Постанова

від 22.04.2011 по справі 17/344

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.04.2011 р. справа №17/344

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

прокурор: Пономарьов А.О.;

від позивача: ОСОБА_1 по дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лугбуд» м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №17/344 (суддя Фонова О.С.)

за позовом Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, м. Алчевськ Луганської області в інтересах держави в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Луганського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№134), м. Брянка Луганської області

до Приватного підприємства «Лугбуд», м. Луганськ

про стягнення 15 582,75грн.

ВСТАНОВИВ:

Луганський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, м. Алчевськ Луганської області в інтересах держави в особі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, Луганського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№134), м. Брянка Луганської області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Луг буд», м. Луганськ, про стягнення 15 582,75грн.

Заявою від 01.03.2011р. прокурор в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за використану працю спецконтингенту в сумі 15 337,35грн. та пеню у розмірі 1567,77грн.

Рішенням від 01.03.2011р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь Луганського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області заборгованість за використану працю спецконтингенту в сумі 7514,90 грн. та заборгованість по доходах за використану працю спецконтингенту - 7822,45 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджена кількість відпрацьованого часу засуджених, проте відповідач ухиляється від підписання актів виконаних робіт без зазначення підстав такого ухилення, що є недобросовісним виконанням зобов'язань з боку відповідача. Разом з тим, у задоволенні уточнених позовних вимог в частині стягнення пені на підставі п.2 ст. 231 ГК України в сумі 1567,77грн. за період з 03.12.09р. по 03.06.2010р. господарський суд відмовив, посилаючись на зміст вказаної статті, з якого вбачається, що пеня і штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, тоді як в даному випадку відповідачем було порушено саме грошове зобов'язання.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог про скасування судового рішення скаржник посилається на те, що позивач в порушення умов договору не забезпечив виконання робіт для відповідача згідно узгоджених норм, незважаючи на неоднократні усні звернення робітників відповідача до підприємства позивача. Крім того, за твердженням скаржника, позивач ігнорував своєчасно надані відповідачем для підписання наряди, не повертав їх відповідачу, та вважав, що оплата повинна здійснюватись в іншому розмірі, виставляючи відповідачу інші документи для оплати згідно договору.

В запереченнях на апеляційну скаргу Луганський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконання судових рішень у кримінальних справах та Луганський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№134) вважають, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим просять апеляційний господарський суд відмовити у її задоволенні, а рішення господарського суду залишити без змін.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2009р. між Луганським виправним центром Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 134) (виконавець), та Приватним підприємством „ЛугбудВ» (замовник), було укладено договір на використання праці спецконтингенту № 11 з протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно до умов вказаного договору, виконавець зобов'язався згідно із завданням замовника надати робочу силу, а замовник зобов'язався сплатити виконавцю за використання праці спецконтингенту на виробничих площах та обладнаннях замовника. Згідно з розділом 1 договору, виконавець забезпечує умови охорони та ізоляції спецконтингенту в Білянському родовищі пісковику.

За умовами п.2.1, предметом договору є використання замовником праці спецконтингенту у якості підсобних робітників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавав відповідачу засуджених для роботи на відповідних об'єктах з 07.10.2009р. по 03.11.2009р. (крім вихідних днів), що підтверджується табелем, підписаним представником відповідача та скріпленим печаткою підприємства, та журналом № 16 обліку прийому (здачі) засуджених виробничим персоналом, який ведеться в порядку нагляду за засудженими відповідно до ст. 61 КВК України. Згідно табелів обліку виходів на роботу по ПП „ЛугбудВ» , за жовтень 2009 року всього відпрацьовано 3792 годин, за листопад 2009 року відпрацьовано 424 години.

Відповідно до п. 4.1. протоколу розбіжностей до договору на використання праці спецконтингенту від 06.10.2009р. №11, оплата використаної праці спецконтингенту здійснюється замовником безготівково на розрахунковий рахунок виконавця згідно з підписаним двома сторонами актом виконаних робіт.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що в суму оплати використаної праці спецконтингенту входить оплата праці робочої сили із числа спецконтингенту та нарахувань у розмірі 50% згідно постанови Кабінету Міністрів від 22.04.1999 № 653.

Підпунктами 4.2.1-4.2.2 договору встановлено, що вартість виплат робітникам заробітної плати розраховується згідно з діючими на підприємстві замовника тарифів, окладів, відрядних розцінок, але обов'язково не нижче мінімальної заробітної плати.

Заробітна плата нараховується згідно з нарядами-завданнями та табелями, що заповнюються згідно встановлених вимог.

Наряди-завдання і табель, для робітників з погодинною формою оплати тільки табель у двох примірниках, підписані представником замовника, який засвідчив прийняття роботи, і завізовані представником виконавця, що контролює правильність замовлення наряду-завдання і табеля, є обов'язковими для розрахунку між замовником і виконавцем за надання послуг.

За матеріалами справи, лише 25.11.2009р. на адресу позивача надійшли наряди-завдання, акти приймання виконаних робіт, згідно до яких загальна сума оплати за виконані роботи за договором складає 8130,00грн., що є порушенням п. 4.2.1 договору, оскільки заробітна плата засуджених у такому випадку є значно нижчою ніж мінімальна.

Натомість виконавцем на адресу відповідача 21.11.2009р. направлені: акти приймання виконаних робіт за жовтень-листопад 2009 року, згідно до яких сума оплати праці спецконтингенту всього складає 23467,35грн.; акти заліку взаємної заборгованості за жовтень-листопад 2009 року; рахунки заробітної плати та нарахувань до заробітної плати засуджених за жовтень-листопад 2009 року на загальну суму 23467,35грн. Факт відправки вказаних документів підтверджується квитанцією відділення поштового зв'язку та описом вкладення до цінного листа.

При нарахуванні заробітної плати засуджених до обмеження волі вартість виплат згідно п. 4.2.1. договору розраховується не нижче 650,00грн. Відповідачем використовувалась погодинна форма оплати праці, тому згідно п. 4.2.2. п'ятого абзацу протоколу розбіжностей до договору № 11 від 06.10.2009р. він повинен був надавати підписані табелі у двох примірниках, табель передається не пізніше З числа місяця, наступного за звітним, але відповідачем вказані документи були надані несвоєчасно, тому позивач на підставі наданих табелів робочого часу за жовтень - листопад 2009 року склав та направив відповідачу вищевказані документи.

Проте, відповідачем, в порушення умов договору акти приймання виконаних робіт за жовтень-листопад 2009 року в редакції позивача не підписані, роботи відбувались без наявності нарядів, у зв'язку з чим відповідно до умов договору має місце погодинна оплата праці спецконтингенту згідно табелю, який підписаний та скріплений печаткою відповідача та є обов'язковим для розрахунку між сторонами.

Таким чином, посилання відповідача на те, що до позивача були вчасно доведені наряди-завдання, які не були виконанні в повному обсязі засудженими, у зв'язку з чим, оплата повинна здійснюватись за фактично виконану роботу, обґрунтовано визнано судом першої інстанції безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг не виконав, оплату за використану працю засуджених не здійснив, чим порушив вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимог Цивільного кодексу України, тощо. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з п.4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей до нього, строк оплати замовником використаної праці спецконтингенту - 3 банківських дні з дня підписання акту виконаних робіт.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з тим, що відповідачем у встановлений порядок та строки зобов'язання за договором не виконане, акти виконаних робіт не підписано, колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за використану працю засуджених до обмеження волі в сумі 15337,35 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 5.6.1 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення ,а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, крім іншого, заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1567,77 грн. за період з 03.12.2009р. по 03.06.2010р. на підставі п. 2 ст. 231 ГК України.

Проте, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з редакції вищевказаного пункту договору не вбачається, чия саме відповідальність ним передбачена та за яке порушення зобов'язання.

Також, зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання, тоді як в даному випадку відповідачем порушено саме зобов'язання по оплаті грошових коштів.

У зв'язку з викладеним, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1567,77грн.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на невідповідність отриманих послуг встановленим нормам судова колегія до уваги не приймає, оскільки факт отримання послуг у вигляді праці засуджених відповідачем не заперечується, а ставиться питання про якість та кількість виконаної роботи. Як встановлено пунктом 4.2.4 договору, замовник не пізніше ніж через 3 дні після виконання роботи, зобов'язаний письмово заявити виконавцю про допущений брак із зазначенням його причин і скласти про це двосторонній акт, проте в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із претензіями щодо якості та кількості отриманих робіт.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає оскаржуване рішення господарського суду таким, що відповідає матеріалам справи, вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №17/344 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лугбуд» м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2011р. (повний текст від 09.03.2011р.) у справі №17/344-залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Н.В. Акулова

ОСОБА_3

Надруковано примірників - 9

1-у справу

2-прокурору

2-позивачу

2-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС