Рішення

від 31.08.2015 по справі 910/19359/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015Справа №910/19359/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА

КОМПАНІЯ «ЦЕНТРПРОЕКТ»

про стягнення 143 163,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Капітонов П.П. (довіреність № б/н від 01.09.2014 року);

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

27.07.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ БУД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРПРОЕКТ» (далі - відповідач) про стягнення 143 163,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 15.04.2014 року ним помилково були перераховані грошові кошти у розмірі 106 500,00 грн на користь відповідача.

Відповідач повернув позивачу помилково перераховані грошові кошти лише частково, а саме в сумі 14 500,00 грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача помилково перераховані грошові кошти, з урахуванням індексу інфляції за час прострочення виконання зобов'язання, в сумі 143 163,00 грн (92 000,00 грн - частина помилково перерахованих грошових коштів не повернутих відповідачем; 51 163,00 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції).

Провадження у справі № 910/19359/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 року, розгляд справи призначено на 17.08.2015 року.

У судових засіданнях 17.08.2015 року та 31.08.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення щодо обставин справи, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були судом задоволені.

Крім того, у судовому засіданні 31.08.2015 року представник позивача в подав письмові пояснення, в яких зазначив, що у позовній заяві ним був не вірно виконаний розрахунок позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 113 178,78 грн. Дослідивши вказані письмові пояснення, суд дійшов висновку про те, що позивач просить суд стягнути з відповідача 92 000,00 грн помилково перерахованих грошових коштів та проценти, нарахованих в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України, у розмірі 21 178,78 грн. Відтак, подані представником позивача письмові пояснення за своїм змістом являються заявою про зміну предмету позову.

Представник відповідача в судові засідання 17.08.2015 року та 31.08.2015 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.07.2015 року та 17.08.2015 року не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались відповідачеві за адресою його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зокрема, ухвала суду від 28.07.2015 року була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Разом з тим, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника в судові засідання суду не надав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.08.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено наступне:

15.04.2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЙ БУД» (далі - позивач) було перераховано на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРПРОЕКТ» (далі - відповідач) грошові кошти у розмірі 106 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 38, копія якого долучена до матеріалів справи.

Оскільки грошові кошти в розмірі 106 500,00 грн за вищевказаним платіжним дорученням, були перераховані позивачем на користь відповідача помилково, перший звернувся до останнього з листом від 08.08.2014 року, в якому зазначив, що відповідач повернув позивачу лише частину помилково перерахованих коштів у розмірі 14 500,00 грн, та просив відповідача протягом трьох банківських днів повернуту решту безпідставно сплачених грошових коштів у сумі 92 000,00 грн.

У відповідь відповідач звернувся до позивача з листом № 55/08 від 26.08.2014 року, в якому, зокрема, підтвердив, що станом на 01.08.2014 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 92 000,00 грн. Відповідач повідомляв позивача про намір мирно врегулювати спір, проте помилково перераховані грошові кошти в розмірі 92 000,00 грн позивачу не повернув.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача помилково перераховані грошові кошти, з урахуванням індексу інфляції за час прострочення виконання зобов'язання, в сумі 143 163,00 грн (92 000,00 грн - частина помилково перерахованих грошових коштів не повернутих відповідачем; 51 163,00 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції).

31.08.2015 року представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що у позовній заяві ним був не вірно виконаний розрахунок позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 113 178,78 грн.

Дослідивши вказані письмові пояснення, суд дійшов висновку про те, що позивач просить суд стягнути з відповідача 92 000,00 грн помилково перерахованих грошових коштів та 21 178,78 грн процентів, нарахованих в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України. Відтак, подані представником позивача письмові пояснення за своїм змістом являються заявою про зміну предмету позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

З протоколу судового засідання від 17.08.2015 року вбачається, що суд розпочав розгляд справи по суті.

Враховуючи те, що заява позивача про зміну предмету позову подана ним 31.08.2015 року, тобто після початку розгляду справи по суті, вона судом до розгляду прийнята не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач документів, які спростовують доводи позивача або підтверджують повернення відповідачем позивачу помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 92 000,00 грн, суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 92 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача помилково перераховані грошові кошти, з урахуванням індексу інфляції за час прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Таким чином, ст. 1214 Цивільного кодексу України допускається нарахування процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, але не суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року (далі - Постанова) роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 51 163,00 грн, є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню частково, суд вважає, що розмір судового збору, який покладається на відповідача становить 1 840,00 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРПРОЕКТ» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, нежиле приміщення 25; ідентифікаційний код 37954318, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ БУД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, буд. 12; ідентифікаційний код 38812986, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) помилково перераховані грошові кошти в розмірі 92 000,00 грн (дев'яносто дві тисячі грн 00 коп.); 1 840,00 грн (одну тисячу вісімсот сорок грн 00 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 вересня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань