Ухвала

від 24.11.2006 по справі 32/267-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/267-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24.11.06 р.          № 32/267-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Студенця  В.І.

 суддів:                                          Андрієнка  В.В.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Полєтаєв І.О.,

 від відповідача - Харламов Є.О.

третьої особи 1 – Постоялкіна О.В.,

 третьої особи 2 – не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Алко-сервіс"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 17.08.2006

 у справі № 32/267-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Приватного підприємства "Алко-сервіс"

 до           Державної митної служби України

 третя особа           1. Державний департамент інтелектуальної власності

          2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр"

 про          спонукання до виконання дій

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство “Алко-сервіс” (далі – ПП “Алко-сервіс”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної митної служби України про спонукання до виконання дій.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2006 відкрито провадження у адміністративній справі № 32/267-А за позовом ПП “Алко-сервіс” до Державної митної служби України про спонукання до виконання дій.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2006 залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний департамент інтелектуальної власності.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.07.2006 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Асконі-Центр” (далі – ТОВ “Асконі-Центр”).

          Постановою господарського суду м. Києва від 17.08.2006 в позові відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з постановою господарського суду м. Києва від 17.08.2006 ПП “Алко-сервіс” подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесені постанови, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Державна митна служба України та Державний департамент інтелектуальної власності проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП “Алко-сервіс” - без задоволення.

          ТОВ “Асконі-Центр” доводи апеляційної скарги підтримало та просило постанову суду скасувати, а апеляційну скаргу ПП “Алко-сервіс” – задовольнити.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Державна митна служба України ( лист № 25/2-09-18/4086 від 15.04.2005) за наслідками розгляду заяви ПП „Алко – сервіс” про включення товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності – алкогольні напої з торговельною маркою „АSСОNІ  АСКОНІ” до реєстру Держмитслужби на підставі абзацу 5 п. 7 Положення відмовила приватному підприємству в включені товару до реєстру з огляду на те, що підприємство є володільцем невиключнрої ліцензії на використання знака для товарів і послуг „АSСОNІ  АСКОНІ”.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 22.07.2005 у справі № 46/404, яке ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 залишено без зміни, задоволено позов ПП „Алко – сервіс” до Державної митної служби України про визнання недійсним рішення. Суд визнав недійсним рішення Державної митної служби України викладене у листі № 25/2 – 09-18/4086 від 15.04.2005 про відмову у включені товару , що містить об'єкт інтелектуальної власності до реєстру Державної митної служби.

          ПП „Алко – сервіс” 03.11.2005 звернулося до Державної митної служби України з заявою № 102, в якій просило прийняти рішення по заяві від 04.04.2005 про включення товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності і знак для товарів і послуг „АSСОNІ  АСКОНІ” до реєстру, який ведеться Держмитслужбою.

          Державна митна служба України листами № 11/4-18/14714 від 21.11.2005, № 18/18-692 від 22.12.2005 та № 18/18-174 від 24.02.2006 повідомила ПП “Алко-сервіс” про те, що Державна митна служба України готова прийняти рішення про включення товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності до реєстру Державної митної служби України у разі підтвердження ПП “Алко-сервіс” наявності права інтелектуальної власності – виключного права перешкоджання неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання, передбаченого ч. 2 ст. 424 ЦК України.

          Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

          Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної масності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких, щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором ( ст. 422 ЦК України).

          Згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № 42828, виданим 16.08.21004 Державним департаментом інтелектуальної власності, права інтелектуальної власності на знак „АSСОNІ  АСКОНІ” належать  Діденко О.В.

Свідоцтвом передбачено, що його дія розповсюджується на алкогольні напої (крім пива) (клас 33), рекламування та сприяння продажу алкогольних напоїв (клас 35).

Відповідно до ст. 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Згідно ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону ( ст. 426 ЦК України).

Згідно п. 8 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

          Згідно ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

          Статтею 1108 ЦК України визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Отже, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності . Умови надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог Цивільного кодексу України та інших законів.

Між Діденком О.В. та ПП “Алко-сервіс” 31.08.2004 було укладено ліцензійний договір на використання знаку для товарів і послуг, за умовами якого, Діденко О.В. надав ПП “Алко-сервіс” на термін дії даного договору ліцензію (невиключна) на використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом № 42828 від 16.08.2004 (далі – знак) у відношення таких товарів і послуг, зазначених у свідоцтві № 42828 від 16.08.2004 (п. 1.1 договору), а саме:

-          перелік товарів клас 33 МКТП: Алкогольні напої (крім пива) (далі – “товари 33 класу”);

-          перелік послуг клас 35 МКТП: Рекламування, сприяння продажеві алкогольних напоїв (далі – “послуги 35 класу”).

Згідно п. 3.1 договору Діденко О.В. надав ПП „Алко – сервіс” на термін дії договору ліценцію ( невиключна) на використання знаку для товарів 33 класу і послуг 35 класу за свідоцтвом № 42828 від 16.08.2004. Невиключна ліцензія є складовою частиною ліцензійного договору і випливає з його змісту (п. 3.1 договору).

Отже, за умовами укладеного ліцензійного договору ПП „Алко – сервіс” передано невиключну ліцензію.

Згідно ст. 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Виключного права, зокрема, як перешкоджати неправомірному використанню знака, в тому числі забороняти таке використання умовами ліцензійного договору не передбачено.

          Відповідно до ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати заяву до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи про реєстрацію товару, що містить об'єкт права інтелектуальної власності.

          Порядок реєстрації товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, включаючи форму заяви власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подачі та розгляду заяви, порядок ведення реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 256 Митного кодексу України).

          Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності (далі – Положення), затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 28.04.2001.

Згідно п. 2 Положення дія Положення поширюється на товари, що містять об'єкти інтелектуальної власності, імпортуються чи експортуються українськими та іноземними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності і видів діяльності та підлягають включенню до реєстру товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, який складається Держмитслужбою.

Митні органи здійснюють контроль за переміщенням товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, за наявності цих товарів у реєстрі, який складається Держмитслужбою ( п. 3 Положення).

          Правовласник - власник прав на об'єкт інтелектуальної власності чи особа, яка має право на використання об'єкта інтелектуальної власності відповідно до законодавства.

Представник правовласника - особа, уповноважена правовласником представляти його інтереси (ч. 5 Положення).

          З метою запобігання порушенню прав інтелектуальної власності під час імпорту або експорту об'єктів інтелектуальної власності правовласник або його представник має право звернутися до Держмитслужби з клопотанням про запровадження контролю за переміщенням через митний кордон України об'єктів інтелектуальної власності. Для цього правовласник або його представник подає до Держмитслужби заяву про внесення об'єкта інтелектуальної власності до реєстру (ч. 6 Положення).

          Згідно ч. 7 Положення Держмитслужба може відмовити у включенні об'єкта інтелектуальної власності до реєстру в разі відсутності, зокрема, підстав для захисту прав інтелектуальної власності в Україні, передбачених законодавством.

          Отже, виходячи із змісту Положення з клопотанням про запровадження контролю за переміщенням через митний кордон України об'єктів інтелектуальної власності має право звернутися до Держмитслужби правовласник або його представник.

          Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст. 71 КАС України).

          З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПП „Алко – сервіс” наявність права вчинення дій щодо звернення із заявою про включення товару ( алкогольних напоїв), що містить об'єкт права інтелектуальної власності знак „АSСОNІ  АСКОНІ”, до реєстру Держмитслужби суду не довів, належних доказів на підтвердження такого права не надав, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

          Доводи ПП „Алко – сервіс” наведені в апеляційній скарзі колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що вони є необґрунтованими, оскільки не свідчать про те, що підприємство має право на звернення до Держмитслужби з клопотанням про запровадження контролю за переміщенням через митний кордон України об'єкта інтелектуальної власності та спростовуються матеріалами справи.

          Приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 17.08.2006.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

 1.          Постанову господарського суду м. Києва від 17.08.2006 у справі № 32/267-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Алко-сервіс” - без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

3.          Ухвалу в повному обсязі складено 29.11.2006.

4.          Копію ухвали надіслати сторонам та третім особам.

 Головуючий суддя          Студенець  В.І.

 Судді

           Андрієнко  В.В.

          Малетич  М.М.