Рішення

від 03.09.2015 по справі 904/6376/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.15р. Справа № 904/6376/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 35 615,61 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.04.2015 року, представник

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 65 від 10.08.2015 року, представник; ОСОБА_4, довіреність № 259 від 25.12.2014 року, заступник директора з правового забезпечення

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" на свою користь суму основного боргу у розмірі 20 583,30 грн., 3 % річних у розмірі 650,29 грн. та втрати від інфляції у розмірі 14 382,02 грн., загалом на суму 35 615,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 25 від 11.01.2012 року щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 35 615,61 грн.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що надані позивачем податкові накладні не є належними доказами наявності заборгованості у відповідача.

Під час судового розгляду відповідач змінив свою позицію, визнав поставку товару. Однак зазначив, що на момент настання у відповідача обов'язку щодо виконання умов спірного договору, Національним Банком України було винесено постанову про зупинення здійснення фінансових операцій на території Донецької та Луганської області, тому відповідач не мав можливості здійснити оплату грошових коштів.

Розгляд справи був відкладений з 06.08.2015 року на 02.09.2015 року.

Під час розгляду справи оголошувалася перерва з 02.09.2015 року по 03.09.2015 року.

У судовому засіданні 03.09.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (покупець) був укладений договір поставки № 25 (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1. якого, на умовах, викладених у розділах даного Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно п.п. 10.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011 року, а в частині невиконаних зобов'язань за Договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Ціна товару, що поставляється за даним Договором, визначається в гривнях та вказана в Специфікаціях, доданих до даного Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлено Податковим кодексом України (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 3.1.-3.3. Договору товар за даним Договором поставляється партіями на умовах та у строки, погоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору. Постачальник сповіщає покупця про готовність товару до відвантаження по телефону або факсу. Разом із товаром постачальник передає покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; товарну накладну; сертифікат якості виробника; податкову накладну.

Відповідно до п.п. 3.6.-3.7. Договору товар передається постачальником покупцю за підписаним сторонами товаросупровідному документу з відміткою покупця про приймання товару. Датою поставки вважається дата підписання сторонами товаросупровідного документу.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець здійснює розрахунок за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 63 календарних днів з моменту поставки товару та пред'явленням постачальником рахунку.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму загальну суму 20 583,30 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копії податкових накладних, а саме: податкову накладну № 94 від 31.01.2014 року на суму 6 393,60 грн., податкову накладну № 62 від 30.04.2014 року на суму 1 224,90 грн. та податкову накладну № 22 від 28.05.2014 року на суму 12 964,80 грн.

Позивач зазначає, що видаткові накладні були втрачені у зв'язку з воєнними подіями у Луганській області.

Також, позивач надав до суду рахунки-фактури, які були виставлені позивачем відповідачу на оплату поставленого позивачем товару, а саме: рахунок фактуру № 86 від 31.01.2014 року на суму 6 393,60 грн., рахунок фактуру № 309 від 30.04.2014 року на суму 1224,90 грн. та рахунок фактуру № 347 від 28.05.2014 року на суму 12 964,801 грн.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленого позивачем відповідачу товару, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у загальній сумі 20 583,30 грн., що і причиною виникнення спору.

Ухвалою господарського суду від 06.08.2015 року зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС надати відомості щодо відображення у податковому обліку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" по податковим накладним, виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер": податкова накладна № 94 від 31.01.2014 р. на суму 6 393,60 грн.; податкова накладна № 62 від 30.04.2014 р. на суму 1 224,90 грн.; податкова накладна № 22 від 28.05.2014 р. на суму 12 964,80 грн.

31.08.2015 року до господарського суду від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України надійшов лист № 6938/9/28-01-10-032 від 31.08.2015 року, у якому зазначено, що за наведеними вище податковими накладними відповідачем сформовано податковий кредит у повному обсязі.

Отже, факт поставки товару є встановленим.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору (п. 4.1. Договору), а також факт того, що товар поставлений позивачем відповідачу за наведеними вище податковими накладними, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 20 583,30 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно неможливості здійснення оплати за спірним договором у зв'язку з прийняттям Національним Банком України постанови про зупинення здійснення фінансових операцій на території Донецької та Луганської області у зв'язку з наступним.

Постанова Національного Банку України "Про призупинення здійснення фінансових операцій" № 466 прийнята 06.08.2014 року. У той же час, спірні податкові накладні датовані - 31.01.2014 року, 30.04.2014 року та 28.05.2014 року, за якими, згідно умов договору (строк оплати товару 63 календарні дні), прострочення оплати поставленого товару відповідно наступає - 07.04.2014 року, 03.07.2014 року та 31.07.2014 року.

Таким чином, закінчення строку здійснення оплати за спірним договором настало раніше , ніж прийняття постанови Національного Банку України.

Крім того, наведена постанова Національного Банку України забороняє здійснювати платежі саме банкам .

Також, банки відповідача, реквізити яких зазначені у рахунках та листі № 128 від 12.09.2014 року, здійснюють свою діяльність на всій території України. Отже, після перерахування коштів відповідачу, відповідач не зміг би ними розпоряджатися у Луганській області, що було б виконанням вимог НБУ, однак мав би можливість використати кошти поза межами зони АТО та тимчасово окупованої території.

Окрім того, якщо відповідач мав намір здійснити оплату за спірним договором і, як зазначає, не мав можливості це зробити, останній мав можливість у порядку ст. 537 Цивільного кодексу України виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей на депозит нотаріуса, нотаріальної контори .

Однак відповідач не надав до суду жодних доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" мало намір здійснити оплату за спірним договором (надання до банку платіжних документів для виконання, звернення до нотаріуса тощо).

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 20583,30 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних по кожній накладній окремо за галом на суму 650,29 грн., а саме:

- по накладній від 31.01.2014 року на суму 6 393,60 грн. за період з 07.04.2014 року по 13.07.2015 року у сумі 242,78 грн.;

- по накладній від 30.04.2014 року на суму 1 224,90 грн. за період з 03.07.2014 року по 13.07.2015 року у сумі 37,75 грн.;

- по накладній від 28.05.2014 року на суму 12 964,80 грн. за період з 31.07.2014 року по 13.07.2015 року у сумі 369,76 грн.

Судом перевірений здійснений позивачем розрахунок 3% річних та встановлена його правильність, відповідно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 650,29 грн.

Також, позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати на загальну суму заборгованості у розмірі 20 583,30 грн. за період з квітня 2014 року по травень 2015 року. у сумі 14 382,02 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що на суму 20 583,30 грн. втрати від інфляції можуть бути нараховані за період з серпня 2014 року по травень 2015 року, так як загальна сума заборгованості у розмірі 20 583,30 грн. утворилася шляхом неоплати відповідачем 3-х наведених вище накладних, з яких прострочення оплати настає з 31.07.2014 року, де втрати від інфляції можуть бути нараховані з наступного місяця, за вказаним, тобто з серпня 2014 року.

Також, суд зазначає, що за вказаними накладними, можливе нарахування втрат від інфляції за накладною від 31.01.2014 року на суму 6 393,60 грн. за період з травня 2014 року по липень 2015 року, так як за даною накладною прострочення оплати настає з 07.04.2014 року, де втрати від інфляції можуть бути нараховані з наступного місяця, за вказаним, тобто з травня 2014 року.

Суд зазначає, що втрати від інфляції за квітень 2014 року не можуть бути нараховані ні на загальну суму заборгованості у розмірі 20 583,30 грн. (так як прострочення з оплати останньої виникло з 31.07.2014 року), ні на суму накладної від 31.01.2014 року у розмірі 6393,60 грн., так як початком періоду нарахування втрат від інфляції у даному разі є день прострочення виконання зобов'язання за даною накладною - 07.04.2014 року, де втрати від інфляції за квітень не можуть бути нараховані, так як місяць квітень обмежений вказаною датою (07.04.2014 року), у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).

У зв'язку з наведеним, втрати від інфляції можуть бути нараховані наступним чином:

- на суму накладної від 31.01.2014 року у розмірі 6 393,60 грн. за період з травня 2014 року по липень 2014 року, де втрати від інфляції становлять 336,13 грн.

- на загальну суму заборгованості за трьома накладними у розмірі 20 583,30 грн. за період з серпня 2014 року по травень 2015 року, де втрати від інфляції становлять 11 574,39 грн.;

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 11 910,52 грн. (11 574,39 грн. + 336,13 грн.).

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 33 144,11 грн. (основний борг у розмірі 20 583,30 грн., 3% річних у розмірі 650,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 910,52 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 700,22 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубников, 56, ідентифікацій код 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімер" (юридична адреса: 91047, м. Луганськ, вул. Гастело, буд. 39Б; фактична адреса: 49068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32900322) заборгованість у розмірі 20 583,30 грн., 3% річних у розмірі 650,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 910,52 грн. та судовий збір у розмірі 1 700,22 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 03.09.2015 року.

Суддя О.М. Крижний