Ухвала

від 31.08.2015 по справі 216/4270/15-ц

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/4270/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/1864/15

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 серпня 2015 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазурчака В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Буданцевої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1) та благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" (далі - відповідач 2) про захист честі, гідності та ділової репутації та просив:

1.Визнати інформацію, викладену у статті газети «ПУЛЬС» 22(360) 03.06.2015 року «Трубы в городе копает криминальный авторитет Тайсон под «крышей» милиции» (мовою оригіналу), в якій зазначено: «На самом деле во главе зтой преступной схемы стоит бывший советник председателя Днепропетровской областной государственной администрации Игоря ОСОБА_4 Колесник, который больше известен как криминальный авторитет Тайсон, а также еще один криминальный авторитет ОСОБА_5 и руководитель криворожской милиции ОСОБА_2. Именно они получают по трети дохода от этой схемы, а непосредственным исполнителям достается около 10 % » (мовою оригіналу) відносно ОСОБА_2 такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, шкодить діловій репутації, як начальника Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, підриває авторитет в громадській думці, і думці окремих осіб з точки зору виконання Закону.

2. Зобов'язати засновника газети «ПУЛЬС» Благодійний фонд «Майбутнє Кривбасу» навести спростування неправдивої інформації на сторінці 3 інформаційно-аналітичного щотижневика «ПУЛЬС» під заголовком «Спростування неправдивої інформації щодо начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2» такого змісту: «В газеті «ПУЛЬС» 22(360)03.06.2015 розміщено статтю активіста ОСОБА_3 «Трубы в городе копает криминальный авторитет Тайсон под «крышей» милиции», в якій автором ОСОБА_3 надано неправдиву інформацію про начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо його участі в корупційних схемах та отримання ним неправомірної винагороди. Редакція газети приносить свої вибачення за розміщення на шпальтах газети неперевіреної інформації, яка не відповідає дійсності.» з анонсом вищезазначеного спростування на сторінці 1.

3. Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 компенсацію за моральну шкоду у сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 з Благодійного фонду «Майбутнє Кривбасу» комненсацію за моральну шкоду у сумі 100000(сто тисяч) гривень 00 коп.

Позов мотивовано тим, що 03.06.2015 року в газеті «ПУЛЬС» на першій сторінці дано анонс, а на третій сторінці надруковано статтю ОСОБА_3 «Трубы в городе копает криминальньїй авторитет Тайсон под «крышей» милиции» (мовою оригіналу), в якій зазначено: «На самом деле во главе зтой преступной схемы стоит бывший советник председателя Днепропетровской областной государственной администрации Игоря ОСОБА_4 Колесник, который больше известен как криминальный авторитет Тайсон, а также еще один криминальный авторитет ОСОБА_5 и руковдитель криворожской милиции ОСОБА_2. Именно они получают по трети дохода от этой схемы, а непосредственным исполнителям достается около 10 % » (мовою оригіналу).

Такі відомості, повідомлені в вищезазначеній статті, принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача як громадянина та співробітника міліції, оскільки характер висловлювань в статті створює негативне враження і відношення до позивача як непрофесіонала. Наведена цитата із статті є неправдивою інформацією, порочить ділову репутацію позивача як професіонала у своїй сфері та принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача як начальника Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, оскільки висловлювання щодо позивача не відповідає дійсності.

Ці вислови формують негативне уявлення у громадян про те, що позивач, порушуючи присягу та свої професійні обов'язки, скоїв посадовий злочин.

Вищевказані друковані матеріали надруковані від імені активіста ОСОБА_3.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02. 2009 року «Про судову практику у справах про захист честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник, особи, яких позивач зобов'язаний установити та зазначити у позовній заяві.

Таким чином, позивачем встановлено, що автором статті є ОСОБА_3, якого зазначено Відповідачем №1, а власником Інформаційно-аналітичного щотижневика є «Благодійний фонд «Майбутнє Кривбасу», який у позовній заяві зазначений як Відповідач № 2.

Статтею 9 Закону України «Про інформацію» передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію. Це право передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів. Але реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою, не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших осіб.

В даному випадку інформація, яка висвітлена на сторінках газети «ПУЛЬС» зачіпає інтереси позивача, оскільки є неправдивою, шкодить його діловій репутації, принижує його честь та гідність. Його, співробітника правоохоронних органів, поставлено в один ряд з кримінальними елементами, ще й стверджується, що позивач нібито разом з ними бере участь у корупційних схемах.

Статті 297, 299 ЦК України встановлюють право на повагу до честі, гідності особи, а також на повагу до ділової репутації. Ці права в даному випадку порушені відносно позивача Відповідачем № 1 та Відповідачем № 2.

Ст. 302 ЦК України встановлює обов'язок особи, яка поширює інформацію переконатися в її достовірності. Тобто перед тим, як поширювати непідтверджену інформацію негативного змісту щодо позивача власник періодичного видання «ПУЛЬС» повинен був вжити певних заходів, щоб перевірити достовірність інформації, яка підлягала розголошенню та не допустити порушення прав, свобод та законних інтересів позивача. В даному випадку інформація перевірена не була, що дало змогу поширити неправдиві відомості відносно позивача.

Позивач зазначив, що під поширенням відомостей слід розуміти їх опублікування у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладених у характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідом лея в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному колу осіб або хоча й одній людині. До відомостей, що ганьблять особу слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність, ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних прав співжиття та принципів людської моралі.

Отже, оскаржувана інформація в газеті «ПУЛЬС» містить висловлювання, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність, ділову репутацію позивача, в громадській думці з точки зору закону, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі та підлягає спростуванню.

Негативна інформація про позивача є недостовірною. Законодавцем встановлено презумпцію недостовірності негативної інформації. На відповідачів покладається обов'язок надання доказів достовірності поширеної ними негативної інформації.

П. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 28.09.1990 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» передбачено, що відповідачі повинні довести, що поширені ними відомості відповідають дійсності, на позивача покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред'явлено позов.

ЦК України у ст.20 встановлює право обирати спосіб захисту порушеного права позивачем.

П. 8 Постанови Пленуму передбачає, що за загальним правилом відомості, що порочать особу повинно спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сході громадян, зборах трудового колективу, заміни документу та ін.).

Таким чином, інформація надрукована в газеті «ПУЛЬС» 22(360)03.06.2015 на стор. 1 та стор. З під заголовком «ОСОБА_6 Игнатенко: «Трубы в городе копает криминальный авторитет Тайсон под «крышей» милиции» відносно позивача, начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 має бути визнана судом недостовірною та підлягає спростуванню шляхом публікації в інформаційно-аналітичному щотижневику «ПУЛЬС» тим же способом, що і недостовірна інформація.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Внаслідок розповсюдження неправдивої інформації позивачу завдана моральна шкода, яка виражається в душевних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, у зв'язку з тим, що позивач змушений був виправдовуватися перед громадянами, які докоряли йому під час їх прийому, а також перед його керівництвом, оскільки воно не могло не відреагувати на статтю в газеті, особливо в той час, коли держава веде тотальну боротьбу з корупцією. Таким чином, неправдива інформація, надрукована в засобах масової інформації, порушила звичайний порядок життя позивача, його робочий та особистий ритм, так як замість того, щоб займатися своїми безпосередніми обов'язками, йому велику частину часу потрібно було потратити на різного роду пояснення.

В судові засідання сторони та їх представники не з'являлись. Представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, із наданням згоди на заочне вирішення справи.

Повторна неявка належно викликаних відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті та є підставою для постановлення заочного рішення відповідно до ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч.1 ст.198 ЦПК України одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснювався судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та без ведення журналу судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв'язок, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково підстав.

Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України (далі - КУ) кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч.4 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Відповідно до ч.6 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ч.7 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч.2 ст.302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Відповідно до п.2) ч.3 ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналіст зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію.

Отже, з аналізу викладених норм матеріального права вбачається, що законодавець гарантує позивачу судовий захист права на спростування недостовірної інформації відносно позивача, право на відшкодування моральної шкоди, закон визначає обов'язок суб'єкта, який поширює інформацію переконатися у її достовірності, публікації підлягає лише достовірна інформація.

Відповідно до п.9 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Оскільки як вбачається із тексту публікації автор статті у ній не зазначений, то належним відповідачем суд вважає лише редакцію газети в особі відповідної юридичної особи - благодійного фонду «Майбутнє Кривбасу». Дана редакцію і є поширювачем інформації. Суд відхиляє доводи позивача про те, що ОСОБА_3 є автором статті, оскільки це не відповідає змісту самої статті, у якій останній цитується в контексті цитування листа за його підписом як голови громадської організації «Рух Сприяння» до Генерального прокурора України ОСОБА_7

Позивачем не надано доказів того, що ініціатором поширення даної інформації (ініціатором публікації) у газеті був саме відповідач 1 ОСОБА_3 Джерело та спосіб (у тому числі його законність) отримання редакцією листа, адресованого керівнику Генеральної прокуратури України на час вирішення справи по суті суду невідомі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 203 року №8-рп/2003 у справі №1-9/2003 (справа про поширення відомостей) під поширенням треба розуміти те, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Отже, сама заява голови громадської організації «Рух Сприяння» ОСОБА_3 до Генерального прокурора України ОСОБА_7 не є поширенням відомостей, що порушують особисті немайнові права позивача (далі - поширення відомостей) в силу характеру правовідносин між громадянами та правоохоронними органами.

В той же час публікація відомостей із цих листів є поширенням відомостей, оскільки адресована невизначеному колу суб'єктів - читачів газети, а не правоохоронному органу.

Редакція газети не зазначає джерело отримання даного листа, ініціатора публікації (чи це прокуратура, чи це ОСОБА_3, чи інші треті особи тощо читачам та суду невідомо).

Оскільки редакція газети не є суб'єктом відповідних правовідносин між ОСОБА_3 та Генеральною прокуратурою України, то поширюючи ці відомості самостійно, редакція газети не підлягає захисту, що гарантує рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 203 року №8-рп/2003 у справі №1-9/2003 (справа про поширення відомостей). Відомості листа підлягають перевірці прокуратурою з логічним завершенням - відповідним процесуальним рішенням.

Як зазначає Конституційний Суду України в мотиваційній частині свого рішення звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення … не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

При вирішенні спору суд також виходить з мети звернення ОСОБА_3 та мети діяльності газети.

У справі наявний конфлікт мети звернення ОСОБА_3 та мети діяльності редакції газети.

Оскільки законодавчо визначеною метою діяльності преси є доведення достовірних (перевірених) відомостей до громадськості чи окремих громадян, то публікація недостовірних відомостей, які ще тільки перевіряються, суперечить цій меті, а тому редакція газети зобов'язана нести відповідальність за дане правопорушення.

З даного правила є виключення, але фактичних обставин вони не стосуються.

Зокрема, Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає підстави звільнення редакції, журналіста від відповідальності.

Так, відповідно до п.3) ч.1 ст.42 цього закону редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

У даному ж випадку лист ОСОБА_3 не є ні публічним виступом, ні публічним повідомленням. Публічність повідомлень, передбачена у п.3) ч.1 ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає адресування повідомлень невизначеному та необмеженому колу суб'єктів, загальнодоступність повідомлення для усіх бажаючих. У спірних правовідносинах редакція газети відтворила повідомлення, адресоване конкретному суб'єкту.

За даних умов, враховуючи наявні у справі докази, належним відповідачем суд вважає лише редакцію газети.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Поширення інформації доведена позивачем наданням копії газети. Відповідно до останньої сторінки тираж газети становить 35400 штук.

Поширена інформація безумовно стосується саме позивача, адже чітко його ідентифікує за прізвищем, посадою тощо.

Поширена інформація не відповідає дійсності. Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, єдиним належним і допустимим доказом вчинення позивачем злочину, про що йдеться у статті, є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили. Даного доказу відповідачем не надано. Обов'язок доказування того, що поширена інформація є достовірною, покладено на відповідача.

Поширена інформація порушує особисті немайнові права фізичної особи ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

На думку суду викладена у статті інформація не є оціночним судженням, оскільки спосіб викладення інформації є таким, що інформація сприймається читачами як доконаний факт, тобто як фактичні обставини, що дійсно мають місце в реальності. Редакція газети публікує відповідну інформацію про злочин, не зазначає ні про результати перевірки звернення до прокуратури, ні про докази відповідної інформації.

Відповідно до ч.6 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

При розгляді справи судом не було встановлено добросовісність редакції, тобто не встановлено, що здійснювалась перевірка інформації.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, ступінь зниження престижу, ділової репутації позивача. Так, позивач як громадянин та одночасно як посадова особа є взірцем дотримання вимог закону, взірцем для наслідування, гарантом захисту прав як мінімум для населення міста ОСОБА_1, що є восьмим місто в державі Україна за кількістю населення (орієнтовно до 700000 чоловік), є взірцем зразкового виконання обов'язків співробітника органів внутрішніх справ для численного колективу співробітників Міністерства внутрішніх справ України в місті ОСОБА_1. А тому при бездоганній репутації, підтвердженням чого є перебування на відповідній посаді, спірна публікація нанесла позивачу суттєві страждання. Тип паче, тираж газети становить 35400 шт, тобто орієнтовно майже кожен 20-ий мешканець м. Кривого Рогу отримав дану газету.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, шкода завдана на початку червня 2015 року, а попередній стан відновлюється рішенням суду лише у вересні місяці 2015 року. Позивач витратив час для цього та ще й значні зусилля, зокрема, підшукав та оплатив послуги адвоката, що підтверджується договором на надання юридичних послуг від 16 червня 2015 року (а.с. 13), сплатив судовий збір, що підтверджується квитанцією від 18 червня 2015 року (а.с.1).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує відсутність добровільного - за власною ініціативою спростування інформації редакцією засобу масової інформації. Після відкриття провадження у цивільній справі, двох засіданнях 29 липня та 31 серпня 2015 року відповідач за власною ініціативою не спростував недостовірну інформацію.

Крім цього, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. У будь-якому випадку розмір відшкодування шкоди є суб'єктивним рішенням суду у межах його дискреційних прав, але при цьому прохання позивача про стягнення 100000 гривень не відповідає вказаним вище критеріям, оскільки таке рішення здатне заблокувати усю діяльність відповідача, яка в силу статусу відповідача як благодійного фонду носить соціальний характер.

За даних умов суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Задовольняючи позов, суд приймає рішення про захист прав громадянина ОСОБА_2, а не начальника Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, оскільки саме фізична особа є позивачем. В протилежному випадку позивачем слід було визначати саме Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Суд розподіляє розмір судового збору відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України, тобто стягує із відповідача 2 судовий збір на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з розрахунку 10000 грн х 1500 грн судового збору / 150000 грн ціни позову = 100 гривень судового збору.

На основі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.

Визнати інформацію, викладену у статті газети «ПУЛЬС» №22(360) від 03.06.2015 року під назвою "ОСОБА_6Игнатенко: «Трубы в городе копает криминальный авторитет Тайсон под «крышей» милиции» (мовою оригіналу), в якій зазначено: «На самом деле во главе зтой преступной схемы стоит бывший советник председателя Днепропетровской областной государственной администрации Игоря ОСОБА_4 Колесник, который больше известен как криминальный авторитет Тайсон, а также еще один криминальный авторитет ОСОБА_5 и руководитель криворожской милиции ОСОБА_2. Именно они получают по трети дохода от этой схемы, а непосредственным исполнителям достается около 10 % » (мовою оригіналу) відносно ОСОБА_2 такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною), принижує честь, гідність та шкодить діловій репутації ОСОБА_2.

Зобов'язати редакцію газети «ПУЛЬС» - Благодійний фонд «Майбутнє Кривбасу» (код ЄДРПОУ 34545656, місцезнаходження юридичної особи: 50053, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Мусогорського, будинок 19, тел. (056) 410-68-70) навести спростування недостовірної інформації на сторінці 3 інформаційно-аналітичного щотижневика «ПУЛЬС» під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_2, начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області» такого змісту: «В газеті «ПУЛЬС» 22(360)03.06.2015 розміщено статтю під назвою "ОСОБА_6Игнатенко: «Трубы в городе копает криминальный авторитет Тайсон под «крышей» милиции», в якій надано недостовірну інформацію про ОСОБА_2, начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, а саме, щодо його участі в корупційних схемах та отримання ним неправомірної винагороди. Редакція газети приносить свої вибачення за розміщення на шпальтах газети неперевіреної інформації, яка не відповідає дійсності.» з анонсом вищезазначеного спростування на сторінці 1.

Стягнути з благодійного фонду «Майбутнє Кривбасу» (код ЄДРПОУ 34545656, місцезнаходження юридичної особи: 50053, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Мусогорського, будинок 19, тел. (056) 410-68-70) на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з благодійного фонду «Майбутнє Кривбасу» (код ЄДРПОУ 34545656, місцезнаходження юридичної особи: 50053, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Мусогорського, будинок 19, тел. (056) 410-68-70) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 100 (сто) гривень.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За заявою відповідача, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2015 року.

Суддя Мазурчак В.М.