Рішення

від 03.03.2007 по справі 2-8/07

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-8/07

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 березня 2007

року                                      Нікопольський

міськрайонний суд в складі:

головуючого судді Стовби

С.М. при секретарі Кондратьєвій Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Нікополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа

приватний нотаріус Романенко CO. про визнання свідоцтва на право власності по закону від 27 січня 1998 року і визнання

договору купівлі-продажу житлового будинку від 3 лютого 1998

року не дійсним,

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ОСОБА_1(дівоче прізвище ОСОБА_3, в

першому шлюбі прізвище ОСОБА_4) звернулася з позовом до суду и просить суд визнати свідоцтво на право власності на

житловий будинок по закону від 27 січня 1998 року на ім'я ОСОБА_5 і договор

купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 3 лютого 1998 року між ОСОБА_6 діючого від імені

ОСОБА_5 по дорученню і ОСОБА_2 не дійсним, посилаючись на такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1

року помер ОСОБА_7. З близьких родичів у нього був тільки син ОСОБА_5, який на той час знаходився в місцях позбавлення волі. За проханням ОСОБА_7. з травня 1996 року вона стала проживати в будинку який належав останньому, за адресою

АДРЕСА_1. В лікарні, перед смертю ОСОБА_7. склав заповіт, відповідно до якого все майно яке йому належало, повинне

було перейти їй (ОСОБА_1)

у власність. Вона звернулася із заповітом до нотаріальної

контори, але його в неї не прийняли і пояснили, що лікарня повинна була сама

направити заповіт. Фактично вона прийняла спадщину оскільки проживала в будинку

з її внуком, над яким оформила опіку. У вересні 1997 року з місць позбавлення волі повернувся ОСОБА_5., який став проживати також у будинку його батька. ОСОБА_5. став зловживати спиртними напоями разом з ОСОБА_6., який

на той час знаходився в фактичних шлюбних стосунках з її невісткою ОСОБА_4 . Приблизно 20-25 вересня 1997

року ОСОБА_6. і ОСОБА_4 заволоділи вищезазначеним

домоволодінням, вигнали її з внуком з будинку. Через деякий час вона звернулася

до суду, рішенням якого від 9 червня 1999 року встановлено факт складання заповіту ОСОБА_7. і визнано за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Але за не відомих обставин син ОСОБА_7.-

ОСОБА_5. 21 січня 1998 року надав

доручення ОСОБА_6. на право продажу будинку який належав батькові останнього.

Як потім стало їй відомо ІНФОРМАЦІЯ_2року ОСОБА_5. помер і довідку про його

смерть було видано 26 січня 1998 року ОСОБА_6. . Між тим, ОСОБА_6. після смерті

ОСОБА_5, за дорученням останнього, від його імені, 27 січня 1998 року

звертається до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини і цього ж дня отримує

свідоцтво про право власності на спадщину за законом. Після цього ОСОБА_6., на

підставі доручення, 3

лютого 1998 року, згідно

договору купівлі-продажу, вказаний будинок продає своїй матері ОСОБА_2.. За таких обставин позивач просить суд винести рішення, яким

свідоцтво на право власності на житловий будинок по закону від 27 січня 1998 року видане на

ім'я ОСОБА_5 і   договор

купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від З лютого 1998 року між ОСОБА_6. який діяв на підставі доручення від ОСОБА_5. і ОСОБА_2.,

визнати не дійсним.

Відповідач та третя особа

належним чином неодноразово були повідомлені про розгляд цивільної справи, але

в судове засідання не з'явились без поважних причин, а тому суд за згодою

позивача розглянув справу в їх відсутність.

Заслухавши позивача,

дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Згідно договору на право

забудови від 25

січня 1958 року, ОСОБА_7. належав будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується

довідкою-характеристикою і договором про надання земельної ділянки (а.с.64,65).

Згідно свідоцтва про смерть

(а.с. 15)

ОСОБА_7. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Вказаного дня, до моменту смерті, ОСОБА_7. у лікарні склав заповіт на

ім'я позивачки, прізвище якої на той час у шлюбі було ОСОБА_4., на підставі

якого рішенням Нікопольського міського суду від 9 червня 1999 року, було

встановлено факт складання заповіту ОСОБА_7. і визнано за нею право власності

на спірне домоволодіння АДРЕСА_1. Вказане рішення суду не скасоване і є чинним.

У померлого ОСОБА_7. був син ОСОБА_5., що підтверджується копією свідоцтва про

народження (а.с.62). Останній 21 січня 1998 року надав ОСОБА_6.  доручення, а

саме доручення яким уповноважив вести його справи по оформленню спадкового

майна після смерті батька (а.с.63) і доручення яким уповноважив його продати

спірний будинок (а.с.27), хоча будинок на той час йому не належав. ІНФОРМАЦІЯ_2

року ОСОБА_5. помер, що підтверджується поясненнями позивача, довідкою скорої

медичної допомоги (а.с.8), згідно якої, ІНФОРМАЦІЯ_2року в 6 годин по АДРЕСА_1

фельдшером була констатована смерть ОСОБА_5., а також довідкою судово-медичного

експерта від 8 жовтня 1999 року №43 (а.с.7) згідно якої труп ОСОБА_5. був

доставлений в морг ІНФОРМАЦІЯ_2року. Крім того, у вказаній довідці зазначено,

що лікарське свідоцтво про смерть, було отримано гр. ОСОБА_6. 26 січня 1998

року. ОСОБА_6. зазначене лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5. у відділ

реєстрації актів цивільного стану не надав, про що свідчить відповідь вказаного

відділу на запит суду, що в книгах реєстрації смерть ОСОБА_5. 1949 року

народження не зареєстрована (а.с.69), а в порушення ст. 69 ч.1 п.6 ЦК України в

редакції 1963 року, на підставі доручення останнього, яке фактично припинило

свою дію у зв'язку зі смертю ОСОБА_5, звернувся

27

січня 1998 року до

нотаріальної контори із заявою від імені останнього з проханням видати

свідоцтво про право власності на спадщину (а.с.60). Вказаного дня ОСОБА_6.

отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_5. (а.с.26) і на підставі

доручення (а.с.27), згідно договору купівлі-продажу від 2 лютого 1998 року, будинок

продав своїй матері (а.с.28). Відповідно до ст.70 ЦК України в редакції 1963

року, ОСОБА_6. повинен був доручення негайно повернути, але він в порушення

діючого законодавства, шляхом обману, спочатку отримав свідоцтво про право на

спадщину на ім'я ОСОБА_5, а потім уклав договір купівлі-продажу від його імені.

За таких обставин зазначений договір на підставі ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року визнається недійсним. ОСОБА_6. і ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер про що свідчить запис акта про смерть № 753 (а.с.70).

Керуючись ст.ст. 209,210,212 ЦПК України, ст.ст.57,69,70 ЦК України в редакції 1963 року,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1

задовольнити.

Свідоцтво на право

власності на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_5 виданого 27

січня 1998 року першою

Нікопольською державною нотаріальною конторою, в реєстрі за № 1-82 та договір

купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 від 3 лютого 1998 року, в реєстрі за №

1-171, укладений між ОСОБА_6 діючого від імені ОСОБА_5 на підставі виданого ним

21 січня 1998 року доручення, посвідченого нотаріусом 1-ої Нікопольської

державної нотаріальної контори в реєстрі за № 1-220 і ОСОБА_2 визнати

недійсними.

Рішення може бути оскаржено

в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд

першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення

заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного інстанції або в порядку

ч.4 ст.295 ЦПК України.