Ухвала

від 13.03.2007 по справі 49/243-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/243-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 13.03.07 р.          № 49/243-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Дзюбка П.О.

 суддів:                                          Пантелієнка  В.О.

                                        Дикунської  С.Я.

 при секретарі:                              Назаровій В.В.

 За участю представників:

 від позивача - Ковпатюк Л.О. дов. від 08.11.2005р.

від третьої особи - Торута О.З. дов. №263/9/10-405 від 15.02.2007р.;

Кравцов О.О. дов. №42/9/25-214 від 17.01.2006р.

 від відповідача -Поповіченко О.М. дов. №39 від 27.02.2007р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова адміністрація у м.Києві

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2006

 у справі № 49/243-А  (Морозов С.М.)

 за позовом           Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажспецбуд"

 до           Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва

 третя особа відповідача           Державна податкова адміністрація у м.Києві

 про          скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва №000067/2302/0 від 08.04.2005р., №000067/2402/1 від 13.06.2005р. №000067/2302/2 від 20.08.2005р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ “Монтажспецбуд” 203,00 грн. судових витрат.

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ “Монтажспецбуд” в задоволенні позовних вимог. Вважають, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та не відповідає дійсності, при її винесенні судом було порушено норми процесуального права.

ТОВ “Монтажспецбуд” подало заперечення на апеляційну скаргу третьої особи, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану постанову залишити без змін. Вважає, що місцевим судом у відповідності до обставин справи та при правомірному застосуванні чинних норм права винесено постанову.

Апеляційний суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідача, третьої особи та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для справи, встановив, що постанову Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

Господарським судом міста Києва встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва була проведено документальну перевірку з дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Монтажспецбуд”.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №46/23-0211-25385127 від 06.04.2005р.

На підставі висновків акту перевірки №46/23-0211-25385127 від 06.04.2005р. ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 000067/2302/0 від 08.04.2005р.

Даним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” в сумі 123 754,10 грн. за порушення пп..2.3 п.2 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті України”, затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 р. №72.

У період, що перевірявся, встановлено два окремі випадки готівкових розрахунків позивача з іншим товариством через його касу понад установлену граничну суму протягом одного дня, а саме:

26.07.2004 р. укладено договір доручення б/н на укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Згідно даного договору позивач, як довіритель, доручив працівнику Балко В.В., як повіреному, укласти від імені та за рахунок довірителя договір купівлі-продажу з ТОВ “Касан” про придбання автомобіля ГАЗ 33023 “Газель” вартістю 40730,00 грн. з ПДВ. та здійснити оплату вартості зазначеного автомобіля. Доручення було виконано Балко В.В.

03.09.2004 р. укладено договір доручення б/н на укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Згідно даного договору позивач, як довіритель, доручив працівнику Балко В.В., як повіреному, укласти від імені та за рахунок довірителя договір купівлі-продажу з ТОВ “Касан” про придбання автомобіля ГАЗ 33023 “Газель” вартістю 41180,00 грн. з ПДВ. та здійснити оплату вартості зазначеного автомобіля. Вказане доручення було виконано Балко В.В.

Сплачені готівкові кошти були оприбутковані ТОВ “Касан” від ТОВ “Монтажспецбуд” в оплату а/м ГАЗ-33023 “Газель”, що підтверджується ордерам №1918 від 26.07.2004 р. та №2220 від 03.09.2004 р. В тексті ордерів та прибуткового касового ордеру відсутнє зазначення щодо здійснення оплати за договорами доручення повіреною особою Балко В.В.

Як вбачається з матеріалів справи, документи на придбаний товар оформлені на ім'я позивача, а не на ім'я фізичної особи. У зв'язку з цим на розрахунки з підзвітною готівкою поширюється обмеження щодо готівкових розрахунків. Працівником позивача за власні кошти придбано для підприємства автомобілі за готівку, яку в подальшому працівнику було компенсовано з каси товариства.

У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, він звітує за витрачені кошти згідно з чинним законодавством. (п.2.15 Положення №72).

Відповідно пп.2.3. п.2 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті Україні” (чинний на момент розрахунків, далі - Положення №72) сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які дають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад встановлену граничну суму, кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахункове додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Відповідно пп.2.17 п.2 Положення №72 застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за перевищення встановлених лімітів каси.

Пунктом 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. №436/95 передбачено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах застосовується штрафна санкція у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Згідно листа НБУ від 27.02.2002 р. №11-113/396 вказані обмеження, а також санкції за їх порушення поширюються і на випадки, коли працівником було придбано для підприємства товари (роботи, послуги) з використанням власних готівкових коштів. Підзвітна особа-працівник Позивача є лише довіреною особою підприємства, здійснює платіж від імені підприємства, що також відповідає природі договору доручення, оскільки особа-повірений діє за рахунок та від імені довірителя.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що твердження позивача стосовно розрахунків з працівником підприємства Балко В.В. на підставі договору доручення не підтверджується наявними у справі документами.

Оскільки, повірений після виконання договору доручення повинен був надати довірителю не авансовий звіт, а звіт повіреного, як те передбачено Цивільним кодексом (п.1 ст.100 ЦКУ), а розрахунки з повіреним мали б при цьому проводитися за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Замість цього повіреним були надані авансові звіти №7 від 29.07.2004 р. на суму 44668,53 грн. (з них 40730,00 грн. сплачено в один день ТОВ “Касан”) та №11 від 23.09.2004 р. на суму 44500,68 грн. (з них 41180,00 сплачено в один день ТОВ “Касан”), які були затверджені керівником підприємства. Крім того, у графі «підстава» видаткових касових ордерів на видачу готівки Балко В.В. зазначалося «в подотчет» замість «погашення заборгованості за договором доручення» та відповідні розрахунки проводилися через рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами» без жодного посилання на договори доручення.

Перевіркою встановлено, що готівкові розрахунки позивача протягом одного дня з іншим підприємством через його касу здійснено понад установлену граничну суму. Отже, кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Сума розрахунків, що перевищила встановлений ліміт складала у першому випадку 30730,00 грн. (40730,00-10000,00), у другому -31180,00 грн. (41180,00-10000,00). Ці суми розрахунково додані до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення відповідних операцій: у першому випадку - 30731,05 грн. (30730,00+1,05), у другому - 31180,00 грн.

Уповноваженим банком АППБ «Аваль» позивачу було встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 17,00 грн., що підтверджується заявкою-розрахунком від 12.03.2002 р. до договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №801-14 від 14.01.1998 р. Згідно касової книги позивача залишок готівки в касі на кінець дня станом на 26.07.2004 року складав 1,05 грн. та станом на 03.09.2004 року був відсутній. Отже, при порівнянні із лімітом каси сума перевищення залишку готівки в касі складала: у першому випадку 30714,05 грн. (30731,05-17), у другому - 31163,00 грн. (З1180,00-17,00).

Перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі складало 26.07.2004 р. -30714,05 грн. та 03.09.2004 р. - 31163,00 грн. Відповідно штрафна (фінансова) санкція складає 123754,10 грн., тобто (30714,05+31163,00)*2.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що факт порушення позивачем норми чинного законодавства щодо обігу готівки є доведеним та встановленим.

Контроль за додержанням норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України (стаття 3 Указу №436/95).

Згідно, абз.1 пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка видається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та показами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується..

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом встановленого рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення №000067/2302/0 від 08.04.2005р. оскаржено позивачем у адміністративному порядку.

Повідомлення-рішення було залишено без змін та було видане податкове повідомлення-рішення №000067/2302/1 від 13.06.2005р.

Позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА у м. Києві, термін розгляду якої було подовжено до 21.08.2005р. (неділя).

Рішенням ДПА у м. Києві №2153/10/25-014 від 22.08.2005р. у задоволенні скарги було відмовлено, а повідомлення-рішення залишено без змін.

Дане рішення ДПА у м. Києві було направлено платнику податків лише 23.08.2005р., що підтверджується чеком №7964 від 23.08.2005р.

22.08.2005р. на адресу позивача направлено рішення, яке стосувалося скарги на податкове повідомлення-рішення №000045/2302/0 від 08.04.2005р. з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що ДПА у м. Києві було порушено пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо строку надіслання позивачу рішення про розгляд повторної скарги на податкові повідомлення-рішення ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 08.04.2005 р. №000067/2302/0 та від 13.06.2005 р. №000067/2302/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Повідомлення-рішення №000067/2302/2 повинно було бути винесено за результатами розгляду повторної скарги ДПА у м. Києві. Однак, рішення ДПА у м. Києві про розгляд повторної скарги було винесено 22.08.2005 р., а повідомлення-рішення за розглядом даної скарги винесено 20.08.2005 р., тобто на 2 дні раніше, що взагалі неможливо оскільки без відповідного рішення неможливо встановити суму штрафних санкцій (у разі часткового задоволення скарги).

За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000067/2302/0 від 08.04.2005р., №000067/2402/1 від 13.06.2005р., №000067/2302/2 від 20.08.2005р. підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача та третьої особи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам по справі, виніс обґрунтовану постанову, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови  господарського суду.

Апеляційний суд вважає, що Господарський суд міста Києва вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому залишає постанову без змін, апеляційні скарги без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі міста Києва та апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 22.12.2006 р. по справі №49/243-а залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 року у справі №49/243-а за позовом ТОВ “Монтажспецбуд” до ДПІ у Солом'янському районі міста Києва за участю третьої особи Державної податкової адміністрації у м. Києві залишити без змін.

3.Матеріали справи №49/243-а повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Дзюбко П.О.

 Судді

           Пантелієнко  В.О.

          Дикунська  С.Я.