Рішення

від 15.11.2011 по справі 18/5007/75/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

---------------------------------------- * 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "15" листопада 2011 р. справа № 18/5007/75/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09.08.2011р.; ОСОБА_2,

довіреність від 11.03.2011р. (була присутня в судовому

засіданні 13.10.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 01.08.2011р. (була присутня в

судовому засіданні 31.10.2011р.)

розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Київ) в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (м.Житомир)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Богунія-А" (м.Житомир)

про стягнення 317372,57грн.,

з перервами в судових засіданнях з 13.10.2011р. до 31.10.2011р., з 31.10.2011р. до 15.11.2011р. згідно ст.77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 317372,57грн., з яких: 144333,97грн. заборгованості по кредитному договору та 173372,57грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по кредитному договору за відповідачем утворилась заборгованість, яка складає 144333,97грн.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с.50, 60, 88-89).

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.54), в якому, зокрема, вказано, що ТОВ фірма "Богунія-А" позов визнає частково в розмірі 9951,47грн., в іншій частині позов вважає таким, що задоволенню не підлягає, оскільки згідно акту опису і арешту майна АА№473027 було описано та вилучено державною виконавчою службою майно відповідача на загальну суму 160940,53грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2003 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (кредитор), правонаступником якого згідно із Статутом (а.с.16-17) є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богунія-А" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №КЮ 083/03, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії в сумі 150000,00грн. зі сплатою за користування 23 (двадцять три) відсотків річних, для поповнення обігових коштів: закупка товарно-матеріальних цінностей, проплата за нафтопродукти, за лісоматеріали, за зернові та борошно, проплата за послуги пов'язаних з реалізацією та виробництвом товарів (а.с.10-11).

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, термін користування кредитними коштами встановлюється з 26 червня 2003 року по 25 червня 2004 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Згідно пункту 2.1. кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором кредитором прийнято в заставу майно за договором застави від 26.06.2003 року, який є невід'ємною частиною даного кредитного договору, а також інше майно, основні засоби і обігові кошти позичальника, на які в разі порушення умов даного договору буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України.

26.06.2003р. між Акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богунія-А" укладено договір застави (а.с.17). Договір застави від 26.06.2003р. посвідчено приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 3290.

Пунктом 1.1 договору застави від 26.06.2003р. сторони погодили, що заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором №КЮ083/03 від 26.06.2003р. та можливих змін та доповнень до нього щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом в сумі 150000,00грн., сплати відсотків за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, сплати пені в разі порушення умов кредитного договору передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно: обладнання, згідно додатка №1, яке знаходиться в м.Житомирі, проспект Миру, 34 та автомобілі: автомобіль марки ВАЗ-21063, 1993р. випуску, шасі (кузов) №ХТА21102020558385, державний номер 59721 ІОА, автомобіль марки ВАЗ21102, 2002 року випуску, шасі (кузов) №ХТА21102020558385, державний номер №01129ВА, автомобіль марки ВАЗ -21053 1971 року випуску, шасі (кузов) №ХТА210530Р1391680, державний номер 5971ІОА.

Передане в заставу майно за згодою сторін оцінене в 402149,86грн.

На виконання умов Кредитного договору №КЮ 083/03 від 26.06.2003р. позивачем надано відповідачу у вигляді відкличної поновлювальної лінії 467700,00грн. кредитних коштів (а.с.31-35).

Як вбачається із наданих позивачем доказів, а саме: виписки з рахунку відповідача за період з 26.06.2003р. по 27.07.2011р., останній здійснив погашення частини кредиту на загальну суму 317800,00грн. (а.с.31-35).

Зазначені обставини свідчать, що відповідач допустив порушення строків повернення кредиту, визначених кредитним договором № КЮ 083/03 від 26.06.2003р., внаслідок чого за останнім виникла заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 149900,00грн.

17.01.2005р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за заявою банку, було вчинено виконавчий напис за №631135, яким запропоновано провести стягнення заборгованості за рахунок заставного майна на загальну суму 170892,08грн., з яких: 149900,00грн. заборгованість по простроченому тілу кредиту, 13514,89грн. пені по простроченому тілу кредиту, 2793,22грн. заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом та 42,58грн. пені по простроченим відсоткам за користування кредитом (а.с.51).

В ході виконання виконавчого напису по стягненню з ТОВ "Богунія-А" заборгованості було описано та арештовано майно, яке передавалось ТОВ "Богунія-А" в заставу банку, а саме: набір із системи "Макінтош", факс "Панасонік", сейфи неліцензійні (3шт.), люстри 5-ти рожкові (405шт.), 17 SAMTRON 76 BDF FLAT 020 mm (2 шт.), системний блок AMDK-7 XP 1700/кт (2 шт.), міні АТС (1 шт.), стіл однотумбовий, стіл комп'ютерний, стіл-тумба трикутний (2 шт.), стіл світлого кольору, диван-ліжко, крісла м'які (2 шт.), стільці дерев'яні (5 шт.), автомобіль марки ВАЗ-21053, державний номер НОМЕР_1, автомобіль марки ВАЗ-21102, державний номер НОМЕР_2 - на загальну суму 143498,00грн., про що складено акт опису й арешту майна від 10.03.2006р. (а.с.65-67).

В подальшому було проведено оцінку вищезазначеного майна. Все вище перелічене майно, крім автомобілів було оцінено в 10694,00грн., що підтверджується копією висновку оцінювача про вартість майна (а.с.97-98).

15.11.2006р. державним виконавцем був складений акт опису й арешту майна боржника, яким було описано автомобіль НОМЕР_3 (а.с.99-102). Згідно проведеної оцінки вартість автомобілів ВАЗ-21053, державний номер НОМЕР_1 та ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_4 становила 2461,00грн. (а.с.103-104).

Відповідно до листа Богунського ВДВС Житомирського МУЮ від 28.09.2010р. за №33854/6 про хід виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №943, виданого 17.01.2005 року, автомобіль ВАЗ 21102 було реалізовано за 14900,00грн., з них банк отримав в рахунок погашення заборгованості 11566,03грн., а автомобіль ВАЗ 21053 за 1338,875грн., з них банк отримав - 1117,82грн. Інше майно, яке відповідно до додатку №1 до договору застави являється заставним не було реалізоване у зв'язку з його в і д с у т н і с т ю (а.с.21-22).

Позивач у позовній заяві посилається на те, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по кредитному договору №КЮ 083/03 та відсутністю заставного майна, на яке б можливо було звернути стягнення згідно договору застави від 26.06.2003р., за останнім утворилась заборгованість по кредиту в сумі 144333,97грн., яку ПАТ "ВТБ Банк" і просить стягнути з ТОВ "Богунія-А".

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частина 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначає, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Водночас, статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором строк повернення позики визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 509 ЦК України та ч.1 ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Крім того, відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами кредитного договору №КЮ 083/03 від 26.06.2003р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати відповідачу кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії строком до 25.06.2004р. із сплатою 23 процентів річних, а у відповідача виникло зобов'язання використати отримані кредитні кошти відповідно до умов договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти та інші платежі, які передбачені або випливають з договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано зобов'язання за кредитним договором №КЮ 083/03 від 26.06.2003р. в повному обсязі.

В порушення умов кредитного договору відповідач не здійснив погашення кредиту, у зв'язку із чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 144333,97грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ТОВ фірма "Богунія-А" позов визнає частково в розмірі 9951,47грн., в іншій частині позов вважає таким, що задоволенню не підлягає, оскільки згідно акту опису і арешту майна АА№473027 та додатку АА №347157 від 10.03.2006р. було описано та вилучено державною виконавчою службою майно відповідача на загальну суму 160940,53грн.

Вказані заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки згідно висновку оцінювача про вартість арештованого та описаного майна (а.с.97-98), ринкова вартість оргтехніки та офісних меблів, визначена з використанням витратного методичного підходу та становить 10694,00грн., а не 160940,53грн., як зазначає відповідач.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 ЦК України. Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, зокрема листом Богунського ВДВС Житомирського МУЮ від 28.09.2010р. за №33854/6, в якому описаний хід виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №943, виданого 17.01.2005 року та зазначено про неможливість реалізації заставного майна згідно додатку №1 до договору застави у зв'язку з його відсутністю.

Неможливість отримати задоволення вимог по кредитному договору за рахунок заставленого майна за виконавчим написом не позбавила позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 5 статті 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Припис даної статті Конституції закріплює право особи забезпечити захист своїх конституційно закріплені їх прав всіма передбаченими чинним законодавством України способами.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати боргу відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 144333,97грн. заборгованості по основній сумі кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за порушення строків погашення заборгованості по кредиту нарахував відповідачу пеню по простроченому тілу кредиту в розмірі 173038,60грн.

Відповідно до п.3.2.4 кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків повернення грошових сум згідно п.3.2.4 даного договору додатково до встановленої відсоткової ставки, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти на період нарахування пені, від суми несплачених грошових сум за кожен день прострочки.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного позивач набув право отримати, а відповідач обов'язок сплатити пеню за період шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Cудом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором є 25.06.2004р. (п.1.2 договору), отже право на нарахування пені у позивача виникло з 26.06.2004р. Натомість позивач здійснив розрахунок за період з 21.01.2005р. по 16.06.2011р. (а.с.13).

Виходячи з вищевикладеного, вимога позивача в частині стягнення пені за період з 21.01.2005р. по 16.06.2011р. у розмірі 173038,60грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 144333,97грн., з яких: 144333,97грн. основного боргу.

В частині стягнення пені у розмірі 173038,60грн. суд відмовляє.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богунія - А" (м.Житомир, вул.Гетьмана Самойловича,3 код 31888645)

на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Київ, бульвар Т.Шевченка/вул.Пушкинська, 8/26, код 14359319 в особі відділення "Житомирська регіональна дирекція " Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Житомир, вул.Київська, 77)

- 144333,97грн. основного боргу;

- 1443,34грн. витрат по сплаті державного мита;

- 107,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 173038,60грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя ОСОБА_6

Повне рішення складено 21 листопада 2011 року

Віддрукувати 3прим.:

1 - в справу

2 -позивачу

3- відповідачу (Рек. з повід.)