Ухвала
від 26.07.2006 по справі 48/95-а
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/95-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 26.07.06 р.          № 48/95-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 -позивача: Лящук Б.М. (дов. від 22.11.05 № 3786),

-відповідача: Глущенко О.С. (дов. від 13.03.06 № 255),

  Лещенко В.Г. (дов. від 13.03.06 № 254),

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Крот Сергія Михайловича

 на постанову Господарського суду м.Києва від 20.03.2006

 у справі № 48/95-А  (Сулім В.В.)

 за позовом           Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Крот Сергія Михайловича

 до           Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Черкаській області

             

             

 про          скасування постанови,

  26.07.06 у судовому засіданні відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

 Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа Крот Сергій Михайлович (далі – позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Черкаській області (далі – відповідач) про скасування постанови відповідача про застосування фінансових санкцій від 03.10.05 № 0000106.

                   Постановою Господарського суду м. Києва від 20.03.06, підписаною 17.05.06, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Також позивач у апеляційній скарзі просить суд долучити до матеріалів справи нові докази, а саме: копію постанови Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від  08.04.06, копію висновку старшого інспектору відділу УДАІ ГУМВС України в м. Києві за результатами розгляду звернення директора ТОВ “Автоекспрес” Білого О.В. від 10.05.06, копію відповіді Генеральної прокуратури України від 20.03.06 на звернення щодо неправомірних дій Головавтотрансінспекції. Вказане клопотання обґрунтоване неможливістю подання позивачем зазначених документів до суду 1-ої інстанції в зв'язку з тим, що їх було отримано останнім після прийняття постанови у справі № 48/95-А.

Відповідно до ч.2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

Вказане клопотання колегією суддів задоволено.

Під час розгляду апеляційної скарги позивачем було подано доповнення до апеляційної скарги, в якому останній, посилаючись на вимоги Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Закону України “Про автомобільний транспорт”, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту” від 18.02.97 № 176, підтримав доводи, викладені ним у скарзі, та  просив суд скасувати постанову відповідача про застосування фінансових санкцій № 0000106 від 03.10.05.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зауважив, що доводи позивача, викладені у скарзі, безпідставними, а постанову місцевого суду вважає такою, що прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, та просить залишити її без змін,  а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні і додатково надані докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

28.02.05 наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України з метою забезпечення державного регулювання та контролю за додержанням законодавства про транспорт під час здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, та на виконання п.8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.04 № 1190, було утворено у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції територіальні органи без статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 4 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 16.05.05 № 207, та чинного на момент виникнення спірних правовідносин, одним з основних завдань територіального управління у відповідному регіоні є здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Територіальні управління у відповідному регіоні мають право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт (п. 6 Положення).

27.09.05 державними інспекторами відповідача було проведено перевірку автотранспортного засобу   “Фольксваген” д.н. 04675 КА, який належить позивачеві, та знаходився на “Будівельному майданчику” по бул. Шевченка, 292 в м. Черкаси. Перевіркою встановлено, що позивач за допомогою водія котрий не назвав свого прізвища, самовільно відкрив маршрут “Київ-Черкаси”, взяв пасажирів з “Будівельного майданчика” м. Черкаси та повіз у м. Київ. Крім цього на вході в автобус було встановлено додаткове сидіння. Водій документів для перевірки не надав. Цим самим позивач допустив порушення, відповідальність за яке передбачена п.п. 2, 5, 6 ст. 69 Закону України від 05.04.01 № 2344-III “Про автомобільний транспорт”, про що складено протокол № 0000106 про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до вимог ст. 70 Закону України “Про автомобільний транспорт”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, про порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені п.п. 1-6 ст. 69 цього Закону, посадовою особою територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту складається протокол не пізніше двох місяців з дня вчинення цього порушення, який розглядає протягом десяти днів керівник цього територіального органу. За наявності підстав ухвалюється постанова про застосування до перевізника фінансових санкцій, яку передає для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням цього перевізника.

03.10.05 відповідачем, за результатами розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було винесено постанову № 0000106 про застосування до позивача на підставі п.2 ст.69 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано фінансові санкції в сумі 850 грн. фінансових санкцій.

Посилання позивача як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі на те, що він не порушував вимог Закону України “Про автомобільний транспорт” та не відкривав маршрут загального користування, а також  твердження, що до нього неправомірно застосовано штраф, як до перевізника за маршрутом загального користування, оскільки він здійснює перевезення на замовлення, колегія суддів, погоджуючись з місцевим судом, не приймає до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 35 Закону України “Про автомобільний транспорт”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, перевезення на замовлення - це перевезення на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом.

Порядок здійснення перевезень на замовлення регулюється Розділом VI Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.03  № 141) (далі – Правила).

Згідно з п. 84 Правил перевезення на замовлення виконуються на підставі договору (заявки) пасажирського перевізника із замовником транспортних послуг. За договором про транспортне обслуговування підприємств, установ та організацій, а також для доставки працівників до місця роботи перевезення на замовлення можуть бути регулярними.

До початку перевезення замовник транспортних послуг повинен:

- подати пасажирському перевізнику заяву на перевезення пасажирів, у якій зазначити початковий та кінцевий пункти маршруту, час відправлення автобуса і перебування в розпорядженні замовника;

- погодити з територіальним органом Мінтрансзв'язку графік регулярних перевезень; ознайомити пасажирів з умовами одержання транспортних послуг (п.85 Правил).

Пунктами 86, 87 Правил встановлено, що пасажирський перевізник повинен узгодити із замовником транспортних послуг маршрут, режим руху та умови перевезення і внести їх у дорожній лист,  також перевізник забезпечує водія дорожнім листом, книгою обліку доходів і витрат, документами, що засвідчують оплату транспортних послуг (чек, квитанція, копія платіжного доручення тощо).

Позивач, як зазначено в протоколі від 27.09.05 № 0000106 про виявлене під час перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, дозволу на перевезення пасажирів не надав, самовільно відкрив маршрут загального користування “Київ-Черкаси”, водієм також не було надано для перевірки документів, які повинні бути у останнього при перевезенні, в тому числі і на замовлення пасажирів (п. 87 Правил).

Таким чином, відповідач, виявивши при проведенні перевірки автомобільного транспорту позивача зазначені вище порушення, правомірно виніс спірну постанову, та застосував до останнього штрафні санкції.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Оскільки постанова №  0000106 є рішенням відповідача та породжує для позивача обов'язок сплатити штраф у сумі 850 грн., даний акт носить ненормативний характер.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є, також, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

          Твердження позивача, що роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, на яке місцевий суд посилається в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, не стосується предмету спору, тому що заявлені позовні вимоги стосувалися скасування постанови, а не визнання її недійсною, колегія суддів вважає помилковим, оскільки як визнання постанови відповідача недійсною, так і її скасування, у випадку задоволення позовних вимог, мають однакові правові наслідки.   

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України було доведено суду правомірність прийнятого ним рішення, в зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

 Постанову Господарського суду м. Києва від 20.03.06 у справі № 48/95-А залишити  без  змін,  а апеляційну  скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Крот Сергія Михайловича -  без  задоволення.     

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвалу виготовлено та підписано 31.07.06

 Головуючий суддя          Григорович О.М.

 Судді

           Гольцова  Л.А.

          Рябуха  В.І.

 

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення26.07.2006
Оприлюднено03.09.2007
Номер документу497294
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —48/95-а

Ухвала від 26.07.2006

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Григорович О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні