Постанова

від 01.09.2015 по справі 804/8005/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р. Справа № 804/8005/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до Приватного підприємства «Квін» (далі - відповідач) про стягнення коштів з рахунків та накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ПП «Квін» про стягнення коштів з рахунків та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не сплачені суми грошових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб, самостійно визначені відповідачем в податковій декларації за 2012 р. за листопад та грудень 2012р. по 263 грн., та визначені ОДПІ податковим повідомленням-рішення від 26.02.15 в розмірі 340 грн. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ОДПІ.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечення проти позову не надав, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду повернуті поштові відправлення, направлені на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮОФОП, через закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 21873198, .

За матеріалами справи сума податкового боргу за даним позовом структурно складається з: - грошових зобов'язань з орендної плати за землю за листопад та грудень 2012р., визначених відповідачем в податковій декларації з плати за землю за 2012р. №2891, за даним якої сума щомісячних платежів дорівнює 263,37 грн., - з грошових зобов'язань з орендної плати за землю, а саме зі штрафних санкцій в розмірі 340 грн., визначених ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 26.02.15 №0002751503, прийнятим на підставі акту перевірки від 19.01.15 №128/45/04-03-15-03-10/21873198 (а.с.12).

Матеріалами справи підтверджено, що податкове повідомлення-рішення від 26.02.15 №0002751503 надіслано ОДПІ на адресу позивача листом з повідомленням про вручення та відповідно до відмітки поштової служби від 14.03.15 повернуто до ОДПІ неврученим адресату через закінчення терміну зберігання (а.с.12-13).

Суд відмічає, що відповідно до п.287.3. ст.287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Суд також зазначає, що за змістом пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, положення якого надають визначення поняттю «грошове зобов'язання платника податків», штрафні (фінансові) санкції є грошовим зобов'язанням. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПКУ).

Відповідно до п.58.3 ПКУ податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення; у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 26.02.15 №0002751503 вважається таким, що вручене відповідачу 14.03.15.

Відповідно до Довідки про заборгованість згідно з даними картки особового рахунку відповідача суми грошових зобов'язань з орендної плати за землю за листопад 2012р. та грудень 2012р. за декларацією №2891, а також за податковим повідомлення-рішення від 26.02.15 №0002751503 - всього в сумі 866,74 грн., не сплачені відповідачем.

Доказів оскарження відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення від 26.02.15 №0002751503 до суду не надано, а судом на виконання приписів ст.11 КАС України таких доказів не виявлено.

Згідно з пп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПКУ сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання - є податковим боргом.

Суд відмічає, що у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ). Матеріалами справи підтверджено, що ОДПІ на адресу відповідача листом з повідомленням про вручення направлена податкова вимога від 05.09.12 №354 (а.с.9).

Положеннями ст.95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки судом встановлено, що визначені законом строки сплати спірних сум грошових зобов'язань спливли, відповідачем не заперечується факт несплати ним спірної суми податкового боргу, доказів відсутності у нього такого обов'язку не надано, а судом не встановлено, суд доходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 866,74 грн. підлягає задоволенню.

Вимога позивача про накладення арешту на кошти на інші цінності відповідача задоволенню не підлягає, адже заявлена передчасно. Так, відповідно до пп.20.1.33. п.20.1. ст.20 ПКУ контролюючі органи наділені правом звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, якими є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у відповідача станом на дату звернення до суду з даним позовом майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, в тому числі коштів на рахунках у банках, обслуговуючих відповідача, за рахунок яких можна погасити податковий борг в розмірі 866,74 грн.

За викладених обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Квін» (код ЄДРПОУ 21873198) кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство «Квін», на суму податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 866,74 грн. (вісімсот шістдесят шість гривень 74 коп.) .

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев