Ухвала

від 07.09.2015 по справі 748/2942/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 748/2942/14-ц Провадження № 22-ц/795/1384/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Криворученко Д.П. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2,ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:представника прокурора Курило Я.М., представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 В, представника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - ОСОБА_7,представника третьої особи - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року у справі за позовом виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області та ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Чернігівське районне управління юстиції у Чернігівській області, Улянівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська районна рада Чернігівської області про визнання недійсними наказів та свідоцтва про право власності, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року позов виконуючого обов'язки прокурора Чернігівського району Чернігівської області до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області та ОСОБА_5 задоволено повністю. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 24.02.2014 року №ЧН/7425585700:04:000/00002578, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 13.03.2014 року №ЧН/7425585700:04:000/00003046, яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8059) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району. Визнано недійсним свідоцтво про право власності №20333376, видане 10.04.2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Улянівської сільської ради Чернігівського району.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8059) для ведення особистого селянського господарства на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, прийняте 07.04.2014 року реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції. Стягнуто з Головного управління Держземагентства у Чернігівській області та ОСОБА_5 в дохід держави 243,60 грн. судового збору, по 121,80 грн. з кожного.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не було враховано положень статей 22, 23, 27 ЗК України 1991 року, який діяв до 01.01.2002 року, положення Рекомендацій щодо створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби, які були затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 30.12.1999 року №130 за дорученням Кабінету Міністрів України від 22.12.1999року до № 26601/1 на виконання Указу Президента України від 03.12.1999року №1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Апелянт зазначає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не було взято до уваги норми статей 125,187,188 чинного Земельного кодексу України, статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», положення Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25.02.2013 року. ОСОБА_5 вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що відбулося порушення вимог статті 198 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки в силу складання акту примання-передачі межових знаків на зберігання відбулось фіксування та погодження не тільки меж земельної ділянки, але і всіх її поворотних точок.

Також, апелянт зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства прокурором Чернігівського району та Улянівською сільською радою не надано жодних доказів визначення та встановлення меж земельної ділянки для випасання худоби, наявності правовстановлюючого документа на земельну ділянку та факту його реєстрації за громадою чи створеним у встановленому порядку громадським пасовищем. Також не наведено фактів наявності відповідного правовстановлюючого документу на землю чи державної реєстрації прав на землю, тим більше як на громадське пасовище.

На думку апелянта, позовні вимоги прокуратурою побудовані на підставі перевірки, проведеної нею ж самою. Проте, чинне законодавство не передбачає, що органи прокуратури здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, а перевірка уповноваженим органом з питань державного контролю за використанням та охороною земель не проводилась. Судом першої інстанції при вирішенні даного спору не було враховано, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, відповідно до статті 388 ЦК України, тому вона не може бути у неї витребувана.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Європейського суду, зокрема, у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24 червня 2003 року), самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор Чернігівського району Чернігівської області просить апеляційну скаргу відхилити у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року, як законне і обґрунтоване, ухвалене на підставі норм матеріального права при повному дослідженні фактичних обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч положенням ст.ст. 34, 118, 149 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 7425585700:04:000:8059) для ведення особистого селянського господарства на території Улянівської сільської ради Чернігівського району неправомірно відведена у власність ОСОБА_5 за рахунок земель громадського пасовища, яким користується територіальна громада села Новоселівка Улянівської сільської ради, у якої ця земля, як у попереднього землекористувача, не вилучалась. В порушення вимог статті 198 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 50 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою земельної ділянки площею 2,0000 га, наданої у власність ОСОБА_5, не погоджувався Улянівською сільською радою, як суміжним землекористувачем та як органом місцевого самоврядування, уповноваженим на погодження проектів землеустрою. Накази Головного управління Держземагенства у Чернігівській області про надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою, його затвердження, з передачею у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, є недійсними відповідно до п. «г» ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, а оскільки судом визнається недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, то відповідно, є недійсним і свідоцтво про його право власності на вказану ділянку із скасуванням відповідного рішення про державну реєстрацію права, оскільки відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Судом першої інстанції при розгляді вказаних позовних вимог також було враховано ту обставину, що фактично звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у користування членам територіальної громади землі, яка вибула з її користування і розпорядження незаконно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, який регулює спірні правовідносини.

Судом по справі встановлено, що 24 лютого 2014 року згідно наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області №ЧН/7425585700:04:000/00002578, по заяві ОСОБА_5 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.27).

На підставі цього наказу, за замовленням ОСОБА_5, ТОВ «Молодіжна інвестиційна компанія» було розроблено проект землеустрою, щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної вище земельної ділянки (а.с.20-47).

Згідно висновку №405 Управління Держземагенства у Чернігівському районі Чернігівської області від 04.03.2014 року ОСОБА_5 погоджено проект із землеустрою (а.с.28).

13.03.2014 року на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області № ЧН/7425585700:04:000/00003046 було затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 7425585700:04:000:8059, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Улянівської сільської ради Чернігівського району (а.с.46).

07 квітня 2014 року згідно рішення №12339888 від 10 квітня 2014 року Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7425585700:04:000:8059, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.47).

10 квітня 2014 року Реєстраційною службою Чернігівського районного управління юстиції видано ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно №20333376, а саме: на земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 7425585700:04:000:8059, для ведення особистого селянського господарства (а.с.47, 120).

Згідно Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 377 від 5.11.98 року, форма 6-зем є офіційним звітом як про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, так й за видами угідь та видами економічної діяльності, яка складається станом на 1 січня кожного року.

З проекту землеустрою, погодженого з Управлінням Держземагентства у Чернігівському районі, який включає експлікацію земельної ділянки в розрізі землекористувачів та по угіддях відповідно до форми 6-зем, та кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка площею 2,0000 га, яка передбачена для відведення у власність ОСОБА_5, знаходиться на території Улянівської сільської ради Чернігівського району, за межами населеного пункту, відноситься до земель запасу і є землею сільськогосподарського призначення - пасовищем ( а.с.30,34).

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК України, законів України „Про державний земельний кадастр" та „Про землеустрій" дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення та розподіл серед власників і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року „Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" передбачено, що облік кількості та якості земель ведеться до 2015 року в порядку та за формами, що діють на день набрання чинності цією постановою; на день набрання чинності цією постановою картографічною основою Державного земельного кадастру є ортофотоплани, створені в рамках виконання Угоди про позику (Проект „ОСОБА_8 державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV, та інші картографічні матеріали, виготовлені на замовлення центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів або отримані ним від центрального органу виконавчої влади з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, державного підприємства „Державний картографо-геодезичний фонд України" та інших суб'єктів інформаційної взаємодії; до створення індексних кадастрових карт (планів) відповідно до Порядку для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану) використовуються індексні кадастрові карти (плани), створені в рамках виконання Угоди, зазначеної в підпункті 3 цього пункту, а у разі їх відсутності - інші (створені територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів) індексні кадастрові карти (плани).

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка площею 2,0000 га входить до складу земельної ділянки, яка використовується територіальною громадою Улянівської сільської ради, зокрема і мешканцями с. Новоселівка, в якості громадських пасовищ для випасання худоби відповідно до раніше прийнятих рішень органів місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Верховної ОСОБА_9 РСР від 18 грудня 1990 року „Про земельну реформу"' та Указу Президента Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 05 січня 1991 року „Про першочергові завдання по реалізації земельної реформи", рішенням № 5 від 28 січня 1991 року виконавчого комітету народних депутатів Чернігівської обласної ради „Про здійснення земельної реформи" було затверджено організаційні заходи по здійсненню земельної реформи в області та створено відповідну комісію. Виконавчим комітетам районних, міських, селищних і сільських ОСОБА_9 народних депутатів доручено у першочерговому порядку знайти і виділити необхідну кількість земель для задоволення невідкладних потреб населення.

На виконання постанови Верховної ОСОБА_9 РСР від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу» та рішення Чернігівського облвиконкому від 28 січня 1991 року «Про здійснення земельної реформи» в Чернігівському районі була проведена інвентаризація земель землеволодільців і землекористувачів, та рішенням VIII сесії XXI скликання Чернігівської районної ради народних депутатів Чернігівської області від 05.07.1991 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» затверджено межі територій селищних і сільських рад народних депутатів та їх площі, в тому числі колгоспів, міжгоспів, держгоспів, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, оборони, землі оздоровчого призначення, лісового та водного фонду, землі запасу райвиконкому, землі запасу сільських і селищних рад народних депутатів, з яких, у тому числі визначено землі для колективного випасання худоби. Згідно додатку №1 до вказаного рішення за Улянівською (колишня Новоселівська) сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, для потреб громадян у випасанні худоби, була закріплена земельна ділянка загальною площею 110,2 га (розділ „під колективне випасання" (а.с.87-88, 91-93).

Відповідно до ст. 2 чинного на час проведення інвентаризації земель Земельного кодексу України всі землі України поділялись на землі сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів), землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі водного фонду, землі запасу. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснювалось у разі зміни цільового призначення цих земель. Згідно ст. 81 Земельного кодексу України, чинного на той час, землі запасу перебували у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ОСОБА_9 народних депутатів і призначались для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст.34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

Розгляд питання та надання в оренду земельної ділянки або аргументована відмова в наданні здійснюється відповідно до статті 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_9 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Стаття 19 ЗК України визначає категорії земель за цільовим призначенням, відповідно до змісту ст. 20 ЗК України надання (передача) земельної ділянки громадянам чи юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням.

Проте, згідно ст. 15, 21 Закону України „Про Державний земельний кадастр", наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 „Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" розподіл земель за цільовим призначенням визначається не лише за категорією земель, а й за видом використання в межах певної категорії земель. Підставою для внесення відомостей про зміну цільового призначення земельних ділянок щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, та не передбачено внесення змін до реєстру щодо зміни цільового використання земель сільськогосподарського призначення лише на підставі письмової заяви власника.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення на підставі рішень відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Проте, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. Статтями 31, 33-37 ЗК України встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, але зазначене правило не поширюється на землі сільськогосподарського призначення та землі оборони.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України встановлено обов'язок власників використовувати землі сільськогосподарського призначення виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Таким чином, в розумінні ст. 20 ЗК України зміною цільового призначення є не лише зміна цільового призначення за основними видами категорії земель, а і зміна виду її використання, яка проводиться лише за проектами землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.

ОСОБА_9 Суд України у справі № 6-35цс14, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку (постанова від 14 травня 2014 року), зробив правовий висновок про те, що відповідно до змісту ст. 20 ЗК України надання (передача) громадянам та юридичним особам земельних ділянок відбувається згідно з їх цільовим призначенням. У випадку передачі громадянам у приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

ОСОБА_9 Суд України у справі № 6-123цс13, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність фізичній особі та відновлення права територіальної громади на зазначену земельну ділянку з причини її передачі не згідно з цільовим призначенням земельної ділянки, у постанові від 13 листопада 2013 року також зробив правовий висновок, згідно з яким відповідно до змісту ст. 20 ЗК України надання (передача) земельної ділянки громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням. Зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення відповідно до п. а) ч. 3 ст. 22 ЗК України. Надання для цих потреб земель оздоровчого чи іншого призначення без зміни у встановленому законом порядку їх цільового призначення на підставі п. а) ст. 21 ЗК України є підставою для визнання таких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на підставі наданих доказів, які належним чином оцінені( ст.212 ЦПК України), вірно застосував норми Земельного кодексу України та Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» та дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка, яка сформована за рахунок земель, що використовуються територіальною громадою Улянівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в якості пасовища, не була вилучена у попередніх землекористувачів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 10 червня 2015 року № 6-267цс15.

Враховуючи вищевикладене, районний суд дійшов вірного висновку, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_5 у власність з порушенням вимог ст.ст. 20, 34, 118, 149, 198 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та визнав недійсними оспорюванні позивачем накази відповідно до п.''г'' ч.3 статті 152 Земельного кодексу України, оскільки одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Оскільки судом визнано недійсним рішення про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, то ним обґрунтовано задоволено вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку, зі скасуванням відповідного рішення про державну реєстрацію права, оскільки відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Твердження апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів про фактичне використання спірної земельної ділянки, як пасовища та доказів щодо державної реєстрації права на землю, як на громадське пасовище не є обґрунтованими зважаючи на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 1-17/2005, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; та пункт 6 Постанови Верховної ОСОБА_9 України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХП з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Таким чином, строк переоформлення права постійного користування в даний час законом не визначений та не обмежений. Відсутність у територіальної громади правовстановлюючого документа на право користування землями громадського пасовища за умови його фактичного використання не давало відповідачу права на безоплатну передачу у власність земельної ділянки без попереднього вирішення питання про її вилучення.

Таким чином, строк переоформлення права постійного користування земельною ділянкою в даний час законом не визначений та не обмежений.

В порушення зазначених вимог законодавства Держземагентством у Чернігівській області було передано ОСОБА_5 земельну ділянку, яка перебуває в користуванні територіальної громади Улянівської сільської ради, цільове призначення якої за видом використання - пасовище, без вирішення питання вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача та без попереднього вирішення питання про зміну її цільового призначення за видом використання.

Відтак, зазначена земельна ділянка у власність ОСОБА_5 надана з порушенням вимог Земельного кодексу України та без урахування, що громадськими пасовищами всі зацікавлені фізичні особи можуть користуватися безоплатно на титулі права загального землекористування (ст.38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища").

Є хибними доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора з даним позовом, оскільки позов поданий відповідно до частини 2 статті 45 ЦПК України та вимог Закону України „Про прокуратуру".

6 жовтня 2014 року прокуратурою Чернігівської області винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням вимог земельного законодавства Головним управлінням Держземагентства у Чернігівській області та його структурних підрозділах, за наслідками якої і мало місце звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави (а.с. 10-11).

Таке право прокурора на звернення до суду з позовом передбачено ч.2 ст. 45 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру", згідно яких підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень інтересів держави, а прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор набуває статусу позивача. Таким чином, хоча таким уповноваженим державним органом щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є Головне управління Держземагенства у Чернігівській області та враховуючи, що останнього залучено до участі у справі в якості відповідача і неможливість поєднання в одній особі процесуального становища одночасно як позивача, так і відповідача, прокурором обґрунтовано його представництво в позовній заяві, в якій зазначено про неможливість участі у справі Головного управління Держземагентства у Чернігівській області в якості позивача за його фактичного процесуального статусу відповідача.

Прокурор, встановивши наявність порушень земельного законодавства, ґрунтовно звернувся до суду за захистом державних інтересів, про що ним і було зазначено в позовній заяві з дотриманням положень статей 20-21 Закону України „Про прокуратуру", якими передбачено обов'язок прокурора винесення постанови про проведення перевірки та вжиття заходів прокурорського реагування, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави у зв'язку з допущеними порушеннями державного органу та бездіяльністю органу державного нагляду.

Не спростовують законності і обґрунтованості рішення суду і посилання апелянта на порушення судом прав відповідача як власника земельної ділянки.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Проте, не виключається можливість припинення права власності в випадках встановлених законом (ст.346 ЦК України, 140-151 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі „Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Згідно правового висновку, зробленого ОСОБА_9 Судом України при розгляді справи №6-92цс13 від 18.09.2013 року, предметом якої був спір про вилучення земельної ділянки в особи, яка набула право власності на неї на підставі визнаного в подальшому незаконним рішення органу влади, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту саме суспільного інтересу, оскільки дії органу влади були спрямовані проти інтересів територіальної громади, члени якої на протязі тривалого часу користувалися землею в якості громадського пасовища, і права яких на подальше користування зазначеною частиною земельної ділянки за цільовим призначенням такими діями були порушені.

Вирішуючи питання щодо дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та правами заявника апеляційний суд враховує, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів територіальної громади, члени якої на протязі тривало часу користувалися землею в якості громадського пасовища, чим порушено права останніх на подальше користування зазначеною частиною земельної ділянки за цільовим призначенням. Крім того, згідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Статтями 57, 59 Конституції України кожному гарантовано право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти в сфері земельного законодавства, в тому числі якими регулюються питання безоплатного надання земель державної і комунальної власності у власність громадянам України при зміні їх цільового призначення, доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність захисту саме суспільного інтересу.

За викладених обставин безпідставним є посилання апелянта в обґрунтування підстав для скасування рішення суду на рішення Європейського суду у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24 червня 2003 року) та на постанову Верховного Суду України у справі № 21-8во07 від 14 березня 2007 року. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

З врахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального і процесуального права на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: