Рішення

від 25.08.2015 по справі 910/14921/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 910/14921/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СКАЙ ХАУСВ» ,

04107, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Татарська, буд. 18-Б

до Споживчого товариства В«ЛЕЛЕКАВ» ,

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 139

про стягнення 160 384,87 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (доручення від 20.05.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«СКАЙ ХАУСВ» (далі - позивач) до Споживчого товариства В«ЛЕЛЕКАВ» (далі - відповідач) про стягнення 160 384,87 грн., з яких: 128 700,00 грн. основного боргу, 29 274,55 грн. пені та 2 410,32 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання юридичних та консультаційних послуг від 02.06.2014 № 03/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18287/15 від 07.08.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18288/15 від 07.08.2015) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18289/15 від 07.08.2015) відповідачем подано заяву про визнання позову у частині позовної вимоги про стягнення 128 700,00 грн. основного боргу.

Оскільки заяву про визнання відповідачем позову, у частині основного боргу, підписано уповноваженою особою та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову у частині основного боргу, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, часткове визнання відповідачем позову прийнято господарським судом.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18290/15 від 07.08.2015) відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18291/15 від 07.08.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявляє клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме: пені та 3 % річних.

У судове засідання 11.08.2015 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 25.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19971/15 від 25.08.2015) позивачем подано додатковий доказ.

У судове засідання 25.08.2015 представник відповідача не з'явився, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.08.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«СКАЙ ХАУСВ» (далі - виконавець) та Споживчим товариством В«ЛЕЛЕКАВ» (далі - замовник) укладено договір про надання юридичних та консультаційних послуг від 02.06.2014 № 03/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику комплексні консультаційні та юридичні послуги в порядку, установленому даним Договором, а замовник зобов'язується вчасно приймати й оплачувати їх відповідно до Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 7.2. Договору, оплата послуг за Договором здійснюється замовником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) за кожний місяць або інший період, визначений сторонами у зазначених актах виконаних робіт (послуг).

Згідно з пунктом 7.3. Договору, замовник здійснює розрахунки повністю або частинами шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, не пізніше 30 календарних днів, від дати підписання акта, якщо інший термін не буде встановлений сторонами в акті чи іншому письмовому документі.

Договір набирає чинності з 02.06.2014 і діє до 01.09.2014 (пункт 2.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги на суму 143 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт (послуг) від 30.06.2014 № 1 та від 31.08.2014 № 2, що підписані у двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

Наявність підписів представника відповідача та відбитків його печатки на вказаних актах та відсутність у них зауважень до наданих послуг, оцінюється судом як прийняття відповідачем спірних послуг в обсягах і вартості, що вказані в актах, а також погодження відповідачем відповідності послуг, що надані, умовам Договору.

Вказані акти приймання-передачі (робіт) послуг відповідають вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та є належними та допустимими доказами здійснення між сторонами господарських операцій з надання послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі робіт (послуг) від 30.06.2014 № 1, строк оплати встановлено до 30.07.2014 та відповідно акту приймання-передачі робіт (послуг) від 31.08.2014 № 2, строк оплати встановлено до 30.09.2014.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано банківські виписки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», в якому відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчені підписом уповноваженої особи банку та скріплені відбитком його печатки, згідно з якими судом встановлено здійснення відповідачем часткової оплати за Договором у розмірі 14 300,00 грн. та, відповідно, наявність заборгованості.

Також, до матеріалів справи надано акт звірки за період 01.06.2014-30.04.2015, що підписаний у двосторонньому порядку представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток, відповідно до якого сторони дійшли висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 128 700,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти - у якості письмових доказів надання послуг за Договором позивачем відповідачу та прийняття їх відповідачем, банківські виписки - у якості письмового доказу для встановлення розміру коштів, що перераховані відповідачем за Договором і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати послуг за Договором у матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості послуг, що надані позивачем, виконав частково, станом на дату прийняття рішення суду, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за Договором у розмірі 128 700,00 грн. - різниця між вартістю наданих послуг та розміром часткової оплати.

Відповідачем визнано позов у частині заявленого до стягнення основного боргу.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за якими одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні, відповідачем вказане визнається.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 128 700,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пункту 8.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 29 274,55 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, при простроченні оплати послуг (більше 15 календарних днів) відповідно до розділу 7 Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу.

Отже, з урахуванням даного пункту Договору, суд дійшов висновку про продовження сторонами строку нарахування пені, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 29 274,55 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 2 410,32 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 2 410,32 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем визнано суму основного боргу, однак, заявлено про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та 3% річних до 0 грн., що обгрунтоване складною фінансовою ситуацією на підприємстві. З урахуванням даних тверджень відповідача, судом враховано наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних, судом враховано, що нарахування 3% річних не є штрафною санкцією, з огляду на статтю 625 Цивільного кодексу України, а, отже, пункт 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до цієї позовної вимоги не застосовується.

Щодо зменшення розміру пені, що заявлена до стягнення, господарським судом враховано правову позицію, викладену в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовно того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У даному випадку, пеня у розмірі 29 274,55 грн., яку позивач заявляє до стягнення з відповідача, не є неспіврозмірною з сумою заборгованості у розмірі 128 700,00 грн., крім того, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач не вжив ніяких заходів до виконання основного зобов'язання, судом враховано значний строк невиконання зобов'язань за Договором, за порушення яких і заявляється до стягнення спірна пеня.

Крім того, відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження складного фінансового становища підприємства.

Таким чином, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, клопотання відповідача про зменшення розміру, а, по суті, з огляду на його зміст, незастосування до відповідача відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені і 3% річних, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 128 700,00 грн., пені у розмірі 29 274,55 грн. та 3% річних у розмірі 2 410,32 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3 207,70 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Споживчого товариства В«ЛЕЛЕКАВ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 139, код ЄДРПОУ 302073232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«СКАЙ ХАУСВ» (04107, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Татарська, буд. 18-Б, код ЄДРПОУ 38690348) 128 700 (сто двадцять вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 29 274 (двадцять дев'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 55 коп . пені, 2 410 (дві тисячі чотириста десять) грн. 32 коп. 3% річних та 3 207 (три тисячі двісті сім) грн. 70 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 31.08.2015.

Суддя С.О. Саванчук