Рішення

від 01.09.2015 по справі 922/4224/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р.Справа № 922/4224/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енергія", м. Харків про стягнення 64500,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, генеральний директор

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енергія" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 60000,00 грн. за договором позики № 35ДТЗ-Г від 11.02.2015 р. та суми неустойки у розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою суду по справі від 23.07.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2015 р. о 11:30.

04.08.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 01.09.2015 р. о 10:40.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 34576 від 01.09.2015 р.), яка судом була задоволена.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в призначене судове засідання не з'явився.

При цьому суд зазначає, що відповідач про розгляд справи у суді та вимоги суду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі та поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про відкладення розгляду справи, які надійшли до суду 20.08.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

11 лютого 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Добробут та Захист" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ЕНЕРГІЯ» (позичальник) був укладений договір позики № 35 ДТЗ-Г (надалі - договір).

За умовами цього договору позикодавець передав у власність позичальника на безвідсотковій основі грошові кошти у розмір 60000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 11.02.2015 р.

Строк на який було надано грошові кошти, згідно п. 4.1. договору закінчився 30.06.2015 р.

Відповідно до п. 5.1. договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. цього договору.

Відповідно до п.6.4. договору у випадку несвоєчасного повернення позичальником суми позики по цьому договору, позичальник сплачує позикодавцю неустойку у розмірі 0,5% від суми позики за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п. 7.1. договору позики цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту зарахування позики, у розмірі, визначеному п. 2.1. цього договору, на поточний рахунок позичальника.

Згідно позову позивач вказує, що в порядку досудового врегулювання спору, позивачем на адресу позичальника було направлено лист вих. № 01/07 від 07.07.2015 р. з вимогою сплатити заборгованість по договору позики до 14.07.2015 р. Проте, станом на 15.07.2015 р. позичальником в порушення умов договору позика так і не була повернута.

Разом з цим суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу суми позики за договором в строк передбачений договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми боргу у розмірі 60000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено та статтею 230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи умови п.6.4. договору щодо нарахування неустойки, господарським судом був перевірений розрахунок суми неустойки та встановлено, що даний розрахунок позивача є вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача неустойка у розмірі 4500,00 грн. за період з 01.07.2015 р. по 15.07.2015 р.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Енергія" (61080, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32565073, п/р 26007102846603 в ПАТ «Укрсиббанк», відділення № 92, МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 24/11-13В, ідентифікаційний код 31571133, р/р 265021998 в ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805) суму боргу у розмірі 60000,00 грн., суму неустойки у розмірі 4500,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_3