Рішення

від 03.09.2015 по справі 910/19164/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19164/15 03.09.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІМА-ІСТ"

до Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД"

про стягнення 425 396,92 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шепілов О.О. за довіреністю № 20/05/15-1 від 20.05.2015 р.;

від відповідача: Кошкіна І.В. за довіреністю № б/н від 02.07.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДІМА-ІСТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" про стягнення 425 396,92 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.08.2015 р.

11.08.2015 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.08.2015 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви.

Ухвалою від 11.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2015 р.

01.09.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2015 р. визнала факт наявності заборгованості перед позивачем, проте заперечила проти позову у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

У судовому засіданні 03.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАДІМА-ІСТ" (надалі - позивач, Підрядник) та Публічним акціонерним товариством "КИЇВМЕТРОБУД" (надалі - відповідач, Замовник), укладено Договір підряду № 23/12 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи по свердлінню отворів, різанню залізобетонних конструкцій (надалі - Роботи) згідно з Додатком №1, який є невід'ємною частиною даного Договору, та технічного завдання Замовника на власному обладнанні її власними силами на об'єкті: м. Київ, «Будівництво станції метро «Іподром» Куренівсько-Червоноармійської лінії». «Замовник» зобов'язується приймати належним чином виконані Роботи та оплачувати їх у відповідності до умов цього Договору.

Згідно з п. п. 2.1. - 2.5. Договору вартість Робіт відповідно до Додатку №1 до даного Договору орієнтовно становить 354 360,00грн. Сума договору не є остаточною. Додаткові обсяги робіт та їхня оплата регулюються додатковими угодами до даного Договору. Замовник приймає виконані роботи та підписує Акти приймання виконаних будівельних робіт протягом п'яти днів. Розрахунки за виконані Роботи здійснюються на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. Кошти за виконані роботи Підряднику перераховуються після підписання Замовником Акту приймання виконаних будівельних робіт протягом 10-ти робочих днів.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач роботи за Договором виконав у повному обсязі на загальну суму 354 359,41 грн., що підтверджується наявними у матеріалах доказами та визнається відповідачем, проте останній свої зобов'язання за Договором щодо оплати виконаних робіт належним чином не виконав та допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 224 359,41 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення договірних зобов'язань має сплатити 11 217,97 грн. пені та 18 417,10 грн. 3 % річних.

У той же час, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційне збільшення суми боргу за вказаний позивачем період становить 167 444,82 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування від не мав змоги належним чином виконати умови Договору та оплатити вартість виконаних позивачем робіт.

Згідно з вимогами статті 614 Цивільного кодексу України, особа що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 229 цього ж Кодексу, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, відсутність бюджетних призначень не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.

У той же час, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи всі обставини даної справи, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи обставини справи суд вважає за можливе зменшити суму нарахованої відповідачу пені до 1 000,00 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 224 359,41 грн. заборгованості, 167 444,82 грн. інфляційних втрат, 18 417,10 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. Суд зменшує розмір нарахованої відповідачу пені до 1 000,00 грн. У стягненні 3 957,62 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8; код ЄДРПОУ 01387432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДІМА-ІСТ" (03608, м. Київ, вул. Василя Степанченка, 3, оф. 143; код ЄДРПОУ 37963228) 224 359 (двісті двадцять чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 41 коп. заборгованості, 167 444 (сто шістдесят сім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 18 417 (вісімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 10 коп. 3 % річних, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. пені та 8 507 (вісім тисяч п'ятсот сім) грн. 95 коп. судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення 3 957,62 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна