Рішення

від 03.09.2015 по справі 922/4143/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р.Справа № 922/4143/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш", м. Валки до Комунального підприємства "Вода" Валківської районної ради, м. Валки про стягнення коштів в розмірі 12 500,00 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.07.2015 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення боргу до відповідача - Комунального підприємства "Вода" Валківської районної ради, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 12 500,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3696,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної №РН-0000188 від 30.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2015 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.08.2015 р.

В судовому засіданні 03.08.2015 р. оголошувалась перерва до 03.09.2015 р.

25 серпня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява (вх. №33827), в якій просить суд розгляд справи провести за відсутністю представника відповідача. Проти позову заперечує в повному обсязі.

25 серпня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про залучення доказів (вх. №33830). Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

01 вересня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви (вх. №34681). Надані пояснення судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач у призначене 03.09.2015 р. судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш" було поставлено Комунальному підприємству "Вода" Валківської районної ради товар, а саме: насос ЭЦВ 8-25-70 та насос ЭЦВ 16-63-110 на загальну суму 21 000,00 грн., що підтверджується рахунком фактурою №СФ-000041 від 26.06.2013 р. та видатковою накладною №РН-0000188 від 30.07.2013 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару в розмірі 8500,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (т. 1 а.с. 11-12).

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної оплати вартості поставленого товару за вказаною видатковою накладною, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 12500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 26.05.2015 р. звернувся до відповідача з письмовою вимогою вих. №05/юр, в якій вимагав погасити заборгованість в розмірі 12 500,00 грн., яка залишились без відповіді та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт часткової оплати позивачем, виставленого відповідачем, рахунку-фактури №СФ-000041 від 26.06.2013 р. та поставка товару, згідно видаткової накладної №РН-0000188 від 30.07.2013 р. свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

Поставка товарів відповідачем, прийняття товару позивачем та оплата його вартості свідчить про виникнення між сторонами відносин, які регулюються положеннями закону, що виникають з договору поставки, а згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі укладеного між сторонами Договору у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти товар та оплатити його вартість.

До того ж, відповідач своїми конклюдентними діями щодо оплати товару фактично підтвердив схвалення даної господарської операції.

Листом-вимогою за вих. №05/юр від 26.05.2015 р. позивач звертався до відповідача з проханням оплатити вартість отриманого товару за видатковою накладною №РН-0000188 від 30.07.2013 р. у т.ч. на спірну суму. Вказана вимога залишена без реагування.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення відповідачем оплати суми 12 500,00 грн., суду не надано.

При цьому, суд відзначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти. Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язання взятого на себе відповідно до рахунку-фактури №СФ-000041 від 26.06.2013 р. та видаткової накладної №РН-0000188 від 30.07.2013 р. в розмірі 12500,00 грн. правомірна, обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до вимог якої судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. має бути покладено на відповідача. В частині стягнення судового збору в розмірі 1 869,00 грн., суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 205, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 638, 698, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 222 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Вода" Валківської районної ради (63002, Харківська обл., Валківський район, м. Валки, вул. Жовтнева, буд. 3, код 34473807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЯЖМАШ" (63002, Харківська обл., Валківський район, м. Валки, вул. Лермонтова, буд. 14, код ЄДРПОУ 34473863) суму боргу в розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

В частині стягнення судового збору в розмірі 1 869,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/4143/15