Рішення

від 30.07.2015 по справі 917/1382/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2015 р. Справа №917/1382/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)", вул. Лісна 1/2, с. Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області, 39433

до Комсомольського виправного центру (№136),

вул. Будівельників, 33, м. Комсомольськ Полтавської області, 39801

про стягнення 68 557,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комсомольського виправного центру (№136) про стягнення 68 557,00 грн. заборгованості за поставлений за видатковими накладними товар.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву(в матеріалах справи) та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнає частково в сумі 60 510,00 грн. Стосовно суми боргу в розмірі 8 047,00 грн. за видатковими накладними №70 від 08.04.2011 р., №125 від 13.07.2011 р., №126 від 13.07.2011 р., №127 від 13.07.2011 р., №107 від 30.05.2012 р. та №132 від 02.07.2012 відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні вимог в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив, що Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)" (далі - позивач) здійснило поставку товару Комсомольському виправному центру (№136) (далі - відповідач), а останній прийняв товар на загальну суму 68 557,00 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 208 ЦК у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Положеннями статті 207 ЦК передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Оскільки, видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну є всі підстави вважати, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а між сторонами відповідно мав місце факт укладання договору на поставку товару.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, відповідач мав повністю оплатити товар після його прийняття.

В порушення своїх зобов'язань заборгованість за отриманий товар в сумі 68 557,00 грн. відповідач не сплатив. В судовому засіданні представник відповідача проти факту отримання товару на вказану суму не заперечував.

Як вже зазначалось у вступній частині даного рішення, відповідачем подано заяву №8/1497 від 28.07.2015 р. про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення з нього суми боргу в розмірі 8 047,00 грн. за видатковими накладними №70 від 08.04.2011 р., №125 від 13.07.2011 р., №126 від 13.07.2011 р., №127 від 13.07.2011 р., №107 від 30.05.2012 р. та №132 від 02.07.2012 р.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар за вказаними накладними. Як вже зазначалось відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, початком порушення прав позивача за видатковою накладною №70 від 08.04.2011 р. є 09.04.2011 р., №125 від 13.07.2011 р. є 14.07.2011 р., №126 від 13.07.2011 р. є 14.07.2011 р., №127 від 13.07.2011 р. є 14.07.2011 р., №107 від 30.05.2012 р. є 31.05.2012 р. та №132 від 02.07.2012 р. є 03.07.2012 р., і саме з цих дат слід починати відрахування строку перебігу позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, дана позовна заява була здана позивачем до поштового відділення 02.07.2015р. згідно відбитка маркувальної машини "Укрпошти". Отже, строк позовної давності, протягом якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення боргу за вказаними накладними, окрім видаткової накладної №132 від 02.07.2012 р., сплив.

Відповідно до частини 3 статті 267 України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 60 562,00 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи).

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комсомольського виправного центру (№136) (вул. Будівельників, 33, м. Комсомольськ Полтавської області, 39801, код 08564305) на користь Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Машівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№9)" 9вул. Лісна 1/2, с. Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області, 39433, 08680626) 60562,00 грн. та 1613,94 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кульбако М.М.