Постанова

від 31.08.2015 по справі 921/16/15-г/1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа №921/16/15-г/1

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_1

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства В«Агропродсервіс-БіоВ» , вих.№1/05 від 05.06.2015 року та ОСОБА_2 акціонерного товариства В«КристалбанкВ» , б/н від 12.06.2015 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року (підписане 28.05.2015 року), суддя Чопко Ю.О.

у справі №921/16/15-г/1

за позовом Приватного підприємства В«Агропродсервіс-БіоВ» , с. Купчинці Тернопільської області

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства В«КристалбанкВ» , м. Київ

про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року по справі №921/16/15-г/1 позов Приватного підприємства «Агропродсервіс-Біо» задоволено частково: визнано недійсним з моменту укладення пункт 3.11 Кредитного договору №КЛ/14/40-11, укладеного 22.07.2014 року між Приватним підприємством «Агропродсервіс-Біо» та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Терра Банк». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що пункт 3.11 кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року, яким банку надано право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом, суперечить вимогам ч.3 ст.1056-1 ЦК України, якою передбачено, що встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, а умова щодо такого права банку є нікчемною. При цьому, місцевий господарський суд зазначив у рішенні, що відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, з огляду на що, вирішив задоволити позов частково, визнавши недійсним пункт 3.11 кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, обидві сторони подали апеляційні скарги.

Приватне підприємство «Агропродсервіс-Біо» (позивач) у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року по справі №921/16/15-г/1 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю: визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року. При цьому, посилається на наявність передбачених ст.215 ЦК України підстав недійсності кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року в цілому, зокрема, вважає, що право на зміну черговості погашення заборгованості, про яку йдеться у п.3.9 кредитного договору, є правом змінити умови договору, що суперечить ст.525 ЦК України. Крім того, скаржник вважає, що пунктами 5.2.5 та 5.2.6 вказаного кредитного договору обмежується дієздатність та правоздатність позичальника, що порушує положення ст.ст.91, 92 ЦК України. З огляду на наведене, позивач просить визнати недійсним кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року повністю з моменту його укладення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк» (відповідач) також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року по справі №921/16/15-г/1 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема, вважає, що передбачене п.3.11 кредитного договору право банку ініціювати у окремих випадках зміну розміру процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною кредитного договору в розумінні ст.651 ЦК України та ст.188 ГК України та не суперечить ч.3 ст.1056-1 ЦК України. Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: ст.84 ГПК України, оскільки мотиви прийняття рішення зазначені у ньому не чітко та не зрозуміло, при цьому суд не надав оцінки та не зазначив про відзив відповідача, чим порушив вимоги ст.42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги відповідача (ОСОБА_2 акціонерного товариства «Кристалбанк») підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року по справі №921/16/15-г/1 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Разом з тим, заперечив проти вимог апеляційної скарги позивача та просив таку залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань (арк. арк. справи 112, 139).

Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців місцезнаходженням Приватного підприємства «Агропродсервіс - Біо» є: Тернопільська область, Козівський район, с. Купчинці, вул. І. Франка, 45). Така ж адреса зазначалась і ПП «Агропродсервіс - Біо» при поданні апеляційної скарги (вих.№1/05 від 05.06.2015 року).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом дотримано вимог процесуального законодавства та належним чином повідомлено позивача про розгляд апеляційних скарг.

Разом з тим, відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, оскільки явка представника позивача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 акціонерного товариства «Кристалбанк» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Приватного підприємства «Агропродсервіс-Біо» залишається без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 липня 2014 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Терра Банк» (в тексті договору - банк) та Приватним підприємством «Агропродсервіс - Біо» (в тексті договору - позичальник) укладено кредитний договір №КЛ/14/40-11, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 60740 євро, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п.1.3 цього договору, в розмірі 13% річних.

Згідно з п.1.2 кредитного договору цільове використання кредиту: погашення заборгованості за кредитним договором №КЛ/12/06-11 від 22.02.2012 року в сумі 60740 євро.

У пункті 1.3 Договору сторони погодили, що кредитна лінія відкривається з 22 липня 2014 року по 30 грудня 2014 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, зазначені в графіку погашення кредиту, а саме: по 12148 євро щомісячно (29.08.2014 року, 30.09.2014 року, 30.10.2014 року, 28.11.2014 року та 30.12.2014 року).

Пунктом 1.5 Договору передбачено фіксований тип процентної ставки за користування кредитом, зазначеної в пунктах 1.1, 3.6 та 3.10 договору.

Відповідно до п.3.11 Договору у разі зміни економічної ситуації у кредитно - фінансовій системі України, кон'юнктури ринку грошових ресурсів на Україні, в тому числі, але не обмежуючись, внаслідок прийняття органами державної влади України та/або органами місцевого самоврядування нормативно - правових актів (рішень), що прямо або опосередковано впливають на стан грошового (кредитного) ринку України, збільшення розміру облікової та/або ставки рефінансування Національним банком України, зниження вартості української гривні на відношення до долара США, підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів, збільшення рівня інфляції, банк має право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом за цим договором.

Сторони погоджуються, що настання будь-якої з зазначених вище подій є істотною зміною обставин, якими сторони керуються на момент підписання цього договору, відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України.

Про намір змінити розмір процентів за користування кредитом банк повідомляє позичальника не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати початку введення та застосування нового розміру процентів за користування кредитом шляхом направлення відповідного повідомлення про зміну умов кредитування, а також надає позичальнику для укладення два примірника договору про внесення змін до цього договору.

У випадку, якщо позичальник погодиться із запропонованою банком зміною розміру процентів за користування кредитом, позичальник підписує та скріплює своєю печаткою обидва примірники договору про внесення змін до кредитного договору та повертає їх банку для підписання та скріплення печаткою зі сторони банку. Після підписання обох примірників договору про внесення змін до кредитного договору банк повертає один примірник договору про внесення змін до кредитного договору позичальнику.

У випадку, якщо протягом 10 календарних днів з дати відправлення банком позичальнику повідомлення про намір змінити розмір процентів за користування кредитом та двох примірників договорів про внесення змін до кредитного договору, як зазначено в п.3.11, позичальником не будуть надані банку підписані та скріплені печаткою зі сторони позичальника обидва надісланих (переданих) банком примірники договору про внесення змін до кредитного договору (щодо зміни розміру процентів за користування кредитом) та/або якщо позичальник не погодиться із запропонованою банком зміною розміру процентів за користування кредитом, в такому випадку положення кредитного договору змінюються наступним чином - строк повернення кредиту вважається таким, що настав на 20 календарний день з дати відправлення банком повідомлення про намір змінити розмір процентів за користування кредитом та двох примірників договору про внесення змін до кредитного договору як зазначено в п.3.11 кредитного договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року підписано уповноваженими представниками ПАТ «Терра Банк» та ПП «Агропродсервіс - Біо», а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб - сторін договору.

Приватне підприємство «Агропродсервіс - Біо» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Терра Банк» в особі Тернопільської дирекції ПАТ «Терра Банк» про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року.

Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2015 року первісного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Терра Банк» замінено на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «Кристалбанк», а ухвалою місцевого господарського суду від 29.04.2015 року ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» замінено його правонаступником - ОСОБА_2 акціонерним товариством «Кристалбанк». (арк. арк. справи 55-57, 80-81).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з положеннями даної статті: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки містить положення, що надають банку право в односторонньому порядку змінювати процентну ставку (п.3.11), що суперечить вимогам ст.525 ЦК України та ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», а також право банку змінювати черговість погашення заборгованості (п.3.9), що також суперечить ст.525 ЦК України. Крім того, позивач посилається на обмеження деякими умовами кредитного договору (п.5.2.5 та п.5.2.6) дієздатності та правоздатності позичальника, що суперечить положенням статей 91, 92 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частин 1 та 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Разом з тим, пунктом 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

У п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» передбачено, що вирішуючи питання щодо права банку змінювати в односторонньому порядку умови кредитного договору, зокрема підвищувати розмір процентної ставки за таким договором, господарським судам слід враховувати приписи статті 1056-1 ЦК України, згідно з якими банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника.

У розгляді відповідних справ господарським судам необхідно з'ясовувати: чи було передбачено збільшення розміру процентної ставки основним кредитним договором; чи були виконані банком усі умови договору у відповідній частині та чи дотримано порядок узгодження зазначеного питання з позичальником. У разі якщо кредитним договором передбачено обов'язкове вчинення відповідного правочину щодо зміни умов договору в письмовій формі, судам необхідно враховувати приписи статей 639, 654, 1055 ЦК України.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами кредитного договору, колегія суддів встановила, що останній не містить умов щодо права банку в односторонньому порядку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки.

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони погодили саму лише процедуру зміни процентної ставки та право банку за конкретних умов лише ініціювати зміну процентної ставки (а не змінювати таку в односторонньому порядку), однак з наступним погодженням такої зміни з позичальником та укладенням додаткової угоди до кредитного договору про таку зміну.

З наведеного вбачається, що зміна процентної ставки за кредитним договором №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року можлива лише за взаємною згодою обох сторін (банку та позичальника), після відповідного порядку узгодження між сторонами даного питання та укладення договору про внесення змін до кредитного договору, що не суперечить ч.3 ст.1056-1 ЦК України та ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Відтак, доводи позивача про те, що умови п.3.11 кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року суперечать ч.3 ст.1056-1 ЦК України та ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» є безпідставними.

Разом з тим, умови кредитного договору щодо порядку черговості погашення заборгованості (п.3.9) та деяких обов'язків позичальника (п.5.2.5 та п.5.2.6) не суперечать вимогам чинного законодавства та передбачення таких у кредитному договорі не може слугувати підставою для визнання такого договору недійсним.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Слід зазначити, що досягнувши згоди з усіх істотних умов договору, підписавши кредитний договір №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року, сторони (в тому числі і Приватне підприємство «Агропродсервіс - Біо» як позичальник) погодились з усіма його умовами та зобов'язані їх дотримуватись.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем такі обставини не доведено.

Враховуючи все наведене вище, беручи до уваги умови укладеного між сторонами кредитного договору, та положення законодавства що регулюють кредитні правовідносини, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст.215, 203 ЦК України, для визнання недійсним кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року, разом з тим, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову та визнання недійсним з моменту укладення пункту 3.11 кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року.

Відповідно до ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 акціонерного товариства «Кристалбанк» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року по справі №921/16/15-г/1 скасуванню в частині задоволення позову. В частині відмови у задоволенні позову оскаржуване рішення слід залишити без змін. Разом з тим, залишається без задоволення апеляційна скарга Приватного підприємства «Агропродсервіс-Біо», оскільки доводи останнього є необґрунтованими.

Щодо судового збору, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

У зв'язку із частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду та відмовою у задоволенні позовних вимог, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, апеляційний суд проводить новий розподіл судових витрат.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір в розмірі 1218 грн. слід залишити за позивачем (Приватним підприємством «Агропродсервіс - Біо»).

Крім того, за перегляд рішення апеляційним судом, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства «Кристалбанк» та частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду, з Приватного підприємства «Агропродсервіс - Біо» слід стягнути на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Кристалбанк» - 609 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Разом з тим, за Приватним підприємством «Агропродсервіс - Біо» слід залишити і судовий збір в розмірі 609 грн. - за розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного підприємства «Агропродсервіс - Біо».

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Кристалбанк» задоволити.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року по справі №921/16/15-г/1 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним з моменту укладення п.3.11 кредитного договору №КЛ/14/40-11 від 22.07.2014 року та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2015 року по справі №921/16/15-г/1 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропродсервіс - Біо» залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства «Агропродсервіс - Біо» (47662, Тернопільська область, Козівський район, с. Купчинці, вул. І. Франка, 45, код ЄДРПОУ 35453100) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Кристалбанк» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 2, код ЄДРПОУ 39544699) 609 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №921/16/15-г/1 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повну постанову складено 04.09.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_3