Ухвала

від 01.09.2015 по справі 804/10373/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/9615/15

К/800/13571/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Острович С.Е. Федоров М.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» та Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р.

у справі № 804/10373/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако Ван»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» (далі - позивач, ТОВ «Пако Ван») звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Лівобережна ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 14.06.2013 року № 0001812250 в частині нарахованої суми основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290 798,00 грн. та в частині суми штрафної (фінансової) у розмірі 72 699,50 грн. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 14.06.2013 року № 0001802250 в частині нарахованої суми основного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 526 687,35 грн. та в частині суми штрафної (фінансової) у розмірі 130 562,25 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Лівобережна ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р. скасувати.

ТОВ «Пако Ван» у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Лівобережною ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пако Ван» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 27 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якої складено акт № 1946/225/37071145 від 07 травня 2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 138.1 ст.138, пп. 138.1.1 п.138 ст.138, пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту та витрат по господарським операціям позивача з контрагентами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 14.06.2013 року № 0001802250 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 1 077 093 грн., в т.ч. 920 410 грн. - за основним платежем, 156 683,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001812250 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 713 835,50 грн., у т.ч. 623 160,00 грн. - за основним платежем, 90 675,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан", Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Л.В.", Товариством з обмеженою відповідальністю "Юта-Софт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Альмагест Юг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт-Ал" укладалися договори поставки, згідно умов яких вказані підприємства зобов'язувались поставити позивачу товар, а останній повинен був його отримати.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Також між позивачем та Приватним підприємством "Прогресфарм" укладено договір підряду, згідно умов якого позивач зобов'язувався виконати для Приватного підприємства "Прогресфарм" підрядні роботи, а саме: розробити макет логотипу на скотчі, виготовити та поставити скотч з логотипом, а Приватне підпиємство "Прогресфарм" зобов'язувалось розрахуватися за виконані роботи. Факт реальності здійснених операцій підтверджено первинними документами.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та позивачем укладено договорів поставки, у відповідності до якого позивач зобов'язувався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" товар, а останнє зобов'язувалось його оплатити. Факт реальності здійснених операцій підтверджено первинними документами.

Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Товариством з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп" укладено договори поставки, згідно умов яких Товариство з обмеженою відплвідальністю "Прушинські", Товариство з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп" зобов'язувались поставити позивачу товар, а останній повинен був його отримати. Факт реальності здійснених операцій підтверджено первинними належним чином складеними первинними документами.

Таким чином, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Крім того, на час здійснення господарських операцій зазначені вище контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту за результатами здійснення вищевказаних господарських операцій.

Разом з тим, як встановлено судами, належним чином складеними первинними документами не підтверджено здійснення господарських операцій та руху активів у процесі здійснення господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські", Товариством з обмеженою відповідальністю "Детальсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік Тур", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нано Трейд Груп".

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо того, що податковим органом правомірно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційні скарги позивача та відповідача підлягають відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако Ван» відхилити.

2.Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

3.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р. залишити без змін.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді С.Е. Острович

М.О. Федоров