Рішення

від 03.09.2015 по справі 199/6113/15-ц

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/6113/15-ц

(2/199/2831/15)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

03 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Карабань А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом, за яким, з урахуванням зміни підстави та предмету позову (а.с. 44) просить суд:

-в рахунок погашення кредитних зобов'язань на корить ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.24756, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль Lexus RX 270, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, шляхом продажу зазначеного автомобіля будь якій третій особі покупцю від імені власника, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження по відчуженню транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо);

-вилучити у ОСОБА_1 вказаний транспортний засіб та передати ПАТ «Ідея Банк»;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05 листопада 2013 року між позивачем та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № 910.24756, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 284520 грн. на придбання зазначеного транспортного засобу. Строк користування кредитними коштами - до 05 листопада 2015 року. Частина кредитних коштів була перерахована на придбання зазначеного автомобіля, а решта - перерахована на фінансування страхового платежу. За користування кредитом відповідач сплачує річну змінювану процентну ставку, яка визначається відповідно до умов договору та на дату його укладення становила 0 % річних. Починаючи з 06 червня 2014 року процентна ставка становила 3,951 %. Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, за яким відповідач мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів. Відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором, останні платіж здійснив 12 березня 2015 року. Станом на 08 червня 2015 року заборгованість відповідача становить:

-основний борг 97294,97 грн.;

-прострочений борг - 63698,67 грн.;

-прострочені проценти - 22500,85 грн.;

-строкові проценти - 52,28 грн.;

-нарахована комісія - 3954,83 грн.;

Пеня за не своєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором за період 1 рік (з 08 червня 2014 року по 08 червня 2015 року) становить 24734,80 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача становить 212236,40 грн. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами був укладений договір застави вищезазначеного транспортного засобу. У зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача протягом тривалого часу, на підставі невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором кредиту, а також на підставі того, що відповідач уникає контакту з позивачем, не відповідає на телефонні дзвінки, переховується, за вказаною в кредитному договорі та договорі застави адресою не перебуває, предмет застави для огляду не надає, у позивача є стійкі побоювання щодо не повернення грошових коштів відповідачем та незаконного відчуження останнім автомобіля, що знаходиться в заставі позивача. Тому позивач вимушений терміново звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з позовом про звернення стягнення на предмет застави.

Сторони, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Позивач ПАТ «Ідея Банк» надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі вимоги за позовної заявою та фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути за відсутності свого представника. Відповідач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомив. За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

05 листопада 2013 року ОСОБА_1 уклав з Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» кредитний договір № 910.24756 (а.с. 12-13), за яким банк надає позичальнику кредит у сумі 284520 грн. на строк 24 місяці для фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки Lexus, моделі RX 270, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Відповідачем не оспорений той факт, що зазначений кредитний договір підписаний особисто ним.

За кредитним договором (параграф 2, п. 1), позичальник доручає банку здійснювати у перший рік кредитування перерахування кредитних коштів у повному обсязі на рахунок ТОВ «Арена Сервіс ЛТД» № 26001962503627 в банку ПАТ «ПУМБ», МФО 34851, код ЖДРПОУ 31793229. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та 06 листопада 2013 року перерахував на рахунок ТОВ «Арена Сервіс ЛТД» за передбаченими договором реквізитами 284520 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру (а.с. 14).

З копії свідоцтва по реєстрацію транспортного засобу (а.с. 18) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль марки Lexus, моделі RX 270, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, право власності на який він зареєстрував 06 листопада 2013 року і автомобілю був наданий держаний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно умов кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує процентну ставку в розмірі 0,0010%. За обслуговування кредитної заборгованості позичальник сплачує щомісячну комісію згідно тарифів банку, починаючи з 13 місяця.

З 06 червня 2014 року розмір процентної ставки був збільшений до 3,951 % річних (а.с. 24).

За графіком сплати ануїтетних платежів (а.с. 26), позичальник мав щомісяця здійснювати відповідні платежі до 5-го числа кожного місяця.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 22, 23), ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконував, ануїтетні платежі здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, а з березня 2015 року взагалі припинив здійснення будь яких платежів за кредитним договором, внаслідок чого станом на 08 червня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить:

- поточна заборгованість за тілом кредиту - 97294,97 грн.;

- прострочена заборгованість за тілом кредиту - 63698,67 грн.;

- прострочені проценти - 22500,85 грн.;

- поточні проценти - 52,28 грн.;

- нарахована комісія - 3954,83 грн.;

За підпунктом «а» пункту 1 п'ятого параграфу кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в разі настання хоча б одного з таких випадків … прострочення оплати ануїтетного платежу (його частини) більш ніж на один календарний місяць.

Наведені положення договору кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зазначена норма міститься у параграфі 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

За ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оскільки укладений між сторонами кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту, положення ч. 2 ст. 1054 ЦК України підлягають застосуванню з урахуванням вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким, якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність .

Оскільки відповідач ОСОБА_1 затримав сплату чергової частини кредиту більш ніж на один календарний місяць, у позивача на підставі зазначених положень кредитного договору, ч. 2 ст. 1054 ЦК України з урахуванням вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» виникло право вимагати від позивача дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася.

Відповідна вимога позивача про погашення простроченої заборгованості у вигляді позовної заяви була отримана ОСОБА_1 03 липня 2015 року (а.с. 49), однак до цього часу позичальником прострочена заборгованість погашена не була.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ... сплата неустойки;

За ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом першим дев'ятого параграфу кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів від 1 до 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,15 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки.

Як передбачено пунктом третім цього ж параграфу, в разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів більше ніж на 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,65 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки.

У зв'язку з простроченням позичальником термінів сплати щомісячних платежів, позивачем на підставі зазначених положень кредитного договору за період з 08 червня 2014 року по 08 червня 2015 року була нарахована позичальнику пеня у розмірі 24734 грн.

Розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками, комісією та пенею позивачем визначений арифметично правильно та відповідачем не оспорений.

За наведених обставин, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08 червня 2015 року складає 212236,40 грн. (97294,97 + 63698,67 + 22500,85 + 52,28 + 3954,83 + 224734,80 ).

У якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, останній передав в заставу позивачеві майно - транспортний засіб марки Lexus, моделі RX 270, 2013 року випуску, колір коричневий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується копією відповідного нотаріально - посвідченого договору застави транспортного засобу (а.с. 15).

Згідно довідки ДАІ, відповідач є власником зазначеного автомобіля і на час розгляду справи в суді.

За умовами зазначеного договору (пункт перший п'ятого параграфу), заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем будь якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором та/або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання

зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як зазначено у ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

У зв'язку з невиконанням позичальником за кредитним договором свого зобов'язання та прострочення виконання грошових зобов'язань, у позивача на підставі ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», пункту першого п'ятого параграфу договору застави виникло право звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням - погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам, комісії та пені за прострочення виконання договірних зобов'язань у вищезазначеному розмірі.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Суду не надавалися суду докази на підтвердження наявності інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна.

Визначаючи спосіб звернення стягнення на предмет застави, суд враховує що позивач просить суд звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу зазначеного автомобіля будь якій третій особі покупцю від імені власника.

Такий спосіб передбачений пунктом другим п'ятого параграфу договору застави, за яким звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя шляхом набуття предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмета застави третій особі.

При цьому суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-10цс13 від 06 березня 2013 року, згідно якого відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1)загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2)опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3)заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4)спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5)пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6)початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Позивач просить суд вилучити у ОСОБА_1 вказаний транспортний засіб та передати ПАТ «Ідея Банк». Оскільки така вимога передбачена п. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» як захід щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження, відповідна вимога також підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 грн., суд виходить з того, що такі вимоги не ґрунтуються ані на законі, ані на укладеному сторонами договорі, і за таких обставин задоволенню не підлягають.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати з оплати судового збору.

Керуючись ч. 3 ст. 91 , ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 533, ч. 3 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст. 19, ч.ч. 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п. 2 ст. 1, п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.

Для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 щодо заборгованості за кредитним договором № 910.24756 від 05 листопада 2013 року станом на 08 червня 2015 року у загальному розмірі 212236 (двісті дванадцять тисяч двісті тридцять шість) гривень 40 (сорок) копійок, яка складається з:

- поточної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 97294 гривень 97 копійок;

- простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 63698 гривень 67 копійок;

- прострочених процентів у розмірі 22500 гривень 85 копійок;

- поточних процентів у розмірі 52 гривні 28 копійок;

- нарахованої комісії у розмірі 3954 гривні 83 копійок;

- пені у розмірі 24734 гривні 80 копійок;

звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки Lexus, моделі RX 270, 2013 року випуску, колір коричневий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля будь якій третій особі покупцю від імені власника, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження по відчуженню транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо).

Для забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження вилучити у ОСОБА_1 автомобіль марки Lexus, моделі RX 270, 2013 року випуску, колір коричневий, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, та передати його Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» в управління на період до його реалізації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) гривні 36 (тридцять шість) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» - відмовити.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий :