Рішення

від 02.09.2015 по справі 902/1133/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2015 р. Справа № 902/1133/15

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишиній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, директор згідно рішення;

ОСОБА_2, представник за довіреністю;

відповідача : не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом :Приватного підприємства "АДІС" (вул. Чехова, 29, кім. 308, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, 21034)

до :Державного підприємства "Мурафський кар'єр" вул. Зарічна, 1, с. Мурафа, Шаргородський район, 23530

про стягнення заборгованості 37 625,67 грн.

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "АДІС" (далі позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Мурафський кар'єр" (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 37 625,67 грн. заборгованості, з яких: 19470,00 грн. - основного боргу, 1947,00 грн. - штрафу, 14 598,79 грн. - індексу інфляції та 1609,88 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 вересня 2015 року.

02 вересня 2015 року в судове засідання з'явились представники позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву на позов та витребуваних документів не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки 01 вересня 2015 року на адресу суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість забезпечення явки повноважного представника та не отримання позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідач просто затягує розгляд справи та надав суду доказ направлення на адресу відповідача позовної заяви рекомендованим листом з врученням поштового відправлення, згідно якого відділом поштового зв'язку поставлено відмітку про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання.

Дослідивши клопотання відповідача, суд прийшов до переконання, що вказана у ньому підстава для відкладення не є обґрунтованою, оскільки відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. А щодо не отримання позовної заяви суд зазначає що відповідач мав достатньо часу для звернення до суду для ознайомлення з матеріалами справи та надання відзиву на позовну заяву.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з цим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 188 (в подальшому Договір), відповідно до умов якого, а саме п 1.1. Договору, Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому Товар у відповідності з умовами, визначеними цим Договором та Додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.

Асортимент, ціна, кількість та загальна вартість партії Товару узгоджується сторонами у кожному випадку окремо при поставці партії Товару та визначається у рахунках-фактурах (видаткових накладних) або Додатках, які являються невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1. Договору). Загальна сума даного Договору складає загальну вартість поставленого Товару, яка зазначена у всіх Додатках або рахунках-фактури, згідно з документами, що засвідчують прийом-передачу Товару (видаткові накладні або товарно-транспортні накладні, або акти прийому-передачі Товару).

Відповідно до п. 3.2. Договору термін поставки Товару: два робочих дні з моменту отримання заявки, яка може бути передана будь-яким зручним шляхом.

Перехід права власності на Товар відбувається в момент його передачі Постачальником Покупцю, що оформляється видатковою накладною або товарно-транспортною накладною, або актом прийому-передачі Товару (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 5.1. Договору оплата Товару за цим договором проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, 100% попередня оплата та протягом 2 банківських днів з моменту поставки Товару. Момент поставки Товару (п. 3.3. Договору) є перехід права власності Товару Покупцю.

Згідно з видатковими накладними: № РН-0001279 від 08.10.2012 р. на суму 23959,00 грн. та № РН-0001434 від 06.11.2012 р. на суму 25511,00 грн. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 49 470,00 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що стверджується банківськими виписками від 26.10.2012 р. на суму 10 000,00 грн. та від 05.11.2012 р. на суму 20 000,00 грн., на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором складає 19 470,00 грн., дана сума відповідачем в 2013 році визнана, що стверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.01.2013 року який обопільно підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Крім того, позивачем для досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено 12.06.2013 року претензію № 1 та 06.07.2015 року претензію № 2 з вимогою перерахувати на його рахунок грошові кошти по заборгованості в семиденний строк з дня отримання цієї претензії, а також просив підписати акт взаєморозрахунків між ними станом на 12.06.2013 року.

Відповідач вказані претензії залишив без реагування, акт взаєморозрахунків не підписав за поставлений товар не розрахувався.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, за якими згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за переданий товар у сумі 19 470,00 грн. судом визнані обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1947,00 грн. - штрафу, 14 598,79 грн. - індексу інфляції та 1609,88 грн. - 3% річних.

Розглянувши вимогу про стягнення з відповідача 1947,00 грн. - штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за Товар у вказаний термін Покупець виплачує Постачальнику штрафні санкції в розмірі 10% від суми неоплаченого Товару.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу підтверджуються договором купівлі-продажу № 188 від 08.10.2012 р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 1947,00 грн. - штрафу, на підставі ст. 549, 551 Цивільного кодексу України.

Розглянувши вимоги про стягнення з відповідача 14 598,79 грн. - індексу інфляції та 1609,88 грн. - 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 14 598,79 грн. - індексу інфляції за період з 09.11.2012 року по 11.08.2015 р. та 1609,88 грн. - 3% річних за період з 09.11.2012 року по 11.08.2015 р. підлягають задоволенню як такі що підтверджується договором, матеріалами справи та не суперечить діючому законодавству.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 4-5, 22, 32, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Мурафський кар'єр" (вул. Зарічна, 1, с. Мурафа, Шаргородський район, 23530, код 00371943) на користь Приватного підприємства "АДІС" (вул. Чехова, 29, кім. 308, с. Вінницькі Хутори, Вінницький район, 21034, код 31576283) 19 470,00 грн. - основного боргу; 1947,00 грн. - штрафу; 14 598,79 грн. - індексу інфляції; 1609,88 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 04 вересня 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу вул. Зарічна, 1, с. Мурафа, Шаргородський район, 23530