Ухвала

від 07.12.2006 по справі 32/576-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/576-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 07.12.06 р.          № 32/576-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Капацин  Н.В.

                                        Рєпіної  Л.О.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Зубарєв К. М. - по довіреності.

 від відповідача - Кляшторний С. С. - по довіреності.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2006

 у справі № 32/576-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Приватного підприємства "Складні сплави"

 до           Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача            

 про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

 Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.09.2005 р.

          Відповідно до п. 6  Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського  процесуального  кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постановою Господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. у справі № 32/576-А позов Приватного підприємства „Складні сплави” до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень був задоволений повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2006 року відкрито апеляційне провадження у справі № 32/576-А.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2006 року було закінчено підготовку справи № 32/576-А до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи на 07.12.2006 року.

          Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питання правильності обчислення та правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ за період з 01.09.2004 р. по 01.01.2005 р., за результатами якої складено акт № 13/23-10/30487742 від 12.04.2006 р.

На підставі вказаного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000972340/0 від 25.04.2006 р., яким згідно п.п. „б”, „в” п.п, 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 р. на 116 768, 00 грн., за жовтень 2004 р. – на 190 357, 33 грн., грудень 2004 р. – на 1 249 862, 60 грн., а також застосовані штрафні санкції у розмірі 153 781, 88 грн.

В межах процедури адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення – рішення залишилось незмінним. У зв'язку з цим, 02.08.2006 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000972340/1, яке за змістом та розміром донарахованих зобов'язань повністю співпадає з податковим повідомленням – рішенням  № 0000972340/0 від 25.04.2006 р.

Підставою зменшення позивачу бюджетного відшкодування, як випливає зі змісту акта перевірки, стало те, що постачальники контрагентів позивача – ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК” та ЗАТ „НВО „Червона хвиля”, не сплатили ПДВ до бюджету.

В акті зазначається, що між ПП „Складні сплави” та ТОВ „Ферит” був укладений договір № б/н від 30.09.2004 р., за яким ПП „Складні сплави” придбано у ТОВ „Ферит” металопродукцію на суму 12 864 373, 20 грн., в т.ч. ПДВ 2 144 062, 20 грн. Реалізована ПП „Складні сплави” продукція придбана ТОВ „Ферит” у ТОВ „Барт-Сервіс”. Згідно листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 18905/7/16-306 від 17.11.2005 р. ТОВ „Барт-сервіс” за квітень-грудень 2004 р. подало декларації з ПДВ з нульовими показниками. Остання податкова декларація з ПДВ подана за вересень 2005 р.; рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2005 р. у справі № 2-5853/11 визнано недійсними статут ТОВ „Барт-сервіс” (з моменту реєстрації – 09.04.2004 р.) та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37081491 (з моменту його видачі – 22.04.2004 р.).

Також, як встановлено перевіркою, ПП „Складні сплави” укладений договір  № 14/02 від 02.02.2004 р. з ПП „ЮК”, за умовами якого ПП „Складні сплави” придбало металопродукцію загальною вартістю 3 041 079, 12 грн., в т.ч. ПДВ 506 846, 52 грн. Продукція, яку реалізовано ПП „Складні сплави”, придбана ПП „ЮК” у ТОВ „Ферит” та ПП „Валенсія”, (код ЄДРПОУ 32454735). Відповідно до наданих ПП „ЮК” засвідчених копій податкових накладних у ТОВ „Ферит” було придбано металопродукції на суму 1 760 608, 80 грн., в т.ч. ПДВ 293 434, 80 грн. ТОВ „Ферит” придбало вказану продукцію у ПП „ВКФ-Інвест” та МПП „Парма-плюс”. Згідно листа Ленінської МДПІ в м. Луганськ           № 3574/23-6-304 від 07.02.2006 р. МПП „Парма-плюс” за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, не знаходиться, остання декларація з ПДВ надана за вересень 2004 р., всі надані до податкового органу декларації з ПДВ свідчать про відсутність фінансово-господарської діяльності. Згідно листа ДШ у Печерському районі м. Києва № 2731/8/23-1408 від 05.04.2006 р. ПП „ВКФ-Інвест” на даний час не звітує, місцезнаходження підприємства не встановлено, декларація з ПДВ за вересень 2004 р. була надана з нульовими показниками. Відповідно до наданої ПП „ЮК” податкової накладної у ПП „Валенсія” було придбано металопродукції на суму 1 270 565, 04 грн., в т.ч. ПДВ 211 760, 84 грн. Згідно листа від ДПІ у Подільському районі м. Києва № 3024/8/23-903 від 10.04.2006 р. ПП „Валенсія” за юридичною адресою не знаходиться, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 38283891 з 25.11.2005 р. анульовано, у декларації з ПДВ за липень 2004 р. податкові зобов'язання складають 211 760, 84 грн.

В акті також зазначено, що між ПП „Складні сплави” та ЗАТ „НВО „Червона Хвиля” був укладений договір № б/н від 01.11.2004 р., згідно якого ПП „Складні сплави” придбало металопродукцію на суму 217 344, 00 грн., в т.ч. ПДВ 36 224, 00 грн. Реалізована ПП „Складні сплави” металопродукція була придбана ЗАТ „НВО „Червона хвиля” у МПП „Хірон”. МПП „Хірон” виписано податкову накладну № 134 від  01.09.2004 р. на суму 144 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 28 800, 00 грн. МПП „Хірон” не є виробником, постачальником проданої ЗАТ „НВО „Червона Хвиля” металопродукції є ТОВ „АСТ”. Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2004 р. справа № 2-6488 ТОВ „АСТ” визнане юридичною особою, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки, та не може бути позивачем і відповідачем в суді з моменту набрання законної сили рішення суду. Згідно листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 904/8/23109 від 06.04.2006 р. „ТОВ „АСТ” з вересня 2004 р. не звітує, місцезнаходження підприємства не встановлено, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 35612984 з 21.11.2005 р. анульовано (акт про анулювання свідоцтва платника ПДВ  № 29-239/1819 від 21.11.2005 р.), порушено провадження у справі про скасування державної реєстрації.

Таким чином, за результатами перевірки встановлена несплата ПДВ:

ТОВ  „Барт-сервіс”  при  здійсненні  розрахунків  з  ЮВ  „Ферит” за грудень 2004 р. в сумі 1 249 862, 60 грн.,

ПП „ВКФ-Інвест” при здійсненні розрахунків з ТОВ „Ферит” за вересень 2004 р. в сумі 116 768, 00 грн.;

МПП „Парма-плюс” при здійснені розрахунків з ТОВ „Ферит” за жовтень 2004 р. на суму 161 813, 33 грн.;

ТОВ „АСТ” при здійсненні розрахунків з МПП „Хірон” за вересень 2004 р. в сумі 28 544, 00 грн.

З огляду на викладені обставини в акті зроблений висновок, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту за вересень, жовтень та грудень 2004 р. ПДВ у розмірі 1 556 987, 93 грн., та зазначено, що факт надмірної сплати ПДВ до бюджету відсутній.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування визначається п. 1.8 ст. 1 названого Закону як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій :

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата дотримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом. Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна мати податкова накладна, передбачений п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 цього Закону.

Ними є:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України „Про податок на додану вартість” є лише повна відсутність підтверджуючих документів – податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК” та ЗАТ „ЯВО „Червона хвиля” на підтвердження суми податкового кредиту. Відповідність виписаних ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК” та ЗАТ „НВО „Червона хвиля” на користь позивача податкових накладних вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” відповідачем не заперечується, зауважень щодо їх форми та змісту в акті перевірки не наведено.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДГІА України № 165 від 30.05.1997 р. податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Факт реєстрації ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК” та ЗАТ „НВО „Червона хвиля” платниками ПДВ відповідачем також не заперечується.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий кредит позивача за вересень, жовтень та грудень 2004 р. підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, які видані платниками ПДВ. Право на податковий кредит по господарським операціям з ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК”, ЗАТ „НВО „Червона хвиля” виникло у позивача по факту отримання податкових накладних від зазначених підприємств.

При цьому, право платника податку – покупця – на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) кореспондується з обов'язком платника податку – покупця утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку,

Доказів про неврахування ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК”, ЗАТ „НВО „Червона хвиля” у складі зобов'язань сум ПДВ по виданим позивачу податковим накладним відповідач суду не надав, факту не сплати ПДВ контрагентами позивача ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК”, ЗАТ „НВО „Червона хвиля” не довів.

Посилання відповідача на те, що постачальники контрагентів позивача ТОВ „Барт-сервіс”, ПП „ВКФ-Інвест”, МПП „Парма-плюс”, ТОВ „АСТ” не сплатили ПДВ до бюджету судом першої інстанції обґрунтовано не були прийняті, оскільки позивач не мав будь-яких фінансово-господарських операцій з цими підприємствами. Податковий кредит позивач за вересень, жовтень та грудень 2004 р. формувався з сум ПДВ, сплачених за договорами, укладеними з ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК”, ЗАТ „НВО „Червона хвиля” на підставі виданих ними податкових накладних.

Судовою колегією також враховується те, що кримінальна справа, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно директора позивача, постановою від 27.06.2006 р. була закрита за відсутністю складу злочину.

А отже, викладені в акті перевірки обставини щодо діяльності постачальників контрагентів позивача не можуть розцінюватись як належний доказ на підтвердження висновків  про  завищення  позивачем  бюджетного  відшкодування.  Сума  податкового кредиту позивача за вересень, жовтень та грудень 2004 р. підтверджується документально та нормативно.

Крім цього, укладені позивачем з ТОВ „Ферит”, ПП „ЮК”, ЗАТ „НВО „Червона хвиля” договори на момент розгляду справи є чинними. Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що ним оспорена відповідність зазначених договорів вимогам закону. Тому позивач правомірно керувався їх умовами при визначенні своїх податкових зобов'язань.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій у відповідача не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, як суб'єкт владних повноважень, правомірності своїх податкових повідомлень-рішень суду не довів.

          Враховуючи  викладене вище,  судова  колегія  вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. у справі № 32/576-А відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. у справі № 32/576-А – залишити без задоволення.

2.    Постанову Господарського суду м. Києва від 16.10.2006 р. у справі № 32/576-А – залишити без змін.

3.   Ухвала набирає законної сили негайно. Касаційна скарга може бути подана до  Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

          4.     Справу № 32/576-А повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя          Зеленін  В.О.

 Судді

           Капацин  Н.В.

          Рєпіна  Л.О.