого приміщення, не було надано ні суду 1-ої інстанції, ні апеляційному суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення відповідачем терміну оплати робіт, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми виконаних, але не оплачених робіт за кожний день прострочки.

Позивачем у відповідності до п. 7.2 договору за порушення відповідачем термінів оплати робіт за період з 06.06.04 по 21.09.04 було нараховано пеню в сумі 14857,75грн..

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 14 857, 75 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла у червні 2004 року, то колегія суддів погоджуючись з висновком місцевого суду вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2199,06грн. збитків від інфляції за травень 2004 року.

Твердження відповідача про те, що місцевий господарський суд в порушення вимог ст.ст. 32, 63 ГПК України прийняв позовну заяву ТОВ “Ольвіта” до розгляду та порушив провадження у справі без надання позивачем доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів колегія суддів вважає помилковим. Доданим до позовної заяви описом вкладення у цінний лист підтверджується надсилання позивачем 21.09.04 на адресу відповідача (вул. Андріївський узвіз, 30 “А”, м. Київ) копії позовної заяви разом з розрахунком суми позову та бухгалтерськими даними по оплаті.

Доводи відповідача, що судом 1-ої інстанції в порушення ст. 64 ГПК України не було надіслано останньому ні ухвали про призначення справи до розгляду, ні ухвали про відкладення розгляду справи колегія суддів не приймає до уваги з урахуванням того, що вони спростовуються відповідними відмітками про їх направлення на зворотній стороні ухвал.

Твердження відповідача, що 15.11.04 суддею було відмовлено представникові останнього в наданні інформації щодо стану розгляду справи, в ознайомленні з матеріалами справи, в отриманні тексту рішення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Матеріалами справи підтверджується те, що лише 18.11.04 представником відповідача було подано через канцелярію місцевого суду заяву про видачу справи для ознайомлення /Т.1, а.с. 97/.

Відповідачем лише на стадії перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку було повідомлено суд про фактичну адресу компанії (м. Київ, вул. Пимоненка, 13-б). Довідкою Головного управління статистики у м. Києві від 12.10.04 №_15-3499 /Т.1, а.с.52/ підтверджується, що станом на 12.10.04 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України ТОВ Будівельна компанія “Нігма” значиться за адресою: м. Київ, Узвіз Андріївський, 30, літ. “А”.  

Посилання відповідача на лист позивача від 27.05.04 № 42, в якому останній просив ТОВ “БК “Нігма” внести корективи до актів приймання виконаних підрядних робіт за січень, лютий, березень 2004 року та зменшити суму виконання на 203689грн., та твердження, що ця сума не була вирахувана позивачем з заявленої до стягнення суми основного боргу, колегія суддів вважає помилковим. Актом звірки взаємних розрахунків від 14.07.06, підписаним та засвідченим печатками сторін, наданим на виконання вимог ухвали суду від 05.07.06, підтверджується, що відповідне корегування позивачем було проведено.

Згідно ДБН Д.1.1-1-2000  “Правила визначення вартості будівництва” ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Оскільки ні розділ 2 Договору від 29.12.03 № 42 “Ціна договору”, ні Додаткові угоди до договору, якими сторони погоджували зміну вартості робіт, не містять умов про те, що при визначенні вартості робіт сторони керуються ДБН Д.1.1-1-2000  “Правила визначення вартості будівництва”, колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 09.12.05 № 6255 яким встановлено, що витрати, які визначені актами виконаних робіт, не відповідають вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 “Правила визначення вартості будівництва”, затверджений наказом Держбуду України від 27.08.00 № 174, та твердження про те, що різниця між актами виконаних робіт та перерахунками виконаними згідно ДБН Д.1.1-1-2000 складає 118970,40грн., з урахуванням чого, основний борг підлягає зменшенню на  вказану суму.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.04 у справі № 41/482 залишити  без  змін, а апеляційну  скаргу -  без  задоволення.      

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Студенець  В.І.