Постанова

від 28.08.2015 по справі 802/1669/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2015 р. Справа № 802/1669/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

позивача: Четверик В.В., Навитанюк С.В.

відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт 2"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт 2" (ТОВ "Брайт 2") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати :

- податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0002672202 від 03.06.2015 року за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 252891 грн;

- податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0002682202 від 03.06.2015 року за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг)" в сумі 23636 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем в період з 20.04.2015 року по 13.05.2015 року на підставі направлень, виданих Вінницькою ОДПІ, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Брайт 2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.01.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки був складений Акт № 1299/2202/38055098 від 20.05.2015 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення незаконними, оскільки ТОВ "Брайт 2" здійснювало фінансово - господарські операції з ТОВ "Лозинка", ТОВ "Ідеї успіху" та ТОВ "Артея лтд" дотримуючись вимог чинного законодавства, що підтверджує податковими накладними, актами про надання послуг, актами приймання-передачі товару, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, які оформлені належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку.

У наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.55-60 т.2) представник відповідача просив у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити. Як на підставу заперечень відповідач посилався на те, що в ході проведення перевірки не підтверджено факт поставки товарів та надання послуг у зв'язку з відсутністю в поданих для перевірки договорах та актах про надання послуг вказівки на місце розташування складів контрагентів, куди саме передається товар на зберігання, місце надання послуг. Крім того, з наданих документів не має можливості встановити, чи пов'язані товари отримані від контрагентів, з веденням фінансово-господарської діяльності відповідача, в накладних не конкретизовано, які саме товари поставляються, що, на думку відповідача, підтверджує відсутність реального здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали. В наданих суду усних поясненнях звернули увагу на те, що між ТОВ «Брайт 2» та його контрагентами ТОВ "Лозинка", ТОВ "Ідеї успіху" та ТОВ "Артея лтд" укладено ряд господарських договорів. Зокрема, із ТОВ «Лозинка» укладено договори про надання послуг з логістики та відповідального зберігання. Виконання зазначених договорів підтверджується актами про надання послуг з логістики, актами приймання-передачі товару на зберігання, актами приймання-передачі товару із зберігання, подорожніми листами вантажних автомобілів, видатковими та товарно-транспортними накладними, актами про надання послуг відповідального зберігання, розрахунковими документами. Із ТОВ «Ідеї успіху» та ТОВ «Артея лтд» укладено договори поставки. Виконання договорів підтверджується специфікацією до договору поставки, податковими накладними, видатковими накладними. Тому, на думку позивача, висновок податкового органу не ґрунтується на фактичних обставинах даної справи, а прийняті за результатами перевірки рішення, є протиправними.

Представник відповідача у наданих усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Як на підставу заперечень зіслалися на те, що при проведені перевірки ТОВ «Брайт 2», реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Лозинка», ТОВ «Ідеї успіху» та ТОВ «Артея лтд» не підтвердилася. Тому, оскаржувані рішення податкового органу, на думку сторони відповідача, є законними.

В якості свідків судом допитано ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

ОСОБА_4 пояснила, що працює на посаді завідувача комори ТОВ «Лозинка». Також зазначила, що до кола її посадових обов'язків входить приймання, перевірка цілісності товару, який надходить на склад на підставі договорів укладених із ТОВ "Брайт 2". Кількість прийнятого товару, за словами свідка, відображається у актах прийняття товару на зберігання та актах передачі товару із зберігання. Крім того ОСОБА_4 пояснила, що приймання та відвантаження товару нею проводилось разом із ОСОБА_5 який працював у ТОВ "Брайт 2". Розпорядження про прийом та передачу товару надходило, як правило в усній формі від керівництва Товариства. ОСОБА_4 також зазначила, що на підприємстві «Лозинка» працює близько 20 вантажників, які і виконували роботи пов'язані із розвантаженням, навантаженням та складським переміщенням товару.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює на посаді завідувача комори ТОВ «Брайт 2». До кола його посадових обов'язків входило приймання товару, який надходив від контрагентів Товариства. При цьому, приймання та відвантаження товару ним здійснювалось спільно із працівником ТОВ «Лозинка» ОСОБА_4 При прийманні товару його кількість та номенклатура звірялась по накладній після чого оформлявся акт прийому передачі товару на склад. При відвантаженні товару зі складу оформлялись видаткові накладі та акти прийому - передачі товару зі складу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, оцінивши інші докази, які є у справі, суд встановив наступне.

На підставі направлень на перевірку № 1129/22 від 20.04.2015 року, № 1131/22 від 20.04.2015 року, № 1132/22 від 20.04.2015 року та № 1133/22 від 20.04.2015 року, виданих Вінницькою ОДПІ, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Брайт 2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 03.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в Акті № 1299/2202/38055098 від 20.05.2015 року. Відповідно до висновків Акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 202313 грн, в тому числі за ІІІ кв. 2012 року на суму 5460 грн, за ІV кв. 2012 року на суму 19255 грн, за 2013 рік на суму 117448 грн, за 2014 рік на суму 60150 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 18909 грн, в тому числі за серпень 2014 року на суму 2980 грн, за жовтень 2014 року на суму 1163 грн, за листопад 2014 року на суму 1596 грн, за грудень 2014 року на суму 13170 грн (а.с.52).

Не погоджуючись з Актом позивач звернувся із запереченням до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області.

У відповідь на заперечення податковим органом надано лист № 15387/10/02-28-22-02 від 29.05.2015 року, яким позивача повідомлено, що заперечення залишено без розгляду, а акт перевірки без змін, оскільки було порушено строк подання заперечення.

На підставі акта Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення :

- № 0002672202 від 03.06.2015 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств в розмірі 252891 грн, в тому числі: за основним платежем 202313 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 50578 грн;

- № 0002682202 від 03.06.2015 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 23636 грн, грн. в тому числі: за основним платежем 18909 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4727 грн (а.с.88-89).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, суд з метою надання правової оцінки оскаржуваним рішенням повинен оцінити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником (позивачем у справі) були сформовані дані податкового обліку.

Крім того, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам зі своїми контрагентами ТОВ "Лозинка", ТОВ "Ідеї успіху" та ТОВ "Артея лтд" а саме, договори, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару на зберігання, акти приймання-передачі товару із зберігання тощо.

З метою встановлення господарської мети досліджуваних операцій суд встановив, що основними видами господарської діяльності позивача є торгівля товарами непродовольчої групи. Тому, беручи до уваги специфіку господарських операцій (поставка непродовольчих товарів, послуги логістики) суд констатує їх пов'язаність із господарською діяльністю позивача.

При дослідженні отриманих первинних документів судом встановлено, що між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Лозинка" в період з 23.08.2012 року по 01 серпня 2014 року, діяв договір про надання послуг логістики № 082301 від 23.08.2012 року зі змінами, що були внесені додатковою угодою від 01.04.2014 року (а.с. 134-139).

01.08.2014 року дію даного договору було припинено за взаємною згодою сторін, про що підписано відповідну додаткову угоду, та укладено договір відповідального зберігання №Л140801БР від 01.08.2014 року (а.с.162-166).

Відповідно до умов договору про надання послуг логістики № 082301 від 23.08.2012 року виконавець (ТОВ "Лозинка") зобов'язується надавати в межах строку дії та умов цього договору замовнику (ТОВ "Брайт 2") послуги з логістики, а замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця встановлену даним договором плату.

В пункті 1.2. договору про надання послуг з логістики №082301 від 23.08.2012 року зазначено, що послуги з логістики - комплекс послуг, які включають приймання, зберігання, перевезення, експедирування, тощо, та складаються з: розвантаження і приймання товару у кількості, зазначеній у відповідних супроводжувальних документах, контролю документарної і фактичної відповідності товару, переданого на зберігання, внутрішньо складське транспортування та складування товару, зберігання товару, відбір та комплектація товару згідно замовлення, підготовка товару для відправки та повернення товару замовнику, завантаження товару в транспортний засіб, доставку товару вантажоодержувачу згідно замовлення та товарно-транспортної документації.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду акти про надання послуг з логістики за договором № 082301 від 23.08.2012 року (а.с.142-161 т.1), акти про надання послуг відповідального зберігання за договором №082301 від 23.08.2012 року (а.с. 167-170 т.1), акти про надання послуг відповідального зберігання за договором №Л140801БР від 01.08.2014 року (а.с. 171-175 т.1), акти приймання-передачі товару на зберігання (а.с.176-185), подорожні листи вантажних автомобілів (а.с.49-53 т.2), товарно-транспортні накладні (а.с.1-205 т.7), розрахункові документи (а.с.75-136 т.2).

Так, акти про надання послуг з логістики за договором №082301 від 23.08.2012 року є підтвердженням факту надання послуги розвантаження і приймання товару у кількості, зазначеній у актах приймання-передачі, контролю документарної і фактичної відповідності товару згідно актів приймання-передачі, переданого на зберігання, внутрішньо складське транспортування та складування товару, зберігання товару, відбору та комплектації товару згідно замовлення, підготовки товару для відправки та повернення товару замовнику, завантаження товару в транспортний засіб, доставки товару вантажоодержувачу згідно замовлення та товарно-транспортної документації. В зазначених актах також зазначено загальний обсяг товару, ціну послуг за одиницю обсягу товару, загальну вартість послуг та інше.

Акти про надання послуг відповідального зберігання за договором №082301 від 23.08.2012 року підтверджують факт надання послуг розвантаження і приймання товару згідно актів приймання-передачі на зберігання, зберігання товару, відбору та комплектації товару за замовленням для покупців ТОВ «Брайт 2», повернення товару позивачу згідно актів приймання-передачі товару зі зберігання.

Окрім того, вказані акти мають всі необхідні реквізити встановлені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також, актами приймання-передачі товару на зберігання та актами приймання-передачі товару із зберігання, які містять інформацію про найменування, його кількість, підтверджується факт його прийняття та передачі для зберігання на склад чи зі складу.

Подорожні листи вантажних автомобілів, що містять інформацію про автомобіль, яким здійснювалось перевезення, час такого перевезення, місце навантаження та розвантаження товару, є документами, що підтверджують факт переміщення товару у просторі. Цей факт також підтверджують товарно-транспортні накладні, в яких зазначена інформація про товарно-матеріальних цінності, їх облік на шляху їхнього переміщення, а також про розрахунки за перевезення вантажу та облік виконаної роботи.

Надані суду розрахункові документи підтверджують факт здійснення розрахунків між ТОВ «Брайт 2» та ТОВ «Лозинка» за надані послуги відповідно до укладених договорів.

Поряд з цим, судом перевірено ресурсні можливості ТОВ «Лозинка» вчинення дій на виконання договорів укладених з ТОВ «Брайт 2», зокрема наявність персоналу, приміщень для зберігання, засобів для перевезення та інше.

Так, на підставі наданої відповідачем інформації про кількість працівників ТОВ «Лозинка» встановлено, що контрагент позивача володів достатніми трудовими ресурсами для виконання своїх зобов'язань за договорами про надання послуг логістики та зберігання. Вказані обставини також підтверджуються показами свідків, які пояснили, що розвантаження та навантаження товарів здійснювалось силами ТОВ «Лозинка».

Щодо доводів відповідача про невизначеності місця поставки, то такі оцінюються критично, оскільки згідно умов договору визначення місця розвантаження та зберігання товару належить до кола обов'язків контрагента позивача.

Аналіз зазначених документів та показань свідків дозволяє зробити висновок про рух активів, зміну майнового стану сторін за договорами в результаті їх виконання та про те, що договори носили реальний характер та свідчить про факт існування господарських операцій, які стали об'єктом оподаткування.

При дослідженні отриманих первинних документів судом встановлено, що між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Ідеї успіху" укладено договір поставки поліграфічної продукції № 1310044/БР від 04.10.2013 року(а.с.90 т.1). Відповідно до умов вищенаведеного договору, постачальник (ТОВ "Ідеї успіху") зобов'язується виготовити та поставити покупцеві ("Брайт 2") товар (поліграфічну продукцію), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар поставлений за його замовленням. Найменування товару, його кількості, та інші характеристики обумовлюються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду специфікації до договору поставки №1310044/БР від 04.10.2013 року (а.с.91-98 т.2), видаткові накладні (а.с.99-106 т.2), податкові накладні (а.с.107-114 т.2), розрахункові документи (а.с.149-156 т.2). Також, позивачем надано звіти про проведення рекламної компанії з використанням поліграфічної продукції замовленої та поставленої ТОВ "Ідеї успіху" (а.с.115-123 т.2).

Податкові та видаткові накладні, які містять інформацію про найменування товару, його кількість та ціну та є доказом факту поставки товару, що визначений у специфікації до договору поставки №1310044/БР від 04.10.2013 року.

Розрахункові документи підтверджують факт здійснення розрахунків між ТОВ «Брайт 2» та ТОВ «Ідеї успіху» за поставлені товари відповідно до укладеного договору.

Судом досліджено та долучено до матеріалів справи зразки друкованої продукції, що використовувались позивачем під час проведення рекламних кампаній (а.с.124-133 т.2).

Виходячи з вищенаведеного та дослідивши надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, суд робить висновок про реальність здійснення господарської операції між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Ідеї успіху".

Також судом встановлено, що між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Артея лтд" укладено договір поставки № БР-1101002 від 01.11.2014 року з додатками, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ "Артея лтд") зобов'язується відповідно до умов даного договору поставити покупцеві ("Брайт 2") товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, у порядку та на умовах даного договору(а.с.186-199 т.1).

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду видаткові накладні (а.с. 204-208 т.1), податкові накладні (а.с. 213-219 т.1) та розрахункові документи. Крім того, позивачем надано суду видаткові накладні про доставку товару кур'єрською службою ТОВ "Нова пошта" (а.с.209-212 т.1).

З видаткових та податкових накладних вбачається, що означеним контрагентом позивача на виконання укладеного з ним договору було поставлено товари, зокрема, декоративну косметику, засоби по догляду за нігтями.

Оплата за придбаний товар у ТОВ "Артея лтд" позивачем проведена на підставі квитанцій про перерахування коштів.

Поряд з цим, для підтвердження факту використання позивачем у господарських операціях, придбаного у ТОВ «Артея лтд» товару, надано договір комісії №БР/К-1, що укладений між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Вітум". За умовами даного договору ТОВ "Вітум" зобов'язується за дорученням ТОВ "Брайт 2" за винагороду, вчиняти від свого імені та за рахунок "Брайт 2" цивільно-правові угоди, щодо продажу товару протягом строку дії даного договору, за ціною і в порядку передбаченим ним. (стр.224-250 т.1, 1-33 т.2).

Зважаючи на вищезазначене, про протиправність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо безтоварності господарської операції свідчить рух отриманого товару через низку суб'єктів господарювання: ТОВ "Артея лтд" поставляло товар (декоративну косметику, засоби по догляду за нігтями) за договором поставки № БР-1101002 від 01.11.2014 року засобами перевізника ТОВ «Нова пошта» позивачу, про що свідчать видаткові та товарно-транспорні накладні. Далі товар передавався на зберігання ТОВ «Лозинка», що підтверджується актами про передачі товару на зберігання. В подальшому товар передавався на комісійну торгівлю через комісіонера ТОВ «Вітум», що підтверджується договором комісії та актами передачі товару на комісію.

Виходячи з вищенаведеного, суд робить висновок, що всі наслідки проведених операцій між ТОВ "Брайт 2" та ТОВ "Артея лтд" господарських операцій були відображені в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного законодавства, взаєморозрахунки проведені в повному обсязі, а тому твердження відповідача про відсутність фактичного здійснення господарської операції є необґрунтованими та протиправними.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами, оформлені належним чином, та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТОВ "Брайт 2" і не мають суттєвих недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами, показаннями свідків спростовуються твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом не мали реального характеру та господарського змісту.

Окрім вказаного, суд зазначає, що заперечуючи правомірність відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Артея лтд", податковим органом при оформленні матеріалів перевірки використано лист №1532/7/20-36-22-03-09 від 08.04,2015 року, отриманого від Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому зазначено, що ТОВ "Артея лтд" проводило фінансово-господарські операції з ризиковими контрагентами з метою прикриття сумнівних товарно-грошових потоків по ланцюгу постачання на користь третіх осіб та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агенство прогресивних бізнес-стратегій" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Донторгресурс" за період з 01.12.2014 по 31.01.2015 року, ТОВ "Восток агро транс" за період з 01.12.2014 по 31.01.2015 року та подальшої реалізації придбаного товару (робіт, послуг) контрагентам-покупцям за період з 01.12.2014 по 31.01.2015 року (а.с. 58-59 т. 2).

З даних документів відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Артея лтд" проводило діяльність спрямовану на виконання операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Даючи правову оцінку таким висновкам, суд також наголошує на тому, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Тобто, вказані факти порушень, покладені в основу висновків актів перевірок ТОВ "Брайт 2", стосуються не позивача у справі, а його контрагентів.

Разом із тим, чинним законодавством на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в тому числі дотримання ними вимог податкового закону. Кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів.

Водночас позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі ненарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, може свідчити про порушення права особи мирно володіти своїм майном, закріпленого у Першому Протоколі від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка є частиною національного законодавства.

Зокрема, стаття 1 названого Протоколу так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Свою правову позицію з цього приводу неодноразово висловлював Європейський суд з прав людини. Зокрема в рішенні від 09.01.2007 року (справа "Інтерсплав проти України") ним було констатовано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Такий висновок було повторно підтверджено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", відповідно до якого у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Аналогічно у рішенні від 22.01.2009 року (справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії") Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто добросовісний платник податків немає зазнавати негативних наслідків через порушення допущені його контрагентом.

Таким чином, оспорювані висновки податкового органу про порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, так як спростовуються дослідженими судом доказами наслідком чого є визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0002672202 від 03.06.2015 року та № 0002682202 від 03.06.2015 року

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0002672202 від 03.06.2015 року та № 0002682202 від 03.06.2015 року.

Стягнути із Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт 2" (код ЄДРПОУ 38055098) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович