Рішення

від 18.08.2015 по справі 911/1245/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 911/1245/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМП ТРЕЙД»;

до Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ІСТ»;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРЕВІСНИК МАЙБУТНЬОГО»;

про стягнення 101465,21 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.03.2015 року);

від третьої особи: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14.05.2015 року)

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УМП ТРЕЙД» з позовом до Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ІСТ» про стягнення 101465,21 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 поставки № РІ025598 АГ від 28.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/1245/15 та призначено справу до розгляду на 21.04.2015 року.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України з метою з'ясування обставин, необхідних для повного та всебічного вирішення спору, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРЕВІСНИК МАЙБУТНЬОГО». Також, ухвалою від 26.05.2015 року було продовжено строк розгляду спору.

Ухвалою від 03.06.2015 року провадження у справі № 911/1245/15 зупинялось до остаточного вирішення пов’язаної з нею справи Господарського суду Київської області № 911/2189/15.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2015 року провадження у справі № 911/1245/15 поновлено та призначено справу до розгляду на 04.08.2015 року.

03.08.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 04.08.2015 року, представники позивача та третьої особи не з’явилися, третя особа про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. У зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 18.08.2015 року.

В судове засідання 18.08.2015 року позивач повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачем в судовому засіданні 18.08.2015 року були надані додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши надані сторонами докази, суд

встановив

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «УМП ТРЕЙД» заявлено позов про стягнення з Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ІСТ» 101465,21 грн. заборгованості за ОСОБА_3 поставки № РІО25598 АГ від 28.05.2014 року. В підтвердження розміру заборгованості позивач надав до матеріалів справи накладні про поставку товару та Акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.11.2014 року, складений та підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «УМП ТРЕЙД» та Дочірнім підприємством «РІТЕЙЛ ІСТ».

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував, у зв’язку з тим, що 31.08.2014 року між позивачем (Первісний кредитор), відповідачем (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУРЕВІСНИК МАЙБУТНЬОГО» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 31083, відповідно до умов якого Первісний кредитор (позивач) передав Новому кредиторові (третій особі), а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і став кредитором за ОСОБА_3 поставки № РІ025598 АГ від 28.05.2014 року (спірний Договір), укладеним між Первісним кредитором (позивачем) та Дочірнім підприємством «РІТЕЙЛ ІСТ» (відповідачем).

За умовами ОСОБА_3 про відступлення права вимоги Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов’язань за Основним ОСОБА_3 (ОСОБА_3 поставки № РІО25598 АГ від 28.05.2014 року), а саме сплати коштів за поставлений Товар в сумі 101465,20 грн.

Від третьої особи надійшов відзив на позов, яким останній проти позову заперечує і просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на укладений 31.08.2014 року Договір про відступлення права вимоги № 31083, згідно з яким саме третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУРЕВІСНИК МАЙБУТНЬОГО» має право на стягнення з відповідача заявленої заборгованості у сумі 101465,21 грн.

Позивач повідомив суду про незгоду з укладеним ОСОБА_3 відступлення права вимоги та про оскарження такого ОСОБА_3 в судовому порядку. У зв’язку з чим, провадження у справі зупинялось до вирішення Господарським судом Київської області спору у справі № 911/1245/15, в якій розглядалось питання про визнання недійсним ОСОБА_3 про відступлення права вимоги № 31083 від 31.08.2014 року.

Зокрема, позивач у справі № 911/1245/15 заявив вимогу про стягнення з відповідача 101465,21 грн. заборгованості за ОСОБА_3 поставки № РІ025598 АГ від 28.05.2014 року, право вимоги за яким, як стверджує відповідач та третя особа, передано третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «БУРЕВІСНИК МАЙБУТНЬОГО» згідно ОСОБА_3 про відступлення права вимоги № 31083 від 31.08.2014 року, який оскаржувався в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/2189/15.

У справі Господарського суду Київської області № 911/2189/15 прийнято рішення від 10.06.2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним. Відповідне рішення суду не оскаржувалось і набрало законної сили.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач за дійсним ОСОБА_3 про відступлення права вимоги № 31083 від 31.08.2014 року відступив своє право вимоги до відповідача на суму 101465,21 грн. за ОСОБА_3 поставки № РІО25598 АГ від 28.05.2014 року.

Щодо зауважень позивача на невідповідність суми заборгованості станом на дату підписання ОСОБА_3 від 31.08.2014 року (137962,74 грн.) сумі уступки права вимоги (101465,21 грн.), відповідач пояснив, що станом на 31.08.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем за ОСОБА_3 поставки складала 137962,74 гри.

Між позивачем, ТОВ «Буревісник майбутнього» та відповідачем укладено Договір про відступлення права вимоги від 31.08.2014 року, за яким позивач відступив право вимоги за ОСОБА_3 поставки у сумі 101465,2 грн., тобто позивач уступив право вимоги частини заборгованості.

В той же час, відповідач продовжував оплачувати заборгованість за поставлений товар в межах різниці між сумою наявної заборгованості та сумою відступлення права вимоги. Зокрема, різниця склала 36497,54 грн. (137962,74 - 101465,2 = 36497,54), відповідачем на рахунок позивача перераховано 40000,0 грн., з яких 3502,46 грн. є помилково перерахованими.

Також, суд не приймає посилання позивача на підписання відповідачем 03.11.2014 року (після укладення договору уступки) Акту звірки розрахунків, що на думку позивача свідчить про визнання відповідачем обов’язку саме перед позивачем.

Зокрема, навіть за наявності визнання відповідачем обов’язку перед позивачем, договір уступки права вимоги за своєю правовою природою в першу чергу стосується прав та обов’язків первісного та нового кредитора, які не залежать від волевиявлення боржника. Таким чином, позивач, уступивши право вимоги, фактично передав права кредитора у зобов’язанні новому кредитору, відповідно втратив статус кредитора, на що жодні дії боржника не впливають.

Додатково слід зазначити, що у відповідності до умов ст. 516 ЦК законодавець не зобов’язує Боржника бути стороною в правовідносинах по заміні кредитора в зобов’язанні, як і підписувати даний Договір, оскільки Договір відступлення права вимоги по суті не впливає на права та обов’язки Боржника. Законодавець зобов’язує сторони таких відносин лише письмово повідомити Боржника про факт заміни кредитора.

Натомість Боржник повинен виконувати обов’язки по Основному зобов’язанню (ОСОБА_3 поставки), а кредитором по такому договору Позивач вже не є з огляду на відсіл плсння ним своїх прав.

Відповідно до п.4.3 ОСОБА_3 відступлення права вимоги згідно з цим ОСОБА_3 тягне за собою припинення всіх зобов'язань Первісного кредитора за Основним договором, та не тягне за собою ніяких змін та умов Основного договору, що стосуються зобов’язань Боржника щодо сплати вартості поставленого товару та штрафних санкцій у випадку порушення терміну оплати.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чино, враховуючи, що Договір уступки права вимоги є чинним, що також підтвердилось в ході розгляду спору у справі Господарського суду Київської області № 911/2189/15 і його заперечення первісним кредитором свідчить про порушення ним умов такого договору, однак не відміняє його дійсності.

Згідно зі ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Як передбачено ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Стаття 514 Цивільного кодексу України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, позивач відступивши своє право вимоги на суму 101465,2 грн. третій особі, втратив статус кредитора у зобов’язанні за ОСОБА_3 поставки на відповідну суму, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.08.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін