Постанова

від 05.12.2006 по справі 24/494

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/494

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.12.2006                                                                                           № 24/494

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              Солонець К.В.

 За участю представників:

 від позивача -Ємельянов О.М. довіреність № 4343/3 від 17.11.2006р.;

 від відповідача   -  не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Борисфен"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2006

 у справі № 24/494 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров"я"

 до                                                   ЗАТ "Борисфен"

 про                                                  стягнення 350073,36

Суть рішення і скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоров”я”  (надалі – ТОВ “ФК” Здоров”я”, Позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Борисфен” (надалі – ЗАТ “Борисфен”, Відповідач) про стягнення 350 073,36 грн.   

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2006р. у справі № 24/494 позов було задоволено повністю, а саме: стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 353 721,49 грн., 3500,75 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2006р. у справі № 24/494 та прийняти нове рішення, з урахуванням всіх обставин справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені Відповідачем в його апеляційній скарзі та вважав, що рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006 року у справі № 24/494 є законним, об'єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу Відповідача – без задоволення.

Відповідач або його Представник в судове засідання не з'явилися і про причини своєї неявки в суд не повідомили, що на думку суду апеляційної інстанції, не перешкоджає розглядові та вирішенню даної справи без їх участі.

Заслухавши пояснення представника Позивача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вказувалось вище, ТОВ “ФК” Здоров”я” звернулося в господарський суд м.Києва з позовом до ЗАТ “Борисфен” про тягнення боргу в розмірі 350 073,36 грн. за поставлений товар, 3 500,75 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Під час розгляду справи представником Позивача було уточнено суму основного боргу, яку необхідно стягнути з Відповідача на користь ТОВ “ФК” Здоров”я”, а саме: 353 721,49 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.08.2006р. у справі № 24/494 позов ТОВ “ФК” Здоров”я” було задоволено повністю, а саме: стягнуто із ЗАТ “Борисфен” на користь Позивача основний борг у розмірі 353 721,49 грн., 3500,75 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Позивачем було доведено належними засобами доказування існування заборгованості у Відповідача за договором і у зв”язку з цим - правомірність вимог до останнього про стягнення такої заборгованості, згідно пред”явленого Позивачем розрахунку.

У зв'язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаним рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України  господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України, забов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обогроту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у забов'язанні встановлений строк  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей срок. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку на встановлений або визначений момент пред'явлення  вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь – який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк  від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо в наслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес  для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, 03.01.2006р. між сторонами був укладений Договір купівлі – продажу № 6578 (надалі – Договір), відповідно до якого Позивач забов'язався поставити на користь Відповідача товар – медикаменти, а Відповідач – сплатити обумовлену суму за поставлений товар.

На виконання умов вказаного Договору, ТОВ “ФК” Здоров”я” здійснило поставку товару на загальну суму 425 056,27 грн., що підтверджується видатковими накладними та актом взаємозвірки, які знаходяться в матеріалах справи, а ЗАТ “Борисфен” тільки частково здійснив оплату за поставлений товар – на суму 71 334,78 грн., чим порушив взяті на себе зобов”язання по Договору.

Таким чином, сума боргу за Договором в даному випадку становить 353 721,49 грн.

У зв”язку з цим, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог Позивача про стягнення з Відповідача боргу на заявлену в позовних вимогах суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, Відповідачем, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2006р., яке було прийнято по даній справі, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.- 34, 36, 91, 92, 99, 101 – 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Борисфен” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2006р. у справі №24/494 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоров”я” до Закритого акціонерного товариства “Борисфен” про стягнення 350 073,36 грн., -  без змін.

2. Справу № 24/494 повернути до господарського суду міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Малетич  М.М.

                                                                                          Студенець  В.І.

11.12.06 (відправлено)