Рішення

від 31.08.2015 по справі 904/5590/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.15р. Справа № 904/5590/15

За позовом Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Міжнародної громадської організації "ІНСТИТУТ УКРАЇНІКИ", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 10 445,54 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 3/2-955 від 06.05.2015)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Міжнародної громадської організації "ІНСТИТУТ УКРАЇНІКИ" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 380-ДКП/13 від 24.10.2013 у розмірі 13 478,79 грн., з яких: 2 790,62 грн. заборгованість з орендної плати, 407,79 грн. пеня, 569,14 грн. інфляційні втрати, 318,27 грн. відшкодування податку на землю, 230,32 грн. відшкодування водопостачання/водовідведення, 660,76 грн. відшкодування електропостачання, 6 366,09 грн. відшкодування теплопостачання, 2 135,80 грн. інфляційне збільшення суми боргу зі сплати комунальних послуг з теплопостачання.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 380-ДКП/13 від 24.10.2013 щодо своєчасної оплати орендних та комунальних платежів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2015.

15.07.2015 представник відповідача подав заперечення проти позову, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що відповідач є некомерційною громадською організацією, тобто метою її створення не є отримання прибутку.

15.07.2015 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 10 445,54 грн., з яких: 1 761,06 грн. заборгованість з орендної плати, 407,79 грн. пеня, 569,14 грн. інфляційні втрати, 168,01 грн. відшкодування податку на землю, 208,96 грн. відшкодування водопостачання/водовідведення, 563,03 грн. відшкодування електропостачання, 4 631,75 грн. відшкодування теплопостачання, 2 135,80 грн. інфляційне збільшення суми боргу зі сплати комунальних послуг з теплопостачання.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 15.07.2015 на 03.08.2015.

20.08.2015 представник третьої особи подав письмові пояснення, в яких просить суд позов задовольнити у повному обсязі та розглядати справу за відсутності представника.

27.08.2015 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів для надання додаткових пояснень.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 11.09.2015.

Розгляд справи відкладався з 03.08.2015 на 31.08.2015.

31.08.2015 представник позивача подав письмові пояснення стосовно порядку нарахування комунальних послуг.

31.08.2015 представник відповідача подав заяву, в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із відрядженням.

Суд не задовольнив клопотання відповідача, у зв'язку з тим, що доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві, відповідач не надав.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2009 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Міжнародною громадською організацією "ІНСТИТУТ УКРАЇНІКИ" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 380-ДКП/13 (а.с.16).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 52,2 кв.м. (в тому числі 50 та 2,2 кв.м.), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 16, на перщому поверсі двохповерхової будівлі, що перебувають на балансі Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради.

Тобто, балансоутримувачем об'єкту оренди є Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 стаття 510 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, позивач є третьою особою у зобов'язанні, яке породжує для нього певні права щодо боржника (відповідача), зокрема право на отримання орендної плати.

Згідно з пунктом 2.2 договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до акту приймання-передачі від 24.10.2013 (а.с.20) відповідачу було передано об'єкт оренди, зазначений в п.1.1 договору.

Пунктом 3.2 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати становить 463,93 грн., без ПДВ /базова за вересень місяць 2013 рік/ і спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди, як бюджетної установи.

Пунктом 3.3 договору оренди встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря (частина 1 пункту 3.4 договору оренди).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Договір діє з 24.10.2013 по 10.10.2016 включно (пункт 10.1 договору оренди).

Доказів повернення об'єкта з оренди сторони не надали.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки за період листопад 2014 - травень 2015 на оплату орендних платежів (а.с.83-86).

Відповідач частково оплатив орендні платежі у розмірі 1 029,56 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором за період листопад 2014 - травень 2015 становить 1 761,06 грн.

Відповідачем заборгованість з орендної плати у розмірі 1 761,06 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати орендарем передбачено частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Право балансоутримувача на отримання орендної плати передбачено частиною 2 статті 19 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.4 договору, строк оплати орендних платежів є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 761,06 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.2 договору за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному п. 3.2 цього договору.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 16.12.2014 по 16.06.2015 у сумі 407,79 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.14), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 407,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з 16.12.2014 по 16.04.2015 у сумі 569,14 грн.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.15), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 569,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.11 договору встановлено, що орендар зобов'язаний протягом 5 днів з дати укладення цього договору укласти з баласоутримувачем або з відповідними комунальними службами договір на сплату комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон) та з балансоутримувачем - договір на сплату експлуатаційних витрат, у т.ч. відшкодування витрат по податку на землю.

24.10.2013 між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (виконавець) та Міжнародною громадською організацією "ІНСТИТУТ УКРАЇНІКИ" (споживач) було укладено договір (а.с.21).

Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з:

- постачання електричної енергії;

- водопостачання та водовідведення;

- теплопостачання;

- вивезення сміття;

- радіомовлення

(далі - послуги) у нежитловому приміщенні адміністративній будівлі по вул. Леніна, 16, м. Дніпропетровськ (балансоутримувачем якої є виконавець), а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг у строк та на умовах, що передбачені цим договором, а також відшкодування орендарем Міжнародною громадською організацією "ІНСТИТУТ УКРАЇНІКИ" Управлінню житлового господарства Дніпропетровської міської ради по податку на землю.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата:

- за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюється на підставі засобу обліку води, встановленому в будівлі по вул. Леніна, 16 пропорційно кількості споживачів (працюючих)

- за надані послуги теплопостачання здійснюється на підставі засобу обліку теплової енергії, встановленому на будівлі по вул. Леніна, 16 пропорційно до займаної орендарем площі;

- за надані послуги з постачання електричної енергії здійснюється на підставі засобу обліку електроенергії, встановленому у будівлі по вул. Леніна, 16 пропорційно кількості джерел електрообладнання та їх потужності.

Згідно з пунктом 2.5 договору, споживач здійснює відшкодування витрат по податку на землю.

Пунктом 2.1 договору, оплата наданих послуг здійснюється на підставі наданих виконавцем рахунків.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на відшкодування комунальних послуг (водопостачання та водовідведення) на загальну суму 231,71 грн.:

- № 22 від 18.03.2014 на суму 29,95 грн.;

- № 55 від 18.08.2014 на суму 22,45 грн.;

- № 65 від 22.09.2014 на суму 22,45 грн.;

- № 74 від 20.10.2014 на суму 21,91 грн.;

- № 84 від 25.11.2014 на суму 34,04 грн.;

- № 93 від 22.12.2014 на суму 24,71 грн.;

- № 8 від 21.01.2015 на суму 25,09 грн.;

- № 36 від 22.04.2015 на суму 51,11 грн. (а.с.60-67).

Відповідач частково оплатив комунальні послуги (водопостачання та водовідведення) у розмірі 22,75 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за комунальні послуги (водопостачання та водовідведення) становить 208,96 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на відшкодування комунальних послуг (електропостачання) на загальну суму 600,76 грн.:

- № 75 від 20.10.2014 на суму 65,56 грн.;

- № 85 від 25.11.2014 на суму 68,54 грн.;

- № 94 від 22.12.2014 на суму 70,46 грн.;

- № 9 від 21.01.2015 на суму 85,08 грн.;

- № 18 від 23.02.2015 на суму 70,28 грн.;

- № 37 від 22.04.2015 на суму 98,86 грн.;

- № 38 від 22.04.2015 на суму 141,98 грн. (а.с.68-74).

Відповідач частково оплатив комунальні послуги (електропостачання) у розмірі 37,73 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за комунальні послуги (електропостачання) становить 563,03 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на відшкодування комунальних послуг (теплопостачання) на загальну суму 6 635,35 грн.:

- № 7 від 21.01.2015 на суму 2 144,85 грн.;

- № 17 від 23.02.2015 на суму 1 649,51 грн.;

- № 27 від 20.03.2015 на суму 1 575,90 грн.;

- № 35 від 22.04.2015 на суму 1 265,09 грн. (а.с.79-82).

Відповідач частково оплатив комунальні послуги (теплопостачання) у розмірі 2 003,60 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за комунальні послуги (теплопостачання) становить 4 631,75 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на відшкодування експлуатаційних послуг (податок на землю) на загальну суму 194,54 грн.:

- № 79 від 10.11.2014 на суму 35,37 грн.;

- № 88 від 15.12.2014 на суму 70,81 грн.;

- № 12 від 09.02.2015 на суму 44,18 грн.;

- № 33 від 07.04.2015 на суму 44,18 грн. (а.с.75-78).

Відповідач частково оплатив експлуатаційні послуги (податок на землю) у розмірі 26,53 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за експлуатаційні послуги (податок на землю) становить 168,01 грн.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Сторонами у договорі від 24.10.2013 не встановлено строк виконання боржником обов'язку щодо оплати комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виставлені позивачем рахунки, суд розцінює як вимогу про сплату заборгованості, тому строк оплати комунальних та експлуатаційних послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 168,01 грн. відшкодування податку на землю, 208,96 грн. відшкодування водопостачання/водовідведення, 563,03 грн. відшкодування електропостачання, 4 631,75 грн. відшкодування теплопостачання підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати комунальних послуг (теплопостачання) позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з 26.12.2014 по 16.06.2015 у сумі 2 135,80 грн.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.15), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу зі сплати комунальних послуг з теплопостачання інфляційних втрат у розмірі 2 135,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з наступних підстав.

Відповідач у відзиві вказує на те, що він звернувся до позивача із проханням розстрочити заборгованість до 31.09.2015. Позивач погодився на розстрочку боргу та його співробітниками було складено договір про реструктуризацію заборгованості за оренду та комунальні послуги. Вищезазначений договір відповідач зі своєї сторони підписав, але в подальшому позивач відмовився від підпису.

Підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств договір про реструктуризацію заборгованості за оренду та комунальні послуги сторони не надали.

Таким чином, станом на час розгляду спору доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач не надав.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Міжнародної громадської організації "ІНСТИТУТ УКРАЇНІКИ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, 50; ідентифікаційний код 36296010) на користь Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 16; ідентифікаційний код 38114671) 1 761,06 грн. заборгованість з орендної плати, 407,79 грн. пеня, 569,14 грн. інфляційні втрати, 168,01 грн. відшкодування податку на землю, 208,96 грн. відшкодування водопостачання/водовідведення, 563,03 грн. відшкодування електропостачання, 4 631,75 грн. відшкодування теплопостачання, 2 135,80 грн. інфляційне збільшення суми боргу зі сплати комунальних послуг з теплопостачання, 1 827,00 судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текс рішення складено 07.09.2015.

Суддя ОСОБА_2