Ухвала

від 05.12.2006 по справі 46/198-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/198-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 05.12.06 р.          № 46/198-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Малетича  М.М.

                                        Студенця  В.І.

 при секретарі:                              Солонець К.В.

 За участю представників:

 від позивача - Піскаленко І.М.

 від відповідача 1 - Сівков І.В.

від прокуратури - Комаса О.Ю., Турлова Ю.А.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника Генерального прокурора України

 на постанову Господарського суду м.Києва від 20.09.2006

 у справі № 46/198-А  (Шабунін С.В.)

 за позовом           Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особіКабінету Міністрів України

 до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамбуд"

          Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

 про          визнання недійсним дозволу, зобов"язання вчинити певні дії та розірвання угоди

ВСТАНОВИВ:

 Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом  в якому просив суд:

-          визнати недійсним дозвіл на користування надрами № 3374, виданий Державним комітетом природних ресурсів України 29.07.2004 р.;

-          зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Керамбуд»;

-          розірвати угоду № 3374 від 29.07.2004 р., укладену між Державним комітетом природних ресурсів України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керамбуд».

Постановою  Господарського суду міста Києва від 20.09.2006 р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Заступник Генерального прокурора України звернувся з апеляційним поданням до Київського апеляційного господарського суду в якій просить постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.  

Зокрема прокурор стверджує про те, що при отриманні відповідачем-1 спеціального дозволу на користування надрами № 3374 від 29.07.2004 р. було допущено грубих порушень чинного законодавства та інтересів держави, оскільки дозвіл видавався без проведення аукціону, як того вимагає ст. 9 Закону України “Про Державний бюджет на 2004 рік”, тобто з порушенням порядку його отримання, у зв'язку з чим має бути визнаний недійсним.

При цьому прокурор посилається на те, що анулювання спеціального дозволу тягне за собою розірвання з надрокористувачем угоди про умови користування надрами.      

ТОВ «Керамбуд» просив  суд залишити постанову  Господарського суду міста Києва від 20.09.2006 р. без змін з огляду на її законність та обґрунтованість.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в судове засідання не з'явилось та надіслало на адресу апеляційного господарського суду листа у якому просило суд розглядати справу без його участі у зв'язку з неможливістю забезпечити явку до суду представника. Також відповідач 2 зазначив про те, що міністерство підтримує в повному обсязі апеляційне подання та просить суд його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційного подання, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно з ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни (ст. 13).

Норми ч. 1 ст. 19 Кодексу про надра передбачають, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організація і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.            

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони  навколишнього  природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9 Закону України “Про державний бюджет на 2004 рік” передбачається, що у 2004 році продаж спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється на  аукціонах (крім випадків, визначених спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади), порядок проведення яких встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулюється в Україні постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” від 02.10.2003 р. № 1540, що поширюється на всі види користування надрами, на які необхідний дозвіл.

18.06.2004 р. відповідач-1 звернувся до Державного комітету природних ресурсів України з заявою від 10.06.2004 р. на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами. Вказана заява була розглянута на засіданні Робочої комісії з розгляду питань надання надр у користування, ліцензій на види господарської діяльності, дозволів на буріння експлуатаційних свердловин на воду Державного комітету природних ресурсів України 23.07.2004 р.

За наслідками розгляду заяви відповідача-1 Робочою комісією прийнято рішення про надання відповідачу-1 спеціального дозволу на користування надрами, що оформлено протоколом № 12 від 23.07.2004 р. Відповідно до вимог ст.ст. 4, 19 Кодексу України про надра на виконання рішення про надання права на користування надрами (видобування піску) відповідачу-1 29.07.2004 р. було оформлено та видано особливий документ державного зразка — спеціальний дозвіл № 3374 на користування надрами (вид користування — видобування; об'єкт користування — Великопільське (Страдчівське) родовище Північна ділянка; корисні копалини —пісок; місце знаходження об'єкту —3,3 км на південний захід від с. Івано-Франково Яворського району Львівської області; мета надрокористування —видобування піску в якості сировини для виробництва силікатної цегли; термін дії дозволу —10 років).

В якості невід'ємної частини спеціального дозволу № 3374 29.07.2004 р. Державний комітет природних ресурсів України та відповідач-1 уклали угоду про умови користування надрами, якою досягнуто згоди щодо основних її моментів, а саме: предмету угоди, характеристики ділянки надр, програми робіт, умов продовження, зупинення або анулювання дії спеціального дозволу, вимог щодо реалізації продукції, проведення та фінансування ліквідаційних робіт, відповідальності сторін, порядку вирішення спорів тощо.    

При цьому, умови надання відповідачу-1 у користування надр в межах північної ділянки Великопільського родовища піску визначені в угоді № 3374 від 29.07.2006 р. Згідно з преамбулою вказаної угоди спеціальний дозвіл на користування ділянкою нард —це документ, який видається спеціально уповноваженим органом та визначає право підприємства на користування надрами в межах певної ділянки з метою експлуатації на умовах, передбачених цією угодою.     

Отже, оскаржуваний спеціальний дозвіл № 3374 не підлягає визнанню недійсним адміністративним судом, оскільки за своєю суттю не є юридичною формою рішення державного органу. Такий спеціальний дозвіл не містить в собі норм права чи обов'язкових до виконання правил поведінки, не породжує правових наслідків для відповідача-1, а лише засвідчує його право на провадження певного виду діяльності щодо користування надрами протягом визначеного строку. Крім того, цей дозвіл не покликаний і не спрямований на регулювання певного виду відносин, не носить обов'язково характеру, а лише стверджує наявність права та оформлюється в особливому вигляді.  

Викладені у позовній заяві посилання на постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання у 2006 році спеціальних дозволів на користування надрами” від 20.02.2006 р. № 168, видаються недоречними, оскільки даним актом регулюються питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони виключно у  2006 році.  

Суд не погоджується з твердженнями позивача щодо підстав для задоволення позовних вимог, що виявилися в порушенні інтересів держави, а саме —зменшення грошових надходжень до державного бюджету та позбавлення можливості досягнути максимального економічного ефекту від надання спеціального дозволу шляхом проведення аукціону, оскільки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів (ліцензій)                   на право користування надрами” від 26.05.2004 р. № 694 початкова ціна  продажу  дозволу  - ціна продажу дозволу, що визначається відповідно до законодавства спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр (далі –уповноважений орган), з якої розпочинаються торги. А Методику визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1374.

Тобто, на день отримання оспорюваного дозволу відповідачем-1 не існувало законодавчої підстави для визначення початкової ціни продажу спеціального дозволу, що в свою чергу, не дає підстав Заступнику Генерального прокурора України та позивачу стверджувати про суттєве зменшення грошових надходжень до державного бюджету та позбавлення можливості досягнути максимального економічного ефекту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензія є документом державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин є одним з видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до п. 5 ч. 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” рішення про анулювання ліцензії (спеціального дозволу) приймається орган ліцензування і воно вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання.

Відповідно до п. 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1540 від 02.10.2003 р. анулювання дозволу здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення надр, яким, згідно з указом Президента України від 20.04.2005 р. № 675/2005 є відповідач-2, як орган, на який покладено функції та виконання зобов'язань ліквідованого Державного комітету природних ресурсів України.

При цьому судом береться також те, що спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке підпорядковане Кабінету Мінстіртів України.

В свою чергу, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України визнає заявлений Заступником Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України позов та не заперечує проти його задоволення, але, при цьому не анулює виданий відповідачу-1 спеціальний дозвіл. Проте у матеріалах справи відсутні докази звернення Кабінету Міністрів України до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, як до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, з приводу встановленої ним обставини неправомірності видачі спірного дозволу відповідачу 1 та з вимогою у зв'язку із цим анулювати вказаний дозвіл.

У ч. 4 п. 23 зазначеного Порядку закріплено, що анулювання дозволу тягне за собою розірвання з надрокористувачем угоди про умови користування надрами.

Слід зазначити, що прокурором та позивачем не визначено норму чинного законодавства, яка визначає порядок визнання недійсними спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави втручатися у діяльність державного органу, до компетенції та повноважень якого входить вчинення дій щодо анулювання спеціальних дозволів на користування надрами у випадках, передбачених законодавством.

Отже, з огляду на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами № 3374 від 29.07.2004, вимога до відповідача-2  про зобов'язання вчинити дії з анулювання спеціального дозволу задоволенню не підлягає. Позовна вимога про розірвання угоди № 3374 від 29.07.2004 р. також не підлягає задоволенню, адже розірвання такої угоди є наслідком анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

З урахуванням викладеного  постанова  Господарського суду м. Києва від 20.09.2006 року у справі № 46/198-А  прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим, підстав для зміни або скасування прийнятої постанови Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже  апеляційне подання Заступника Генерального прокурора України  підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 55, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1.          Постанову Господарського суду міста Києва від 20.09.2006 року у справі № 46/198-А  залишити без змін, а апеляційне подання Заступника Генерального прокурора України  – без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

3.          Ухвалу в повному обсязі складено 14.12.2006 р.

 Головуючий суддя          Андрієнко  В.В.

 Судді

           Малетич  М.М.

          Студенець  В.І.