Постанова

від 03.09.2015 по справі 910/27173/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Справа № 910/27173/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: позивача: Абдуліна М.Г. - дов. від 07.10.14, відповідача: Бойко М.М. - дов. від 23.12.14, Барсуков В.В. - дов. від 2.10.14, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.15 у справі№910/27173/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" третя особаПриватне акціонерне товариство "Піастрелла" простягнення 773 994,42 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.15 розгляд справи відкладався до 03.09.15.

Публічне акціонерне товариство "Часівоярський вогнетривкий комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" 630000 грн. боргу, 115857,20 грн. пені та 23385,03 грн. - 3 % річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем у повному обсязі вартості вогнетривкої глини, поставленої за договором №30/ПГ-128/13 від 05.03.13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.15 (судді: Чинчин О. В., Нечай О. В., Стасюк С. В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 630000 грн. боргу, 23385,03 грн. - 3 % річних та 42111,54 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з факту наявності у відповідача заборгованості у спірній сумі за поставлений товар за договором №30/ПГ-128/13 від 05.03.13. Відмовляючи у стягненні з відповідача 73745,66 грн. пені суд виходив з того, що розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.15 (судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., Рябуха В.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка", яке просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю. Скаржник наголошує на тому, що він зі своєї електронної адреси не направляв заявок позивачеві на поставку спірної продукції та не отримував останньої; що він також не отримував і супровідних документів на товар. Товариство вказує на те, що в усіх залізничних накладних одержувачем продукції зазначено ПАТ "Піастрелла", а не відповідача та вважає безпідставним відхилення його клопотання про призначення судової експертизи у справі.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.03.13 між Публічним акціонерним товариством "Часівоярський вогнетривкий комбінат" - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" - покупцем був укладений договір №30/ПГ-128/13. За умовами цього договору, позивач постачає у власність, а відповідач приймає та оплачує продукцію, а також сплачує додаткові послуги, пов'язані з транспортуванням продукції на умовах договору. Асортимент, кількість та ціна продукції, перелік та вартість послуг визначається специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору). В пункті 2.1 договору сторони погодили, що позивач здійснює поставку продукції на умовах DAP ст. Київ - Московський (згідно з Інкотермс-2010). Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору оплата вартості поставки здійснюється у строки, встановлені в специфікації. У тому випадку, якщо специфікацією не визначений строк оплати вартості поставки або її частини, то оплата вартості продукції або її частини здійснюється на підставі рахунків до моменту поставки. Якщо ж строк оплати товару не визначений у специфікації, а постачальник поставив товар без його оплати, то покупець зобов'язаний погасити заборгованість упродовж 10 днів з моменту поставки. Згідно з пунктом 4.1 договору поставка продукції здійснюється упродовж 30 днів після отримання від покупця письмової заявки. Після відвантаження продукції позивач зобов'язаний впродовж 3 днів надати відповідачу: рахунок-фактуру на товар, сертифікат якості, у випадку відвантаження залізничним транспортом, копію залізничної накладної; оригінали вказаних документів передаються відповідачу будь-яким прийнятним способом (пункт 5.3 договору). Відповідно до пункту 5.4 договору право власності на продукцію, а також ризик її випадкового знищення переходить від позивача до відповідача з моменту отримання відповідачем продукції від позивача та підписання сторонами відповідної накладної на продукцію або з моменту вручення позивачем продукції перевізнику, згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України. У пункті 7.1 договору сторони передбачили відповідальність за недотримання строків проведення розрахунків у вигляді стягнення пені. Господарські суди також установили, що між сторонами були підписані додатки №1, №2 до спірного договору, в яких було визначено обсяг, строки, умови поставки та оплати товару. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" 630000 грн. боргу, 115857,20 грн. пені та 23385,03 грн. - 3 % річних. Отже, предметом дослідження у справі є питання наявності та виконання сторонами зобов'язань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондує з приписами статті 712 Цивільного кодексу України. За приписами статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Ухвалюючи судове рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач в порушення умов договору №30/ПГ-128/13 від 05.03.15 повну вартість поставленої продукції не оплатив і, з огляду на це, дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача 630000 грн. боргу, 23385,03 грн. - 3 % річних та 42111,54 грн. пені. Проте вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій визнаються передчасними. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Втім, ухвалюючи судові акти у справі, апеляційний господарський суд, як і господарський суд першої інстанції, не досліджував усіх обставин справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, упродовж розгляду спору, позивач наголошував на тому, що відповідач направляв йому електронною поштою заявки на поставку вогнетривкої глини і такі заявки були позивачем отримані; що замовлена продукція за заявками була відвантажена Приватному акціонерному товариству "Піастрелла", втім її вартість у повному обсязі відповідачем не оплачена. В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошував на тому, що він зі своєї електронної адреси не направляв позивачеві заявок на відвантаження спірної продукції та не отримував її; що вантажоодержувачем товару у залізничних накладних визначено іншу особу - ПАТ "Піастрелла", а отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача спірних сум за неотриманий ним товар. Проте, вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами у повному обсязі перевірені не були. Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до приписів статей 32, 36 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Разом з тим, згідно з приписами статті 10 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. Вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим листом або передавання їх під розписку, не поширюються на електронні документи. У таких випадках підтвердження факту одержання електронних документів здійснюється згідно з вимогами цього Закону. Статтею 11 вказаного Закону унормовано, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням, у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства. Між тим, обмежившись посиланням на наявність заявок на спірну продукцію, господарські суди наведені приписи законодавства залишили поза увагою, як і не врахували того, що копії вказаних заявок не засвідчені у встановленому порядку. Як вже зазначалося, відповідач заперечував факт надсилання з його електронної адреси спірних заявок. А відтак, важливим для даного спору є дослідження питання отримання електронних документів саме від відповідача. Зважаючи на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.15 у справі №910/27173/14 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.15 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста Києва

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова