Рішення

від 14.08.2015 по справі 917/1365/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2015 р. Справа №917/1365/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла",

вул. Комунальна, 2, м. Чернігів, 14005

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпром",

вул. 9 Січня, 19, м. Полтава, 36009

про стягнення 107 793,09 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпром" про стягнення 107 793,09 грн., в т.ч. 68 800,00 грн. - сума основного боргу по договору постачання №10 від 26.05.14р., 7 462,43 грн. - пені, 1 017,86 грн. - 3% річних, 30 512,80 грн. - інфляційних нарахувань, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання повторно не з'явився, витребуваних судом документів не надав, надіславши до суду клопотання вих. №16 від 13.08.2015 р. (вх. №11643 від 13.08.2015р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи виходячи з наступного:

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Відповідач не навів доказів неможливості заміни представника відповідача та мав достатньо часу з дати порушення провадження у справі щоб надати суду свої заперечення, однак таким правом відповідач не скористався.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив, що 26 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Чернігівська Кондитерська фабрика "Стріла" (надалі - Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія і Укртехпром" (надалі - Постачальник, відповідач) було укладено договір постачання №10 (надалі - Договір), відповідного п.1.1. якого, Постачальник зобов'язався поставити у встановлений термін товар у власність Покупця для використання його в своїй діяльності, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити його вартість на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування товару, термін постачання партії товару, кількість асортимент, одиниця вимірювання, ціна за одиницю товару визначається на підставі заявки Покупця і встановлюється в двосторонньо підписаних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Загальна сума Договору складається з сум зазначених в Специфікаціях. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом терміну погодження сторонами в Специфікаціях (пп. 2.1, 2.3 Договору).

Товар повинен бути поставлений Покупцеві в терміни, вказані в Специфікації (п. 3.2 Договору).

За невиконання свої обов'язків сторони несуть свою відповідальність згідно діючого законодавства України (п. 7.1 Договору).

Відповідно до специфікації №1 від 26.05.2014р. до Договору сторони домовились, що сума Договору складає 64000,00 грн.

Також, між сторонами була досягнута домовленість, щодо придбання позивачем додаткового обладнання на підставі рахунку-фактури №0027 від 25.09.2014 року на суму 4800,00 грн. (а.с. 19).

Відповідно до п. 3 Специфікації №1, порядок розрахунків: обладнання відвантажується після 100 % оплати за нього.

На виконання умов Договору та рахунку-фактури позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 68 800,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення №1523 від 04.07.2014 року на суму 10 000,00 грн.; платіжне доручення №1692 від 23.07.2014 року на суму 5 000,00 грн.; платіжне доручення №1709 від 24.07.2014 року на суму 5 000,00 грн.; платіжне доручення №1718 від 25.07.2014 року на суму 12 000,00 грн.; платіжне доручення №1844 від 12.08.2014 року на суму 12 800,00 грн.; платіжне доручення №121 від 02.10.2014 року на суму 4 800,00 грн.; платіжне доручення № 665 від 26.11.2014 року на суму 19 200,00 грн.;

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару по договору та рахунку-фактури не виконав, передоплату не повернув.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 107 793,09 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору з яких: 68 800,00 грн. попередня оплата, 7 462,43 грн. - пеня за період з 26.11.2014р. по 24.05.2015р., 30 512,80 грн. - інфляційні втрати за період з грудня 2014р. по лютий 2015р., грн. 1 017,86 грн. - 3% річних за період з 26.11.2014р. по 24.05.2015р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 208 ЦК у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. Положеннями статті 207 ЦК передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Оскільки, виписаний відповідачем рахунок-фактури №0027 ВІД 25.09.2014р. містить найменування товару, його кількість, ціну та оплачений позивачем є всі підстави вважати, що поведінка сторін засвідчує їх волю щодо настання відповідних правових наслідків, а між сторонами відповідно мав місце факт укладання договору поставки товару.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З метою вирішення питання повернення коштів за непоставлене обладнання, відповідачем була надіслана претензія вих..№102 від 17.03.2015 року, яка до цього часу залишена без задоволення.

Позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеними Договорами поставки щодо здійснення ним попередньої оплати, однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань не поставив позивачу товар, суму передоплати не повернув.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 68 800,00 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України). За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого Господарського суду України у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення сум авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, стягнення з відповідача як постачальника перерахованої суми попередньої оплати, не вважається грошовим зобов'язанням ні у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України), ні у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України.

Також, слід зазначити, що сторони узгодили умову про відповідальність сторін згідно чинного законодавства, однак не визначили розмір та базу нарахування пені, що виключає застосування такої міри відповідальності, так як пеня є договірною неустойкою. Судом враховано рекомендації викладені в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення неповернутої суми попередньої оплати в розмірі 68.800,00 грн. В частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних та суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехпром" (вул. 9 Січня, 19, м. Полтава, 36009, код 38019505) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (вул. Комунальна, 2, м. Чернігів, 14005, код 00382295) 68 800,00 грн. основного боргу та 1376,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 19.08.2015 р.

Суддя Кульбако М.М.