Рішення

від 03.09.2015 по справі 914/2322/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.15 р. Справа№ 914/2322/15

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви-МебліВ» , м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область

до відповідача : Приватного підприємства „Будмаш-96В» , с. Гряда, Жовківський район, Львівська область

про: стягнення 40880,00 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Мальви-МебліВ» , м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, надалі - позивач, до Приватного підприємства „Будмаш-96В» , с. Гряда, Жовківський район, Львівська область, надалі - відповідач, про стягнення 40880,00 грн..

Ухвалою суду від 15.07.2015 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 19.08.2015 р.

19.08.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав заяву, в якій надає інформацію, необхідну на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2015 р.

20.08.2015 р. через канцелярію на розгляд суду позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В засідання суду 03.09.2015 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та просив задоволити подану позовну заяву. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в засідання суду, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи відповідно до ст. 64 ГПК України.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського сду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. за № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що місцезнаходження відповідача є с. Гряда, Жовківський район, Львівська область, 80380. На вказану адресу судом направлялись відповідні процесуальні документи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач платіжним дорученням від 30.01.2015 р. за № 17 переказав відповідачу кошти в сумі 45880,00 грн., з призначенням платежу - за двері металеві згідно рахунку № 1 від 20.01.2015 р.

Згідно рахунку-фактури від 20.01.2015 р. за № СФ-00000001 вбачається, що відповідач зобов'язався поставити двері на загальну суму 55880,00 грн. з ПДВ.

Позивачем на адресу відповідача 08.04.2015 р. та 17.04.2015 р. направлені вимоги про повернення коштів в сумі 45880,00 грн., що сплачені як авансовий платіж на підставі рахунку-фактури від 20.01.2015 р. за № СФ-00000001.

В свою чергу відповідач гарантійним листом від 15.05.2015 р. вказав, що повернення коштів в сумі 45880,00 грн. відбудеться до 21.05.2015 р.

Згідно виписки з банківського рахунку позивача за 19.06.2015 р. вбачається, що відповідачем сплачено частково борг в сумі 5000,00 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 40880,00 грн. боргу та 1827,00 грн. судових витрат.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач на підставі представленого йому рахунку-фактури здійснив узгоджений перерахунок коштів, що підтверджується платіжним дорученням від 30.01.2015 р. за № 17 на суму 45880,00 грн.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, позивачем на адресу відповідача 08.04.2015 р. та 17.04.2015 р. направлені вимоги про повернення коштів в сумі 45880,00 грн., що сплачені як авансовий платіж на підставі рахунку-фактури від 20.01.2015 р. за № СФ-00000001.

Проте, відповідач зобов'язався повернути кошти до 21.05.2015 р., що свідчить про визнання вказаного боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Мальви-МебліВ» , та сплатив лише 5000,00 грн. в погашення боргу.

Відповідно до п. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зважаючи на те, що відповідачем не поставлено товар на підставі рахунку-фактури, а також ним не повернуто позивачу коштів, отриманих як попередню оплату, що зобов'язувався зробити згідно гарантійного листа від 15.05.2015 р., тому позовні вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 40880,00 грн. є обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають до задоволення.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати необхідно віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України в розмірі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Меблі», м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Будмаш-96В» (80380, с. Гряда, Жовківський район, Львівська область; ідентифікаційний код 33663021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Меблі» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ; ідентифікаційний код 13835835) 40880,00 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя Артимович В.М.