Постанова

від 05.12.2006 по справі 41/379-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/379-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 05.12.06 р.          № 41/379-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Студенця  В.І.

 суддів:                                          Андрієнка  В.В.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Клочко Р.Ю.,

 від відповідача - Арзальян С.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Світ меблів"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 17.07.2006  

 у справі № 41/379-А (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Світ меблів"

 до                                                   Департаменту у справах захисту прав споживачів у м.Києві

 про                                                  визнання недійсним рішеннь.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія “Світ меблів” (далі – ТОВ “ТК „Світ меблів”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві про визнання недійсним рішень.

          Постановою господарського суду м. Києва від 17.07.2006 в задоволенні позову відмовлено повністю.

          Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ “ТК „Світ меблів” подало апеляційну скаргу в якій просило її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесені рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Зокрема, апелянт стверджує, що відповідач всупереч ч. 7 ст. 8 Закону України „Про рекламу” не надав інформації де саме розповсюджувались листівки. Недоведений факт розповсюдження листівок поза місцем де товар реалізується чи розповсюджується, унеможливлює класифікацію інформації про товар чи послугу як рекламу.

          Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

          З урахуванням того, що згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 231 від 04.08.2006 “Про утворення Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів” Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів є правонаступником Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві, то колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну сторони у справі Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві на його правонаступника Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів.

          Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило суд постанову господарського суду м. Києва від 17.07.2006 залишити без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Службовою особою Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві 21.11.2005 складено протокол про порушення ст. 6 Закону України “Про рекламу” підприємством “Світ меблів” при розповсюдженні буклетів з рекламою меблевого магазину, яка виконана на російській мові.

Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві керуючись п. 2 ст. 26 Закону України „Про рекламу” 22.11.2005 звернувся до ТОВ “ТК “Світ меблів” з листом № 03-11/6085, в якому вказав на необхідність надання до департаменту інформації, зокрема, щодо вартості виготовлення та розповсюдження буклетів.

ТОВ “ТК “Світ меблів” листом від 14.12.2005 повідомило Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві про відсутність правових підстав для надання інформації зазначеної в листі департаменту № 03-11/6085 від 22.11.2005.

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 21.11.2005, в яким встановлено порушення ТОВ “ТК “Світ меблів” ст. 6 Закону України “Про рекламу” рішенням Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 14.12.2005 розпочато справу про порушення законодавства про рекламу ТОВ “ТК „Світ меблів”.

Службовою особою Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві 14.12.2005 складено протокол про порушення законодавства про рекламу, із якого вбачається, що ТОВ „ТК „Світ меблів” в порушення вимог п. 2 ст. 26 Закону України „Про рекламу” не надано, на вимогу фахівців Департаменту ( лист від 22.11.2005 № 03-11/6085), документально підтверджену інформацію щодо вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог чинного законодавства про рекламу (розповсюдження буклетів з рекламою меблевого магазину, виконаних російською мовою).

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 14.12.2005, яким встановлено, що ТОВ “ТК “Світ меблів” порушено вимоги п. 2 ст. 26 Закону України „Про рекламу”, а саме – не надано на вимогу фахівців Департаменту (лист від 22.11.2005 № 03-11/6085) документально підтверджену інформацію щодо вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог чинного законодавства про рекламу (розповсюдження буклетів меблевого магазину, виконаних російською мовою) рішенням Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 14.12.2005 розпочато справу про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ “ТК “Світ меблів”.

Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві листом № 03-11/7594 від 22.12.2005 повторно звернувся до ТОВ “ТК “Світ меблів” з вимогою надати інформацію, зокрема, щодо вартості виготовлення та розповсюдження буклетів.

Згідно з протоколом засідання стовно справи про порушення законодавства про рекламу від 10.01.2006 за порушення вимог п. 2 ст. 6 Закону України “Про рекламу”, а саме – за неподання інформації щодо вартості реклами розповсюдженої з порушенням чинного законодавства про рекламу накладено на ТОВ “ТК “Світ меблів” згідно з п. 6 ст. 27 Закону України “Про рекламу” штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 1 700,00 грн.

Рішенням Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 00006 від 16.01.2006 за ненадання витребуваної інформації щодо вартості реклами розповсюдженої з порушенням вимог ст. 6 Закону України “Про рекламу” згідно п. 6 ст. 27 Закону України “Про рекламу” на ТОВ “ТК “Світ меблів” накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн.

Департамент у справах захисту прав споживачів у м. Києві 18.01.2006 звернувся до ТОВ “ТК “Світ меблів” з листом № 0311/305 в якому звернув увагу товариства на те, що листами від 22.11.2005 № 03-11/6085 та від 22.12.2005 № 03-11/7594 фахівці Департаменту зобов'язували товариство відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України “Про рекламу” надати матеріали необхідні для розгляду справи, в тому числі вартість розповсюдженої реклами, які станом на 16.01.2006 не надані.

Відповідно до протоколу засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 30.01.2006 за порушення вимог ст. 6 Закону України “Про рекламу” накладено на ТОВ “ТК “Світ меблів” штраф за недотримання вимог щодо змісту реклами за умови неможливості встановлення вартості реклами відповідно до п. 7 ст. 27 Закону України „Про рекламу” в розмірі 5 083,00 грн. ( 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Рішенням Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 000018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 30.01.2006 за недотримання встановлених ст. 6 Закону України “Про рекламу” вимог щодо змісту реклами накладено на ТОВ “ТК “Світ меблів” штраф за умови неможливості встановлення вартості реклами у відповідності до п. 7 ст. 27 Закону України “Про рекламу” у розмірі 5083, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про рекламу” цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

          Згідно ст. 1 Закону України “Про рекламу” реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

          Товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

          Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови (ст. 6 Закону України “Про рекламу”).

          Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою ( ч. 7 ст. 8 Закону України „Про рекламу”).

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України “Про рекламу” контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах свої повноважень, зокрема, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів – щодо захисту прав споживачів.

          На вимогу органів виконавчої влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (ч. 2 ст. 26 Закону України “Про рекламу”).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України “Про захист прав споживачів” захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно п. 1 Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві, затверджене наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 169 від 09.10.2003 (далі – Положення) Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі - Управління) підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт України) та є його територіальними органами.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Держспоживстандарту України та цим Положенням (п. 2 Положення).

Основними завданнями Управлінь є, зокрема, здійснення у межах своєї компетенції контролю за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів (ч. 2 п. 4 Положення).

          Управління відповідно до покладених на них завдань перевіряють у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, зокрема, дотримання рекламодавцями, виробниками і розповсюджувачами реклами норм законодавства про рекламу (ч. 1 п. 5 Положення).

          Управління мають право, зокрема, перевіряти дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів; безперешкодно ознайомлюватися з усіма необхідними документами, матеріалами, відео- та звукозаписами, вимагати усні чи письмові пояснення, а також будь-яку іншу інформацію, потрібну для здійснення повноважень, передбачених законодавством про рекламу (ч. 5 п. 6 Положення).

Відповідно до п. 6 ст. 27 Закону України “Про рекламу” за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 7 ст. 27 Закону України “Про рекламу”).

          Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу ( далі Порядок), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.

          Відповідно до п. 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення або Держспоживстандарту і його територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживстандарту або його територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк ( п. 10 Порядку).

Згідно п. 11 Порядку за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Відповідно до п. 14 Порядку Держспоживстандарт і його територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи ( п. 16 Порядку).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в адміністративному судочинстві презюмується протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, а обов'язок доказування правомірності своїх рішень за умов заперечення суб'єкта владних повноважень проти адміністративного позову покладається саме на цього суб'єкта, а тому обов'язок доказування відповідності прийняття оспореного рішення згідно вимог ст. 71 КАС України покладається на Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів.

          Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України “Про рекламу” розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою.

          Відповідач - Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, яке є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову не надало доказів того, що розповсюдження буклетів з рекламою меблевого магазину є рекламою, тобто не надано доказів того, розміщення інформації про виробника товару та/або товар відбувалося не в місцях, де цей товар реалізовувся чи надавався споживачеві (ч. 7 ст. 8 Закону України “Про рекламу”).

          Також Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів не надано доказів того, що ТОВ “ТК “Світ меблів” відповідно до пунктів 14, 16 Порядку було своєчасно повідомлено про місце і час розгляду справ.

          Згідно ст. 162 КАС України при вирішення справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

          У разі задоволенні адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення (ч. 2 ст. 162 КАС України).

З урахуванням того, що Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів не довело, що оспорені рішення прийнятті з дотриманням вимог ч. 7 ст. 8 Закону України “Про рекламу” та пунктів 14, 16 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693, то колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду м. Києва від 17.07.2006 підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 51, 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Постанову господарського суду м. Києва від 17.07.2006 по справі № 41/379-А скасувати та прийняти нову постанову.

          2. Позов задовольнити повністю.

          3. Скасувати рішення Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 00006 від 16.01.2006 та рішення Департаменту у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 000018 від 30.01.2006 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

          4. Стягнути з Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 29а, р/р 37110100046415, р/р 35212001000085 в Управлінні Державного казначейства у м. Києві МФО 820019 код ЄДРПОУ 19251791 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія “Світ меблів (02166, м. Київ, вул. Миропільська, 11, р/р 260020130428 в КРУ ТОВ “Укрпромбанк” МФО 380076 код ЄДРПОУ 33444733) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору та 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

          5. Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

          6. Постанова складена в повному обсязі 07.12.2006.

          7. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя          Студенець  В.І.

 Судді

           Андрієнко  В.В.

          Малетич  М.М.