Рішення

від 13.08.2015 по справі 917/1293/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2015 р. Справа №917/1293/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест"

поштова адреса: пр-т Миру, 233, м. Чернігів, 14007

до Приватного підприємства "Росток-Агро Плюс",

вул. 60 років Жовтня, 172, м. Кременчук Полтавської області, 39600

про стягнення 104 055,58грн., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Росток-Агро Плюс" про стягнення 104 055,58 грн., в т.ч. 100 400,00 грн. - сума основного боргу по договору купівлі-продажу обладнання №21 від 18.04.2014р., 3 655,58 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В судовому засіданні позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.06.2015 р. повернулась до суду без вручення адресату "за закінченням терміну зберігання", ухвала суду про відкладення розгляду справи від 28.07.2015 р. повернулась до суду з відміткою - "підприємство не існує за даною адресою".

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим позивачем, відповідач значиться за адресою, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позові (а.с.19-20).

Судом враховано рекомендації, викладені у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких у разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того п. 3.9.2 містить рекомендацію, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив, що 18.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (надалі Покупець, позивач) та Приватним підприємством "Росток-Агро Плюс" (надалі Продавець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу обладнання №21 (надалі договір).

За умовами даного договору Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти й оплатити Доїльну установку УМД-200 в кількості 2 шт. та Кормозмішувач 8 м. куб в кількості - 1 шт (надалі - обладнання) (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору загальна ціна обладнання складає 652 000,00 грн.

В п. 5.1. договору сторони визначили, що Покупець має перераховувати попередню оплату в розмірі 20 % на рахунок Продавця в сумі 130 400,00 грн.

Пунктом 6.1 договору визначено, що передання обладнання від Продавця до Покупця (відвантаження) за цим договором здійснюється повністю протягом 30 календарних днів з дня перерахування Покупцем передплати на рахунок Продавця.

На виконання п. 5.1 договору позивач 18.04.2014 р. перерахував відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 130 400,00 грн., що підтверджується копією наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1888 від 18.04.2014 р. (а.с. 11).

Однак, у зазначені в договорі строки обладнання, що є предметом вказаного договору, відповідачем поставлено не було .

16.10.2014 р. та 31.10.2014 р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості перед позивачем в сумі 30 000,00 грн. (виписка по рахунку а.с. 12-13).

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 100 400,00 грн. Доказів повернення позивачу суми попередньої оплати відповідачем суду не надано.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 104 055,58 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 18.04.2014 р. договору купівлі-продажу обладнання №21, з яких : 100 400,00 грн. попередня оплата та 3 655,58 грн. три проценти річних за період з 18.05.2014р. по 15.06.2015 р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором купівлі-продажу щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів статей 662, 663 Цивільного кодексу України не поставив позивачу товар у встановлені у договорі строки, суму передоплати в повному обсязі не повернув.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 400,00 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як роз'яснив Пленум Вищого Господарського суду України у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення сум авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Стягнення суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу із застосуванням права передбаченого ч. 2 статті 693 ЦК України, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а тому на вказану суму не може нараховуватись 3% річних.

За порушення своїх зобов'язань продавець несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором №21 від 18.04.2014 р. сторони визначили відповідальність у розділі 8 договору.

Отже, стягнення з відповідача як продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі №5011-42/13539-2012, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень статті 111 28 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

За викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100 400,00 грн. попередньої оплати підтверджені документально та підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Росток-Агро Плюс" (вул. 60 років Жовтня, 172, м. Кременчук Полтавської області, 39600, код 36441735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (юр. адреса: вул. Железнодорозная, 10, смт. Очеретино, Ясинуватський район, Донецька область, 86020, поштова адреса: пр-т Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код 30844997) 100 400,00 грн. основного боргу, та 2008,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 13.08.2015 р.

Суддя Кульбако М.М.