Постанова

від 07.09.2015 по справі 815/4709/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/4709/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до дочірнього підприємства агропромислового торгівельного дома «СГ» ТОВ «Енліль» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про накладення арешту на кошти та інші цінності на суму податкового боргу 22289,71 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту позивач або Роздільнянська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) звернулась до суду з позовом до дочірнього підприємства агропромислового торгівельного дома «СГ» ТОВ «Енліль» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту - відповідач або ДП АПТД «СГ» ТОВ «Енліль») про накладення арешту на кошти та інші цінності на суму податкового боргу 22289,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно облікових краток у підприємства рахується заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 22 289,71 грн. по орендній платі з юридичних осіб. Податковий орган просить накласти арешт на кошти та на інші цінності, що знаходяться на рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, продав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП АПТД «СГ» ТОВ «Енліль» перебуває на податковому обліку в Роздільнянській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за № 513 з 15.03.2002 року.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідач є платником податків, передбачених Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно ст. 15.1 ст.15 Кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що згідно даних картки особового рахунку та довідки Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області станом на 07.07.2015 року ДП АПТД «СГ» ТОВ «Енліль» має податковий борг перед бюджетом в загальній сумі 22 289,71 грн., який утворився за рахунок самостійного визначення відповідачем суми податкових зобов'язань по орендній платі за землю згідно податкових декларацій з плати за змелю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності): від 20.02.2014 року № 1400001947 на суму 25104,44 грн. (залишок боргу складає 2555,90 грн.), від 22.02.2015 року № 9020715179 на суму 13610,40 грн. (залишок боргу складає 5671,00 грн.), від 20.02.2014 року № 1400001945 на суму 28593,87 грн. (залишок боргу складає 5186,66 грн.), від 21.02.2015 року № 9020478447 на суму 12905,24 грн. (залишок боргу складає 5377,44 грн.).

Крім того, залишок несплаченої пені складає 1759,10 грн., яка була нарахована по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2014 року № 1400001974.

Залишок несплаченої пені складає 1739,61 грн., яка була нарахована по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2014 року № 1400001945.

З матеріалів справи вбачається, що Роздільнянською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області були вжиті заходи щодо погашення суми боргу, а саме 29.09.2014 року керівнику підприємства було вручено податкову вимогу № 1370-25 від 04.09.2014 року (а.с. 16).

Доказів того, що станом на момент звернення до суду податковий борг перед бюджетом відповідачем погашений, до суду жодною зі сторін не надано.

Згідно п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Судом встановлено, що Роздільнянська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд стягнути з Дочірнього підприємства Агропромислового торгівельного дома «СГ» ТОВ «ЕНЛІЛЬ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 18346,09 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року адміністративний позов Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області - задоволено; постановлено стягнути з рахунків Дочірнього підприємства Агропромислового торгівельного дома «СГ» ТОВ «ЕНЛІЛЬ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 31781648), відкритих в АТ «УКРСИББАНК», МФО 351005, №26007037789200 (Долар США), №26007037789200 (Українська гривня) суму податкової заборгованості з орендної плати за землю: у розмірі 8576 /вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість/ грн. 38 коп. код платежу 13050203 на р/р №33213812700179 в УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області МФО 828011, код отримувача 3783865, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області; у розмірі 9769 /дев'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять/ грн. 71 коп. код платежу 13050204 на р/р №33213812700180 в УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області МФО 828011 код отримувача 37838652 банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області.

Як свідчать матеріали справи, податковий борг з відповідача за постановою Одеського окружного адміністративного від 21.01.2015 року не стягнуто, про що також свідчить розмір податкового боргу на картці особового рахунку.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 року №149/11/13-11 зазначено що «Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Судам варто мати на увазі, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 статті 94 Податкового кодексу України). У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Тому реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків».

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Так, право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки, а саме: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2015 року про відсутність майна зареєстрованого за боржником (а.с. 28-29).

Наведене свідчить, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 22289,71 грн.

Крім цього, суд зазначає, що постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг в сумі 22289,71 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 22289,71 грн. відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків дочірнього підприємства агропромислового торгівельного дома «СГ» ТОВ «Енліль» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Відтак, у зв'язку із наведеними судом обставинами, суд дійшов висновку, що позивач має всі підстави для звернення до суду з метою накладення арешту на кошти платника податків.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до дочірнього підприємства агропромислового торгівельного дома «СГ» ТОВ «Енліль» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про накладення арешту на кошти та інші цінності на суму податкового боргу 22289,71 грн., - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та цінності дочірнього підприємства агропромислового торгівельного дома «СГ» ТОВ «Енліль» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 31781648) на суму податкового боргу 22 289,71 грн., які знаходяться на рахунках в установах банків: р/р 26007037789200 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005 (долар США); р/р 26007037789200 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005 (українська гривня).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.О. Cтефанов