Постанова

від 02.09.2015 по справі 802/2163/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2015 р. Справа № 802/2163/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Літинського районного центра зайнятості

до: ОСОБА_1

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Літинський районний центр зайнятості з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначено виплату відповідної допомоги. Однак, як зазначає позивач, внаслідок проведеної перевірки встановлено, що відповідач в період отримання такої допомоги отримувала дохід. Оскільки приписи наказу про відшкодування виплаченої суми відповідачем у добровільному порядку не виконані, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення.

В судове засідання представник позивача не прибув, проте надав cуду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання також не прибула, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Повістка про виклик до суду була направлена відповідачу на адресу її реєстрації, проте до суду повернувся невручений конверт. Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини.

11.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Літинського районного центру зайнясті із заявою про надання їй статусу безробітного. На підставі заяви та поданих документів, було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю на період з 18.03.2014р. по 12.03.2015р.

30.01.2015р. позивачу став відомий факт отримання доходу ОСОБА_1 в третьому кварталі 2014 р. від ТОВ «Аграна-Фрут Лука».

Літинський районний центр зайнятості звернувся з письмовим запитом до ТОВ «Аграна-Фрут Лука» про підтвердження або спростування факту роботи ОСОБА_1

03.03.2015р. отримано відповідь де вказано, що ОСОБА_1 прийнята на роботу згідно цивільно-правового договору №000000664/61 від 23 травня 2014 року, що додатково підтверджується довідкою про доходи №84 від 03.03.2015 р. На підставі отриманої відповіді 03.04.2015 позивач склав акт № 17.

Наказом №17 від 16.04.2015 р. директор центру зайнятості прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 коштів, виплачених згідно документів, що містять неправдиві відомості, в сумі 816,00 грн.

06.04.2015р. відповідач ознайомлена з наказом №17 про необхідність повернення незаконно отриманих коштів, що засвідчила власним підписом. Однак, станом на день звернення до суду, ОСОБА_1 кошти не повернула, що і стало підставою для звернення до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 №803-XII "Про зайнятість населення" та від 02.03.2000р. №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі статтею 2 Закону України від 22.03.1991 №803-XII "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 №803-XII "Про зайнятість населення" передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі статтею 7 Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 02.03.2000р. №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, які виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Беручи до уваги, що громадянка ОСОБА_1 у період з 15.06.2014р. по 31.07.2014р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Аграна-Фрут Лука» з одночасним отриманням допомоги по безробіттю в центрі зайнятості у вказаний період, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішений на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до положень ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Фабріціуса, 7, смт Літин, Вінницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в сумі 816,00 грн. (вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.) на користь Літинського районного центру зайнятості (вул. Леніна, 9, смт Літин, код 20088155, р/р 37171001000829, МФО 802015, ГУДКС України у Літинському районі Вінницької області).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/. ОСОБА_2

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: