Рішення

від 01.09.2015 по справі 922/4494/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р.Справа № 922/4494/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс" м. Харків про стягнення коштів в розмірі 24395,24 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс" м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24 395,24 грн., яка складається з:

- заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 15430,94 грн.;

- інфляційні витрати у сумі 7258,88грн.;

- 3% річних в сумі 538,51грн.;

- пеня у сумі 1166,91 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за тимчасовим договором про постачання теплової енергії № 4797 від 01.09.2004 року, в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, яка утворилась за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.09.2015 року о 09:15 год.

01.09.2015 року до суду від позивача надійшло правове обґрунтування позовних вимог, а також просить долучити до матеріалів справи судову практику.

Надані документи долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.09.2015 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач своїм правом на участь в господарському засіданні не скористався та до суду не прибув. Витребуваних судом документів не надав. Про причини неявки суд не повідомив, до господарського суду повернулась ухвала суду від 07.08.2015 року з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

01.09.2004 року між КП "Харківські теплові мережі" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс" було укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 4797 (а.с.39-41), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.6.3 договору відповідач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачеві попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до взятих на себе зобов'язань за спірним договором від 01.09.2004 року та на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013, 2013/2014, 2014/2015 р.р. позивач здійснив відповідачу відпуск теплової енергії в повному обсязі в період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року.

На підставі зазначеного, позивач на адресу відповідача направляв рахунки за спожиту теплову енергію, які останнім в повному обсязі не оплачувались.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи актами на включення та відключення системи опалення у житловому будинку, підписаним та скріпленим печатками представників позивача та балансоутримувачем житлового будинку, розташованого за адресою: пр-д Садовий,9 (а.с. 13-16).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, за отриману теплову енергію не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем за період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року утворилась заборгованість в сумі 15 430,94 грн., що і стало підставою для звернення КП "Харківські теплові мережі" з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 15430,94 грн. суми боргу за невиконання договірних зобов'язань обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1166,91 грн., 3% річних в розмірі 538,51грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 7258,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати поставленого товару споживач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши нарахування надані позивачем, пені в розмірі 1166,91 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних в розмірі 538,51 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 7258,88 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс", м. Харків (61091 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23458948) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, на р/р № 260093022313 ВАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 15430,94 грн.; інфляційні витрати у сумі 7258,88грн.; 3% річних в сумі 538,51грн.; пеня у сумі 1166,91 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_2