Рішення

від 04.08.2015 по справі 910/10868/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2015Справа №910/10868/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРУС-ЛАЙН",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна"

про стягнення 684 959,39 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Нікітюк С.О. - представник, дов. б/н від 22.04.15 р.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-РЕГІОН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРУС-ЛАЙН" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія "Народна" про стягнення 684 959,39 грн., а саме 564 975,60 грн. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 114690,05 грн., 3 % річних у розмірі 5293,74 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 13699,20 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором купівлі - продажу від 25.12.14 р. в частині своєчасної оплати вартості придбаного рухомого майна, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції, які позивач разом з основним боргом просить стягнути з відповідачів 1 та 2 солідарно, зважаючи на укладення між відповідачем 2 та позивачем договору поруки № 5 від 25.12.14 р., яким забезпечене виконання відповідачем 1 як боржником зобов'язань за договором купівлі - продажу від 25.12.14 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10868/15 та призначено до розгляду на 27.05.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.06.2015

У судовому засіданні 10.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 07.07.2015.

07.07.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 20.07.15 р. розгляд справи переносився на 04.08.15 р..

У судові засідання 27.05.15, 10.06.15 р., 04.08.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідачів 1 та 2 з'явилися в судове засідання 10.06.15 р., в судові засідання 27.05.15 р. та 04.08.15 р. - не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.05.15 р. відповідачі 1 та 2 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103034179070, 0103034179089.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 04.08.15 р. відповідач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034554092.

Доказів отримання відповідачем 2 третьою особою копії ухвали про перенесення розгляду даної справи від 20.07.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 04.08.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення відповідачу за № 0103034554106, в якому зазначено, що станом на 04.08.15 р. вказане поштове відправлення надійшло до відділення поштового зв'язку «КИЇВ 151» та адресату не вручене.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача 2 позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1. Постанови №18 суд вважає, що відповідач 2 належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи судом 04.08.15 р..

До початку судового засідання 27.05.15 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання б/н від 20.05.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

До початку судового засідання 10.06.15 р. через канцелярію суду представниками відповідачів 1 та 2 подані клопотання без вихідних реквізитів ідентичного змісту, в яких відповідачі 1 та 2 просять суд зупинити провадження у справі № 910/10868/15 до розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/10993/15 за позовом ТОВ «Інвест-Регіон» до ТОВ «Верус-Лайн» та ТОВ «Нафтова компанія «Народна» про стягнення 13 885 348,05 грн. за укладеним між позивачем та відповідачем 1 договором купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого 25.12.14 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1412.

При цьому в обґрунтування клопотань про зупинення провадження у справі представники відповідачів 1 та 2 посилаються на те, що рухоме майно, невиконання зобов'язань зі слати вартості якого за договором купівлі - продажу від 25.12.14 р. було підставою для звернення із даним позовом, входить до складу об'єкту нерухомого майна за договором від 25.12.14 р. нерухомого майна, а саме комплексу за адресою: Київська область, Васильківський район, с/рада Митницька, комплекс автодорожнього сервісу з автозаправними станціями автошлях Київ-Одеса 44 км-60 м.пр., отже, на думку відповідачів, зобов'язання пов'язані між собою.

Клопотання судом долучені судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Питання зупинення провадження у справі врегульовано статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, якою закріплено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно п.3.16 Постанови № 18 зазначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом розгляду господарської справи № 910/10993/15 є стягнення 13 885 348,05 грн. боргу та штрафних санкцій на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.12.2014 року. Під час розгляду даної справи суд має встановити та дослідити обставини, що підтверджували неналежне виконання ТОВ "ВЕРУС-ЛАЙН" та ТОВ "Нафтова компанія "НАРОДНА" умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.12.2014 та Договору поруки № 1 від 25.12.14 р. в частині оплати отриманого об'єкта нерухомості.

Предметом справи № 910/10868/15, що розглядається господарським судом міста Києва, є солідарне стягнення з відповідачів 684 959,39 грн. вартості рухомого майна за договором купівлі - продажу від 25.12.14 р. та Договором поруки № 5 від 25.12.14 р..

Суд зазначає, що господарському суду під час розгляду даної справи необхідно встановити обставини фактичного виконання сторонами умов Договорів та наявність або відсутність заборгованості з оплати рухомого майна, а також правомірність здійсненних позивачем нарахувань на суму боргу (в разі його наявності).

Тобто, господарський суд не позбавлений можливості самостійно дослідити та надати відповідну правову оцінку обсягам реалізації сторонами своїх прав та обов'язків за спірними договорами, а також наявність підстав для відповідальності в разі їх неналежного виконання.

За висновками суду, обставини, які встановлюються судом в ході розгляду справи № 910/10993/15, а саме дотримання сторонами умов Договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 25.12.2014 та Договору поруки № 1 від 25.12.14 р. в частині оплати вартості переданого нерухомого майна, не впливають на збирання та оцінку доказів у справі № 910/10868/15, тобто господарська справа № 910/10993/15 не є пов'язаною з господарською справою № 910/10868/15, що унеможливлює її розгляд, в розумінні ч.1 т.79 ГПК України та дає підстави для зупинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотань відповідачів 1 та 2 про зупинення провадження у справі.

Також до початку судового засідання 04.08.15 р. через канцелярію суду представником позивача подане клопотання б/н від 26.06.15 р. про приєднання документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів 1 та 2 на час проведення судового засідання 04.08.15 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представників відповідачів 1 та 2 в судові засідання 27.05.15 р. та 04.08.15 р. суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалами суду від 30.04.15 р., 27.05.15 р. та 20.07.15 р. відповідачами 1 та 2 суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 04.08.15 р. сторонами суду не надано.

Суд наголошує, що відповідно до 2.3 постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідачів 1 та 2 в судові засідання обов'язковою не визнавалась відповідачі не скористалась належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачами не надано суду відзивів на позовну заяву, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідачів 1 та 2 на час розгляду справи 04.08.15 р., суд, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідачів 1 та 2 виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність клопотань від представників сторін про здійснення фіксації судових засідань технічними засобами засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Серед початком розгляду справи у судових засіданнях представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідачів 1 та 2 у судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судових засіданнях 10.06.15 р. та 04.08.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, а також заперечував проти клопотань відповідачів 1 та 2 про зупинення провадження.

В судовому засіданні 10.06.15 р. представники відповідачів 1 та 2 заперечували проти позовних вимог, викладених у позовній заяві, та підтримали заяви про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (Продавець або Постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верус-Лайн» (Покупець або Отримувач за договором, відповідач 1 у справі) було укладено Договір купівлі-продажу б/н (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до п.п. 1.1. якого продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у власність) рухоме майно (далі - майно), що входить до складу комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с/рада Митницька, комплекс автодорожнього сервісу з автозаправними станціями, автошлях Київ-Одеса 44 км, - 650 м.пр., перелік та кількість майна вказана в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Розділами 2 - 8 Договору сторони узгодили гарантії, порядок і строки розрахунків, приймання - передачу майна, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, ризик випадкової загибелі майна та вирішення спорів тощо.

Відповідно до п.9.6 Договору цей договорі ступає в силу в дату його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Як свідчать матеріали справи Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі продажу, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.1 Договору передача майна продавцем та його приймання покупцем здійснюється протягом п'яти календарних днів з дати підписання цього Договору, на підставі акту приймання-передачі рухомого майна, який підписується повноважними представниками покупця та продавця у двох оригінальних примірниках. Названий акт містить перелік та вартість майна, що переходить у власність покупця відповідно до цього Договору.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом за матеріалами справи встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання умов вищевказаного Договору відповідачем 1 не було здійснено передачу майна за договором відповідно до умов п.4.1 Договору.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно д ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що покупець набуває право власності на майно з моменту укладення цього Договору та підписання акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п.п. 1.3, 1.4 Договору вартість майна в цілому (далі - ціна договору) складає - 470 813,00 грн., крім того ПДВ 94 162,60 грн., що разом становить 564 975,60 грн. Ця ціна є остаточною, фіксованою та не підлягає будь-яким змінам. Балансова вартість майна згідно довідки, наданої продавцем від 22.12.2014 року № 23, становить 393 223,87 грн. без ПДВ.

Так, відповідно до умов Умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору передбачено, що покупець сплачує продавцю ціну Договору у розмірі визначеному п. 1.3 ст. 1 цього Договору протягом двох банківських днів з моменту підписання цього Договору. Розрахунок за майно здійснюється у безготівковій формі на рахунок продавця, зазначений в ст. 10 цього Договору.

Виходячи з приписів вищенаведених положень законодавства, підписання сторонами Договору є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказане майно відповідно до його вартості, визначеної умовами Договору, а також переліку і кількості, зазначеної в Додатку № 1 до Договору. При цьому, за висновками суду, обов'язок відповідача 1 сплатити вартість майна за Договором не пов'язується з моментом передачі вказаного майна покупцеві та не може вважатись підставою для звільнення останнього від виконання своєї частини зобов'язань за Договором.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивач в якості додаткового доказу наявності та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом до суду також посилається на те, що 25.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верус - Лайн» (відповідачем 1 у справі) було укладено також договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1412, відповідно до п.1.1 якого продавець (позивач) продає (передає у власність), а покупець (відповідач 1) купує (приймає у власність) нерухоме майно - а саме: приміщення комплексу, а саме: автозаправочну станцію, операторську з магазином, магазин (бістро), шино монтаж, літню мийку, майданчик та елементи благоустрою, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с/рада Митницька, комплекс автодорожнього сервісу з автозаправними станціями, автошлях Київ-Одеса 44 км, + 650 м.пр..

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» грошових коштів в сумі 564 975,60 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач 1 не виконав, в результаті чого у ТОВ «Верус-Лайн» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

Водночас, 25 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (Кредитор - за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» (поручитель за договором, відповідач 2 у справі) укладено Договір поруки № 5 (далі - Договорі поруки), відповідно до п. 1.1. якого у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за належне виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Верус-Лайн» ідентифікаційний код - 39450517 за договором купівлі-продажу рухомого майна (б/н від 25.12.2014р.), що входить до складу комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с/рада Митницька, комплекс автодорожнього сервісу з автозаправними станціями, автошлях Київ-Одеса 44 км, - 650 м.пр., із подальшими додатками та Додатковими угодами (далі - договір купівлі - продажу).

Порукою забезпечується як належне виконання боржником зобов'язань за Договором купівлі-продажу, так і сплата можливої неустойки (штрафу, пені тощо) та збитків за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань, а також сплата боржником сум, передбачених ст. 6-1 Договору купівлі - продажу (п. 1.3. Договору поруки).

Відповідно до п. 1.4. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань в повному обсязі і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником без обмеження суми відповідальності.

Згідно п. 3.1 Договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу.

Як свідчать матеріали справи Договір поруки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

В статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Окрім того, виходячи зі змісту положень вказаної статті Цивільного кодексу України суд зазначає, що метою укладення договору поруки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов'язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов'язання боржником вказане зобов'язання підлягає виконанню поручителем.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними до того моменту, поки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

У відповідності до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вказаний припис узгоджується із умовами п. 1.2. Договору поруки, згідно з яким у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за Договором купівлі-продажу, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

При цьому суд звертає увагу, що сторони у Договорі поруки передбачили відповідальність поручителя за зобов'язаннями перед кредитором як існуючими в теперішній час, так і тими, що можуть виникнути в майбутньому, оскільки умовами п.6.1 Договору визначена відповідальність сторін, зокрема, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором згідно з чинним законодавством та Договором.

Оскільки всупереч досягнутим між сторонами домовленостям своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості майна (ціни Договору) за Договором, виконання яких було забезпечено Договором поруки, відповідач 1 не виконав, позивач звернувся до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія народна» листом № 40 від 26.01.15 р. з вимогою про сплату заборгованості за Договором, отримання якого 19.02.15 р. відповідачем 2 підтверджується відповідним написом на вказаному листі уповноваженого представника ТОВ «НК Народна».

У зв'язку з відсутністю відповіді на вказаний лист позивач 25.02.15 р. вдруге звернувся до відповідача 2 та відповідача 1 листом № 83 від 25.02.15 р. з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором. Отримання вказаного листа відповідачем 1 підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303803936261 з відміткою представника відповідача 2 про отримання від 06.03.15 р..

Окрім того, позивачем був направлений на адреси відповідачів 1 та 2 лист № 124 від 31.03.15 р. з вимогою щодо погашення наявної заборгованості до 9 квітня 2015 р.

В матеріалах справи наявна копія спільного листа ТОВ «Верус-Лайн» та ТОВ «Нафтова компанія «Народна» на адресу позивача, в якому відповідач 2 підтвердив наявність невиконаних зобов'язань перед позивачем за Договором, відповідачі 1 та 2 гарантували позивачеві сплату пені, а також зобов'язались відшкодувати ТОВ «Інвест-Регіон» понесені фінансові втрати в повному обсязі та гарантували сплату додаткового штрафу.

Проте свої зобов'язання з оплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» за договором майна вартістю 564 975,60 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та Договору поруки відповідачі 1 та 2 не виконали, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві з відповідачів 1 та 2 солідарно.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на саме сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачами 1 та 2 не надано суду жодних доказів на підтвердження своєчасного виконання зобов'язань за Договором та Договором поруки, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі - продажу від 25.12.14 р. та Договору поруки № 5 від 25.12.14 р. або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання з боку сторін відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачами 1 та 2 зобов'язань підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідачі 1 та 2 суду не представили, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів 564 975,60 грн. заборгованості за Договором та Договором поруки підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачами 1 та 2 виконання зобов'язання щодо оплати за рухоме майно у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення проценти річних в сумі 5293,74 грн. за період з 30.12.14 р. по 22.04.15 р. та інфляційні нарахування в сумі 114690,05 грн. за період січень - березень 2015 р., які він просив стягнути з відповідачі 1 та 2 солідарно відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачами 1 та 2 не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду з 30.12.14 р. по 22.04.15 р., відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, умовам Договору і є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідачів солідарно процентів річних в розмірі 5293,74 грн. підлягає задоволенню.

Розмір втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду січень - березень 2015 р. становить 114629,28 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 1 та 2 втрат від інфляції за несвоєчасну оплату рухомого майна за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 114629,28 грн..

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України,ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верус-Лайн» (код 39450517, адреса: 03039, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 42) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Народна» (код 38675288, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 66А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (код 34532275, адреса: 03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4) 564 975,60 грн. основного боргу, 5 293,74 грн. процентів річних, 114 629,28 грн. інфляційних втрат та 13697,98 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 04 вересня 2015 р.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального Кодексу України.

Суддя А.М.Селівон