Рішення

від 02.09.2015 по справі 922/4261/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р.Справа № 922/4261/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів ОСОБА_1 та Трудового Червоного Прапора (м. Харків) до Приватного підприємства "ГПК Плюс" (м. Харків) про стягнення 400260,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов. № 305-5 від 02.01.2015р);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство орденів ОСОБА_1 та Трудового Червоного Прапора, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "ГПК Плюс" на свою користь суму попередньої оплати, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів №02/02-2013, укладеним між сторонами 03.02.2013 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума попередньої оплати становить 400260,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором про закупівлю товарів №02/02-2013 від 03.02.2013 щодо своєчасної поставки товару покупцю. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2015 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 02.09.2015 не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 23.07.2015 та ухвала суду від 04.08.2015, що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем роздруківки з інтернет ресурсу Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" про пошук відомостей в ЄДР стосовно відповідача, повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.02.2013 між Харківським державним авіаційним виробничим підприємством орденів ОСОБА_1 та Трудового Червоного Прапора (покупець) та Приватним підприємством "ГПК Плюс" (продавець) було укладено договір про закупівлю товарів №02/02-2013.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації №1 до договору №02/02-2013 від 03.02.2013 який є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в технічних специфікаціях (додатках), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Товар вважається прийнятим за: кількістю товару-згідно кількості товару, зазначений у накладній; якістю товару - згідно вимогам технічних умов, ДСТУ. Прийомка товару здійснюється згідно з порядком, узгодженим: по якості - інструкція № П-6 від 15.06.1965 р.; по кількості - інструкція № П-7 від 25.04.1966 р., затвердженими постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР. Якість товару підтверджується сертифікатом відповідності (п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).

Ціна цього договору становить 24 181,39 грн. і складається з суми усіх специфікацій (додатків). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.п. 3.1. 3.2 договору).

Оплата товарів покупцем здійснюється за ціною, зазначеною в специфікації, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку: 100% суми партії товару - попередня оплата за кожну партію товару згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. До товару додається: видаткова та податкова накладна та сертифікат відповідності. Податкова накладна надається по першому собитію на протязі 3-х календарних днів з моменту собитія. При передплаті ціна фіксується та змінам не підлягає. Передача товару покупцю відбувається на умовах EXW (Інкотермс - 2010). Строк (термін) поставки (передачі) товарів: протягом 14 (календарних) днів з моменту оплати. (п.п. 4.1, 4.2, 5.1, 5.2 договору).

Продавець зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим договором (згідно технічної специфікації); інші обов'язки: здійснити поставку покупцю товару згідно договору (п.п. 6.3, 6.3.1, 6.3.2, 6.3.3 договору).

Додатковою угодою № 2, сторони погодили:

1) доповнити розділ 1 п.1.2.: "Продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації №3 додатку №3 до договору №02/02-2013 від 03.02.2013";

2) викласти п. 10.1 договору про закупівлю товарів №02/02-2013 від 03.02.2013 у наступній редакції: "3.1. Сума цього договору з ПДВ становить: 417 949,39 грн., у тому числі ПДВ: 69 658,23 грн. і складається з суми усіх специфікацій";

3) викласти п. 3.1 договору про закупівлю товарів №02/02-2013 від 03.02.2013 у наступній редакції: "10.1. Цей договір набирає чинності із дати підписання і діє до повного його виконання, але не пізніше ніж 31.12.2015".

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано специфікації № 1 - на суму 24 181,39 грн.; № 2 - на суму 196 884,00 грн.; № 4 - на суму 80 700,00 грн.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату вартості товару: № 33 від 20.05.2014 на суму 504000,00 грн.; № 33 від 17.04.2013 на суму 48456,00 грн., які були в повному обсязі оплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 1748 від 17.05.2013 на суму 48 456,00 грн.; № 2222 від 27.06.2014 на суму 200 000,00 грн.; №2418 від 10.07.2014 на суму 304 000,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання спірного договору було здійснено часткову поставку товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 0110 від 17.10.2014 на суму 29736,00 грн. (згідно рахунку №33 від 20.05.2014); № 0102 від 12.01.2015 на суму 76608,00 грн. (згідно рахунку №33 від 20.05.2014); №21 від 29.05.2013 на суму 11256,00 грн.; № 0108 від 05.08.2013 на суму 34596,00 грн. (згідно рахунку №33 від 17.04.2013).

Позивач, посилаючись на не поставку товару відповідачем згідно оплачених позивачем рахунків в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у загальному розмірі 400260,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень на суму 552456,00 грн. та враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки продукції в повному обсязі, з огляду на визначені умовами п. 5.2 договору строки поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 400260,00 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи та відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 8005,20 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ГПК Плюс" (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 24, в тому числі з р/р 26004000028832 в філії АБ "Південний", м. Харків, МФО 328209, код ЄДРПОУ 35700337) на користь Харківського державного авіаційного орденів ОСОБА_1 революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, п/р 26005700299356 ПАТ КБ "Правекс-Банк", м. Харків, МФО 380838, код ЄДРПОУ 14308894) суму попередньої оплати у розмірі 400260,00 грн. та судовий збір у розмірі 8005,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_3