Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/18728/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/18728/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/18728/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне

підприємство з іноземною інвестицією «Продагросервіс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експерт»

про стягнення 414 074,75 грн.

Представники сторін:

від позивача: Крюков Д.О., довіреність б/н від 26.08.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією «Продагросервіс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експерт» (надалі - відповідач) про стягнення 414 074,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1711-2 від 17.11.2014р. у визначений строк не поставив товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 234 009,00 грн., за прострочення сплати якої позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 79937,48 грн. та 3% річних - 3049,79 грн. Крім того, у зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивач, на підставі п.п. 6.4., 6.6. договору, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 50276,68 грн. та штраф - 46801,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/18728/15 та призначено її розгляд на 27.08.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 27.08.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 22.07.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 22.07.2015р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № 1711-2, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії даного договору передати у власність покупцю товар - сік концентрований «НОННІ» в кількості 460 кг, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, установлених договором.

Згідно з п. 1.3. договору, право переходу власності на товар відбувається з датою підписання видаткової накладної представниками сторін.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна сума договору становить 234 009,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Покупець сплачує 100% від загальної суми договору впродовж двох банківських днів з дня підписання договору (пп. 5.1.1. договору).

У п. 3.1. договору сторони встановили, що строк поставки товару покупцю становить 40 календарних днів з моменту оплати.

Відповідно до п. 6.6. договору, у випадку затримки передачі товару, згідно п. 3.1. договору, в термін більше 10 календарних днів, товар вважається непоставленим. Постачальник зобов'язаний впродовж двох банківських днів повернути перераховані кошти на розрахунковий рахунок покупця.

Згідно з умовами пунктів 7.1., 7.2., договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та закінчується 31 грудня 2014р.

На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням № 263 від 21.11.2014р. перерахував в якості попередньої оплати за товар кошти в розмірі 234009,00 грн.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань товар позивачу не поставив.

31.03.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою повернути суму попередньої оплати, у зв'язку з не поставкою у визначений договором строк товару.Відповідач надав відповідь на претензію, в якій запропонував графік погашення заборгованості, проте визначеного графіку також не дотримався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи, яка виникла внаслідок порушення умов Договору поставки № 1711-2 від 17.11.2014р. становить 23409,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач приступив до виконання умов договору, перерахувавши на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 234 009,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 21.11.2014р.

Приписами ст. 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 3.1. договору сторони визначили, що поставка товару відбувається протягом 40 календарних днів з моменту оплати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання за договором, товар у кількості та строки, встановлені договором, станом день розгляду справи позивачу не передав, суму коштів не повернув.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання від позивача попередньої оплати на суму 234 009,00 грн., проте не надано доказів поставки товару у кількості та строки, визначені умовами договором, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 234 009,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також інфляційні втрати в розмірі 79 937,48 грн., нараховані за період з 13.01.2005р. по 01.06.2015р., та 3% річних у сумі 3049,79 грн., розрахованй за період з 13.01.2015р. по 09.06.2015р.

Приписами ч. 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. за № 14.

Судом встановлено, що підставою для повернення коштів у сумі 234 009,00 грн. є припинення договірних зобов'язань за Договором поставки № 1711-2 від 17.11.2014р., у зв'язку з невиконанням відповідачем його умов, тобто відповідні дії вчинені сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, що виключає застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді додатковго нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 79 937,48 грн. та 3% річних у сумі 3049,79 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що за затримання передачі (відвантаження) товару, згідно з п. 3.1. договору, в термін більше трьох календарних днів, постачальник зобов'язаний за вимогою покупця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення передачі (відвантаження).

Крім того, у п. 6.7. договору визначено, що у разі порушення п. 6.6. договору, яким передбачено строк повернення коштів, у разі не поставки товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від суми договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, виходячи з визначення, наведеного у ст. 549 ЦК України, а саме, що пеня нараховується тільки за невиконання грошового зобов'язання та з урахуванням правовідносин сторін, які пов'язані з поверненням суми попередньої оплати, у зв'язку з непоставкою товару за договором, суд вважає правомірним нарахування штрафу в сумі 46801,80 грн. за неналежне виконання зобов'язання та безпідставним нарахування пені в сумі 50276,68 грн.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експерт» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 804; код ЄДРПОУ 39161668) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією «Продагросервіс» (73035, м. Херсон, смт. Антонівка, пров. Янтарний, 25-А; код ЄДРПОУ 31260655) 234 009,00 грн. - боргу, 46 801 грн. 80 коп. - штрафу, 5616 грн. 23 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов