ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2015 р. Справа № 914/534/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л. Данко Л.С.
Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ В«Фірми В«Львів-ПетрольВ» , за № 22 від 24.04.15
на рішення господарського суду Львівської області від 15.04.15
у справі № 914/534/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства В«Фірма В«Львів-ПетрольВ» , м. Львів
до відповідача-1: ТзОВ В«Торговий дім В«ГЕОСИСТЕМИВ» , м. Львів
до відповідача-2: Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський комбінат хлібопродуктівВ» м. Львів
до відповідача-3: Товарна біржа В«Перша УніверсальнаВ» м. Львів
за участю третьою особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 : ДАК В«Хліб УкраїниВ» , м. Київ
про визнання недійним Договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі В«Перша УніверсальнаВ» від 23.06.09 №28-LV/9 та застосування наслідків недійсності правочину.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1М.С., ОСОБА_2 - представники;
від відповідача-1: ОСОБА_3 - представник
від відповідача-2: ОСОБА_4 - ліквідатор;
від відповідача-3: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_5 - представник
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/534/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судовї колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.15 до складу судової колегії внесено зміни, замість судді Давид Л.Л. введено суддю Данко Л.С. з підстав, викладених у розпорядженні.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.15 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 21.05.15.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.15 розгляд справи відкладено на 18.06.15.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.15 до участі у справі залучено ДАК «Хліб України» як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 та відкладено розгляд справи на 02.07.15.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Данко Л.С. введено суддю Давид Л.Л. з підстав, викладених у розпорядженні.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.15 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.08.15.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Гриців В.М. введено суддю Данко Л.С.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.15 та 20.08.15 розгляд апеляційної скарги відкладався.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.15 у справі № 914/534/15 (суддя - Коссак С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ В«В-1В»площею 13,9 м.кв, млин літ В«Є-5В» , площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ В«И-1В»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ В«Е-5В»площею 2134,7 м. кв. порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Крім цього, судом зазначено, що викладені у прохальній частині позовної заяви наслідки недійсності правочину не визначені нормами чинного законодавства, а тому в їх задоволенні також відмовлено.
Також, судом першої інстанції вказано на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки йому було відомо про існування спірного договору купівлі - продажу з 2009 року, що підтверджується поданням апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у справі № 5/193.
Позивач не погодився з прийнятим місцевим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.15 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так скаржник зазначає, що твердження місцевого господарського суду стосовно того, що позивачем не доведене порушення спірним договором його прав та охоронюваних законом інтересів спростовуються матеріалами справи, оскільки, як зазначає апелянт, рішенням Господарського суду Львівської області по справі №1/1120-26/396 зобо'язано Львівську міську раду розглянути на сесії ради питання передачі в оренду і укласти з ЗАТ «Фірма Львів - Петроль» договір оренди земельної ділянки площею 14 804 кв.м за адресою: м.Львів,вул. Лемківська,9, на якій знаходяться об'єкти, що є предметом спірного договору купівлі - продажу, дане рішення залишено без змін постанвою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року.
Крім цього, скаржник вказує на те, що об'єкти, які є предметом спірного договору купівлі - продажу, зареєстровані на праві державної власності за ДАК «Хліб України» в господарському віданні ДП ДАК «Хліб України», відчуження даного майна, як вказано скаржником, можливе лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єта управління майном. Також, скаржник вказує, що зазначені об'єкти включені до Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, а тому Компанія не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, до виключення такого майна із зазначеного переліку.
Разом з цим, апелянт зазначає, що постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 28.05.2009 року було накладено арешт на все майно, що належить ДАК «Хліб України», що виключає законність його відчуження.
21 травня 2015 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу та 06.08.15 додаткові пояснення до відзиву від ТОВ «Торговий дім «Геосистеми» в якому зазначено про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Також, у поданому відзиві зазначено, що в процесі розгляду справи № 32/558-57/241-2012 судом встановлено беззаперечні, на думку відповідача 1, обставини, які свідчать про відсутність порушених прав позивача, а також про те, що позивач не має жодного відношення до будівель, які предметом спірного договору купівлі - продажу.
21 травня 2015 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача 2 в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
20 серпня 2015 року від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якму наведено обставини, які на думку третьої особи, підтверджують факт нікчемності спірного договору.
У поданому відзиві та у судовому засіданні представник ДАК «Хліб України» вказує на те, що спірний договір купівлі - продажу нерухомого майна є недійсним з моменту його укладення, оскільки не посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію.
20 серпня 2015 року відповідачем 2 подано письмові пояснення та долучено до матеріалів справи додаткові документи.
31 серпня 2015 року від відповідача 2 та третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу в яких вказані учасники судового поцесу визнали позовні вимоги в повному обсязі у зв'язку з чим просять апеляційну скаргу задоволити.
Крім того, 31.08.15 третьою особою на вимогу суду подано статут ДАК «Хліб України» чинний на момент укладення спірного договору купівлі - продажу та постанову про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві від 28.05.2009 року якою накладено арешт на все майно ДАК «Хліб України» з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, яка є чинною та не скасована у встановленому законом порядку.
Відповідач 3 участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення даної справи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги на підставі наявних у справі матеріалів за відсутності представника відповідача 3.
Присутні представники учасників судового процесу навели свої доводи, міркування та заперечення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.15 у справі №914/534/15 скасуванню, зважаючи на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2009 року між ТзОВ В«ТД В«ГеосистемиВ» та ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський КХПВ» за результатами аукціону з продажу майна ДАК В«Хліб УкраїниВ» , що перебуває в господарському віданні ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський КХПВ» був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель: млин (літ. Є-5) площею 3047,4 м.кв., пожежне депо (літ. В-1) площею 13,9 м. кв., складська будівля (літ. Е-5) площею 2134,7 м.кв., будівля насосної (літ. И-1) площею 9,4 м.кв., розташованих на земельній ділянці площею 1,1604 га за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9.
В подальшому, ТзОВ В«ТД В«ГеосистемиВ» звернулося до господарського суду з позовом до ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський КХПВ» та Товарної біржі В«Перша універсальнаВ» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДАК В«Хліб УкраїниВ» про визнання договору дійсним та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема позивач просив визнати дійсним договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежного депо літ В«В-1В»площею 13,9 м.кв, млина літ В«Є-5В» , площею 3047,4 м.кв., будівлі насосної літ В«И-1В»площею 9,4 м.кв., складської будівлі літ В«Е-5В»площею 2134,7 м. кв. дійсним та визнати право власності ТОВ В«Торговий дім В«ГеосистемиВ» на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежного депо літ В«В-1В»площею 13,9 м.кв, млина літ В«Є-5В» , площею 3047,4 м.кв., будівлі насосної літ В«И-1В»площею 9,4 м.кв., складської будівлі літ В«Е-5В»площею 2134,7 м. кв. у зв'язку з ти, як пояснив представник у судовому засіданні, нотаріус відмовився посвідчувати договір.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. у справі № 5/193, позов задоволено повністю, визнано договір купівлі продажу об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ В«В-1В»площею 13,9 м.кв, млин літ В«Є-5В» , площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ В«И-1В»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ В«Е-5В»площею 2134,7 м. кв. дійсним, визнано право власності ТОВ В«Торговий дім В«ГеосистемиВ» на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в м. Львові по вул. Лемківській,9, а саме: пожежне депо літ В«В-1В»площею 13,9 м.кв, млин літ В«Є-5В» , площею 3047,4 м.кв., будівля насосної літ В«И-1В»площею 9,4 м.кв., складська будівля літ В«Е-5В»площею 2134,7 м. кв.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193, зазначене вище рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ В«Фірма В«Львів - ПетрольВ» без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 07 липня 2010 року у справі №5/193 касаційну скаргу ЗАТ В«Фірма В«Львів - ПетрольВ» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193 без змін.
При цьому Вищий господарський суд зазначив, що шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі "Перша Універсальна"від 23.06.2009р. сторони тим самим погодили усі істотні умови майбутнього нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу майна , так як сторони досягнули згоди щодо предмету договору купівлі-продажу нерухомого майна, погодили ціну договору, порядок проведення розрахунків та приймання-передачі майна.
В подальшому, між відповідачем 1 та 2 укладено додаткову угоду №1, та додаток від 08.09.2009р. про зміну порядку розрахунків за придбаний об'єкт. Позивач виконав умови укладеного договору купівлі-продажу нерухомості на аукціоні, а саме здійснив повну оплату вартості об'єкту аукціону, що сторонами не заперечується та підтверджується відповідними платіжними документами (квитанція № 7418 від 13.06.2009р. про сплату гарантійного та ліцензійного збору за проведення аукціону, платіжне доручення № 47 від 22 вересня 2009р. про сплату вартості придбаного майна на аукціоні).
Крім того, рішенням господарського суду м.Києва від 29.10.2013 року у справі №32/558-57/241-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЕОСИСТЕМИ" до відповідача 1 - Державної акціонерної компанії "Хліб України"; відповідача 2 - Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" Львівський комбінат хлібопродуктів"; відповідача 3 - Львівської міської ради, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про вилучення з користування Львівського комбінату хлібопродуктів Млинзаводу №2 земельної ділянки на вул. Лемківській, 9 в м. Львові" №300 від 01.07.1999р. та Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про погодження Львівському комунальному підприємству "Ратуша-сервіс" місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для складання проекту відведення земельної ділянки в постійне користування на вул. Лемківській, 9 в м. Львові" №719 від 20.07.2000р.
Також визнано протиправною та скасовано Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про погодження ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Лемківській, 9 у м. Львові" №1860 від 29.05.2008р. та Ухвалу сесії Львівської міської ради "Про затвердження ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Лемківській, 9" №2815 від 09.07.2009р.
Визнано право користування (оренди) ТОВ В«Торговий дім В«ГЕОСИСТЕМИВ» земельною ділянкою загальною площею 1,4804 га, що розташовано в м. Львові по вул. Лемківській, 9.
Важаючи, що договір від 23.06.2009 року між ТзОВ В«ТД В«ГеосистемиВ» та ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський КХПВ» укладений з порушенням вимог чинного законодавстав, а а також є таким який порушує його права та охоронювані законом інтереси, ПАТ «Фірма «Львів - Петроль» звернулася до суду з позовом про визнання недійсним (встановити факт нікчемності) договору купівлі - продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі В«Перша універсальнаВ» №28 - LV /09 від 23.06.2009 між ТзОВ В«ТД В«ГеосистемиВ» та ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський КХПВ» , укладеного між ТзОВ В«ТД В«ГеосистемиВ» та ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський КХПВ» з моменту його вчинення та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, шляхом скасування записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно ТзОВ В«ТД В«ГеосистемиВ»на будівлі та їх частини, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Лемківська, 9, а саме на: частину будівлі (складу) (літ. Е-5); будівлю млину (літ. Є-5); будівлю пожежного депо (літ. В-1); будівля насосної (літ. И-1).
Підставою заявленого позову позивач вказує на те, що відповідач 2 не мав права відчужувати спірне майно, оскільки таке включено до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, крім цього, відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 28.05.2009 року накладено арешт на все майно ДАК «Хліб України» до якого відносяться, зокрема, спірні об'єкти.
Зважаючи на наведене, позивач зазначає про те, що спірний договір купівлі - продажу укладено з порушенням ст. 207 ГК України, ст. 228 ЦК України та є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.
При цьому, позивач як на підставу порушення свого права посилається на рішення Господарського суду Львівської області по справі №1/1120-26/396 зобов'язано Львівську міську раду розглянути на сесії ради питання передачі в оренду і укласти з ЗАТ «Фірма Львів - Петроль» договір оренди земельної ділянки площею 14 804 кв.м за адресою: м.Львів,вул. Лемківська,9, на якій знаходяться об'єкти, що є предметом спірного договору купівлі - продажу, дане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року.
Також, апелянт покликається на те, що протягом 2000 року - 2005 року ПАТ «Фірма «Львів - Петроль» на підставі відповідних рішень Львівської міської ради та її виконавчого комітету і договору про спільну діяльність із ЛКП «Ратуша - Сервіс» якому земельна ділянка площею 14 804 кв м. на вул..Лемківській,9 у м.Львові передана в постійне користування, приступило до освоєння вказаної ділянки на ній збудований і зданий в експлуатацію об'єкт нерухомого майна - АЗС. За умовами договору про спільну діяльність, припинення якого у встановленому порядку сторонами не вчинено, що встановлено рішенням суду у справі № 1/1095-20/238А, позивач взяв зобов'язання збудувати діловий центр з адмінприміщеннями, комерційний центр з закладами громадського харчування, платної автостоянки, автозаправної станції.
Розглянувши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права так і обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Разом з цим, відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані правочини - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує їх дійсність на підставах встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено апеляційним господарським судом, 22.08.1996 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України "з метою забезпечення держави та населення зерном і продуктами його переробки у процесі реформування системи закупівель і використання зерна державних ресурсів, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної борошно - круп'яної та комбікормової промисловості була утворена Державна акціонерна компанія "Хліб України".
Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення щодо приватизації ДАК "Хліб України",100% акцій Компанії перебувають у державній власності.
Одним із джерелами формування майна компанії є майно,передане засновником (п.35 Статуту ДАК «Хліб України»).
Компанії належить, зокрема, на праві господарського відання - майно передане засновником до статутного фонду компанії, у тому числі кошти (п.36 Статуту).
Відповідно до п.37 Статуту ДАК «Хліб України» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) компанія володіє користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до законодавства, цього статуту та мети діяльності компанії.
Згідно з п.38 Статуту ДАК «Хліб України» компанія стосовно переданого їй засновником до статутного фонду державного майна, яке включене до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо, до виключення такого майна із зазначеного переліку об'єктів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 року № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" статутний фонд ДАК "Хліб України" сформовано шляхом передачі майна державних підприємств, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.
З матеріалів справи, а саме п.1.1. статуту ДП ДАК «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів» вбачається, що вказане дочірнє підприємство створено шляхом реорганізації ДП Львівський комбінат хлібопродуктів на виконання наведеної постанови КМУ.
Відповідно до п.4.2 Статут ДП ДАК «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів» джерелами формування майна Підприємства є, зокрема грошові і матеріальні внески Компанії.
Пунктом 4.3. Статуту ДП ДАК «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів» визначено, що майно Компанії передається Підприємству в користування. Підприємство має право вчиняти щодо майна Компанії будь - які дії тільки з дозволу Компанії.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно зареєстроване на праві державної власності за ДАК В«Хліб УкраїниВ» в господарському віданні ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський комбінат хлібопродуктівВ» .
Право господарського відання відповідно до ч.1, ч.2 ст. 136 ГК України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відповідно до ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного майна» (Закон України № 2163-XII в редакції від 13.06.2009 року) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Державної акціонерної компанії "Хліб України".
Вказані об'єкти, відповідно до Закону, приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Крім того, ЗУ «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ( Закон України №847 - ХІV, редакція від 11.01.2007 року, чинна на момент укладення договору) затверджено перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до даного переліку увійшов, зокрема Львівський комбінат хлібопродуктів (в подальшому ДП ДАК «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів»).
В матеріалах справи відсутні докази погодження Кабінетом Міністрів України можливості відчуження вказаних спірних об'єктів, відсутній також доказ погодження укладення спірного договору з ДАК «Хліб України».
Лист ДАК «Хліб України» №1-1-22/5694 від 26.12.2008 року, яким ніби то надана згода на продаж об'єктів нерухомості, міститься в матеріалах справи в не засвідченій належним чином копії, оригінал листа витребовувався судом апеляційної інстанції від ДАК «Хліб України», проте вказаний документ подано не було, натомість представником третьої особи у судових засіданнях зазначено про відсутність його в архівах.
Крім того, згідно додатку №1 Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, Львівський комбінат хлібопродуктів входило до вказаного переліку. А тому в силу п.38 Статуту ДАК «Хліб України», компанія не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, до виключення такого майна із зазначеного переліку. Отже, до виключення Львівського КХП із переліку, компанія не мала права давати згоду щодо відчуження майна Львівського КХП.
Крім того, апеляційним судом встановлено і підтверджуєтся матеріалами справи, що на момент вчинення спірного правочину на все майно ДАК "Хліб України" було накладено арешт постановою про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві від 28.05.2009 року, а тому в силу законної заборони майно не підлягало відчуженню .
Доводи відповідача 1, щодо встановлення факту незаконності вказаної постанови ВДВС від 28.05.2009 року, рішенням у справі №5/193 як преюдиційного, що не потребує доказування в силу ст.35 ГПК України, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки у справі про визнання договору дійсним суд встановлює обставини, щодо ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору, а не інші підстави визнання првочинів дійсними, такі як незаконність накладення арешту, оскільки відповідно до ч.5 п.3.2 постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.13 правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 ЦК України, частина друга статті 20 ГК України).
Відповідно до п.2.9 постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.13 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір купівлі - продажу не посвідчений нотаріально, що підтверджується також і висновками зробленими у судових рішеннях під час розгляду справи №5/193, а також не пройшов державну реєстрацію. В матеріалах справи відсутні , а сторонами не подано доказів які б спростовували наведене, чи підтверджували факт ухилення будь - якої зі сторін від нотаріального посвідчення договору.
Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.13 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (частина четверта статті 639 ЦК України). Зокрема, вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення правочину встановлено для довіреності, що видається у порядку передоручення, договору іпотеки, договору купівлі-продажу об'єкта приватизації державного майна, договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи тощо; при цьому, однак, слід мати на увазі, що такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У зв'язку з недодержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів, нікчемними є лише такі правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню чи такі, умовами яких передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Відповдно до ч.1 ст.220 ЦК України (в редакції чинній на момент вчинення спірного правочину) у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.
Зважаючи на все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що спірний договір купівлі - продажу вчинений з порушенням закону, не посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацію, що свідчить про його нікчемність.
Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.13 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, стосовно відсутності у даному випадку порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача - ПАТ В«Фірми В«Львів-ПетрольВ» , оскільки, як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2007 року у справі № 1/1120-26/396 та постановою Львівськогоапеляційного господарського суду від 17.01.2008 року у цій же справі зобов'язано Львівську міську раду розглянути та вирішити на сесії ради питання укладення договору оренди земельної ділянки площею 14 804 кв.м на вул.Лемківській,9 у м.Львові, на які й знаходяться спірні об'єкти, що є предметом договору купівлі - продажу, що підтверджує безпосереднє порушення прав позивача у справі.
Крім цього, як зазначено вище договор про спільну діяльність не припинив свою , що встановлено рішенням суду у справі № 1/1095-20/238А.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у позов і в цій частині, а тому рішення суду в частині відмови у визнанні договору купівлі - продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі В«Перша УніверсальнаВ» від 23.06.09 №28-LV/9 недійсним підлягає скасуванню.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню у спосіб, визначений ст. 208 ГК України, ст. 216 ЦК України.
При цьому суд зазначає, що зазначені у прохальній частині позовної заяви наслідки недійсності правочину не визначені нормами чинного законодавства у такий спосіб. Крім цього наслідки недійсності можуть застосовуватися стосовно сторін договору (п.2.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» ).
Отже, у вимозі про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, шляхом скасування записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно ТзОВ В«ТД В«ГеосистемиВ»на будівлі та їх частини, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Лемківська, 9, слід відмовити.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що реєстрація права власності на спірне майно, що зареєстровано за ТзОВ «Торговий дім «Геосистеми» здійснена не на підставі нікчемного правочину, а на підставі рішення суду у справі №5/193 від 25.09.2009 року.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на ст..228 ЦК України як на підставу визнання недійсним договору, оскільки відповідно до п.18 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Такий доказ в матеріалах справи відсутній.
Що строків позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України).
Оскільки позивач не є стороною оспорюваної угоди, початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли йому стало відомо про наявність оспорюваного правочину, а з моменту, коли позивач дізнався про факт вчинення правочину з порушенням закону (постанова ВСУ від 20 .08.13 у справі № 3-18гс13).
Судом першої інстанції зазначено, що позивач довідався про порушення свого права у 2009 році, що слідує з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.10 у справі №5/193, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2009р. подано ЗАТ В«Фірма В«Львів - ПетрольВ» 22.10.2009 року.
Проте даними документами та матеріалами справи не підтверджується, що позивачу було відомо саме про порушення порядку укладення спірного договору.
Щодо цього варто зазначити, що з моменту укладення договору строк позовної давності рахується тільки щодо сторони правочину , оскільки позивач не був стороною спірного правочину та не знав про незаконність відчуження майна, то у даному випадку строк позовної давності слід обчислювати з моменту, коли він дізнався саме про порушення закону при укладенні такого договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.11.2014 року позивачем отримано лист Державної фінансової інспекції у Львівській області «Про надання завірених копій матеріалів ревізії» разом з копіями актів ревізій фінансово - господарської діяльності ДП ДАК «Хліб України «Львівський комбінат хлібопродуктів», з якого вбачався факт незаконності відчуження вищевказаного майна.
А відтак, строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав у даному випадку щодо позивача у справі не сплинув, а тому твердження суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності є помилковими.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що відповідно до п.2.2. постанови Пленуму ВГС України № 10 від 29.05.13 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
А відтак, місцевим господарським судом помилково зазначено, крім іншого, і про відмову у позові у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на вищенаведені обставини, рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.15 у даній справі підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі В«Перша УніверсальнаВ» від 23.06.09 №28-LV/9.
При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено обставни, які б підтверджували неправомірність дій відповідача 3 під час укладення спірного правочину, не наведені такі обставини і позивачем у справі, а тому у позовних вимогах до відповідача 3 слід відмовити.
У зв'язку із скасуванням рішення місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат, відповідно до норм ст.ст. 49,105 ГПК України та, зважаючи на встановлення обставин, що підтверджують виникнення спору з вини відповідачів 1 та 2, судові витрати покладаються на зазначених сторін пропорційно задоволеним позоним вимогам.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу ПАТ В«Фірми В«Львів-ПетрольВ» задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.04.15 у справі № 914/534/15 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити частково. Визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомості на аукціоні Товарної біржі В«Перша УніверсальнаВ» від 23.06.09 №28-LV/9 укладений між ТзОВ В«Торговий дім В«ГЕОСИСТЕМИВ» та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» В«Львівський комбінат хлібопродуктівВ» . Врешті в позові відмовити.
3. В позові до Товарної біржі В«Перша УніверсальнаВ» відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» (вул. Пасічна ,135, м.Львів, Львівська область, 79035, код ЄДРПОУ 33169642) на користь ПАТ «Фірма «Львів - Петроль» ( проспект Червоної Калини, 62 А, м. Львів, 79049, код ЄДРПОУ 03482596) 609 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
5. Стягнути з ДП ДАК «Хліб України» Львівський комбінат хлібопродуктів» (вул..Б.Хмельницького,88, м.Львів, 79019, код ЄДРПОУ 00952048) на користь ПАТ «Фірма «Львів - Петроль» ( проспект Червоної Калини, 62 А, м. Львів, 79049, код ЄДРПОУ 03482596) 609 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» (вул. Пасічна ,135, м.Львів, Львівська область, 79035, код ЄДРПОУ 33169642) на користь ПАТ «Фірма «Львів - Петроль» ( проспект Червоної Калини, 62 А, м. Львів, 79049, код ЄДРПОУ 03482596) 304,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
7. Стягнути з ДП ДАК «Хліб України» Львівський комбінат хлібопродуктів» (вул..Б.Хмельницького,88, м.Львів, 79019, код ЄДРПОУ 00952048) на користь ПАТ «Фірма «Львів - Петроль» ( проспект Червоної Калини, 62 А, м. Львів, 79049, код ЄДРПОУ 03482596) 304, 50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
8. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.09.15
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.08.2015 |
Оприлюднено | 11.09.2015 |
Номер документу | 49793998 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Кордюк Г.Т.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні