Постанова

від 02.09.2015 по справі 910/12975/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/12975/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Ярчак І. С. - представник за довіреністю від 18.06.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015

у справі № 910/12975/15 (суддя Сташків Р. Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Промбуд-Монтаж»

про стягнення 4 110 495,91 грн. заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, (а.с. 63, 63 зворот), заявлено про стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем за кредитним договором №531/980-ЮО від 30.06.2009 у загальній сумі 4 110 495,91 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 926 823,79 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 935 614,71 грн., 630 794,77 грн. відсотків на 8 класі та пені в сумі 1 617 262,64 грн. (а.с. 63, 71-76).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2015, повний текст якого складений 17.07.2015, у справі № 910/12975/15 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість за кредитом в сумі 926 823,79 грн., заборгованість за відсотками в сумі 1 566 409,48 грн. (935 614,71+630 794,77) та пеню в сумі 201 794,92 грн., у решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню наданого позивачем кредиту та сплати відсотків. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при їх нарахуванні не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, яка встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та помилково заявлено до стягнення пеню за строк більший, ніж шість місяців.

Не погоджуючись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/12975/15 в частині стягнення з відповідача 201 794,92 грн. пені та ухвалити стягнути з відповідача 1 617 262,64 грн. пені.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що, застосовуючи до спірних правовідносин приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що у вказаній нормі строк нарахування пені визначається місяцями, в той час як відповідно до п.п. 5.1, 5.3 спірного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно, тобто сторони у спірному договорі встановили інший строк і визначили його днями.

На думку апелянта, оскільки місяць і день є різними за змістом і значенням словами, то у кредитному договорі сторони встановили, що нарахування пені здійснюється щоденно, тобто без обмежень строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою від 17.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в судове засідання представників не направив, при причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

30.06.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-Банк», правонаступником якого є позивач, як Банк та відповідач як Позичальник уклали кредитний договір № 531/980-ЮО (далі Договір), відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит в розмірі 1 022 000 грн. строком з 30.06.2009 до 28.12.2009, під 35% річних для оплати металоконструкцій (а.с. 22-25).

В подальшому сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 30.07.2009, № 2 від 26.08.2009, № 3 від 07.09.2009, № 4 від 11.09.2009 та № 5 від 28.12.2009 (а.с. 26-40), якими вносились зміни та доповнення до умов Договору в частині строків сплати відсотків, збільшення розміру кредиту, сплати комісії тощо.

Так, в додатковій угоді № 4 від 11.09.2009 сторони дійшли згоди викласти Договір в новій редакції, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит шляхом відкриття невідновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 515 772,77 грн., строк кредитної лінії: з 30.06.2009 до 28.12.2009, процента ставка 35 процентів річних (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Додатковою угодою № 5 від 28.12.2009 сторони виклали п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору в наступній редакції:

- позивач надає відповідачу кредит в формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 1 515 772,77 грн. (п. 1.1);

- строк дії кредитної лінії: з 30.06.2009 до 27.12.2010 (п. 1.2);

- графік повернення кредиту - щомісячне зниження ліміту кредитування, а саме: з 01.08.2010 - 1 262 122,77 грн., з 01.09.2010 - 1 010 472,77 грн.; з 01.10.2010 - 757 822,77 грн., з 01.11.2010 - 505 172,77 грн., з 01.12.2010 - 252 522,77 грн., кінцеве погашення 27.12.2010 - 252 522,77 грн. (п. 1.3);

- дата повернення кредиту - 27.12.2010 (п. 1.4).

З матеріалів справи слідує, що обов'язок з надання кредитних коштів позивачем виконаний повністю, що, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах виписками з банківського рахунку відповідача (а.с. 41-43).

Відповідно до пункту 3.5 Договору в редакції додаткової угоди № 4, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод: «факт/факт». При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повернення кредиту. У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховують на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Згідно з п. 3.6 Договору, в редакції додаткової угоди № 4 проценти сплачуються в такому порядку: щомісячно до 5 числа включно, місяця, наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту, шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок нарахованих доходів № 206850372301, код банка в системі електронних платежів (МФО 339339).

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору в редакції додаткової угоди № 4, відповідач, серед іншого, прийняв на себе зобов'язання погашати заборгованість зі сплати прострочених процентів за користування кредитом, комісій, простроченої заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, строкової заборгованості по кредиту, штрафних санкцій, інших платежів перед позивачем відповідно до умов Договору.

Пунктом 8.9 Договору в редакції додаткової угоди № 4, передбачено, що Договір вступає у силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов Договору.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за його користування виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на дату винесення рішення заборгованість відповідача становить 2 493 233,30 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту складає суму 926 823,79 грн., решта, в сумі 1 566 409,48 грн. грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений позивачем та відповідачем Кредитний договір є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з повернення наданого позивачем кредиту в сумі 926 823,79 грн., а також сплатити відсотків за користування ним в сумі 1 566 409,48 грн. відповідно до умов Договору, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення основного боргу та процентів у заявлених позивачем до стягнення сумах. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 617 262,64 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди № 4, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов Договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

В пункті 5.3 Договору в редакції додаткової угоди № 4 сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Пункт 6 статті 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, застосував до спірних правовідносин приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, обмеживши період нарахування пені шестимісячним строком.

Позивач, звертаючись до суд з цією апеляційної скаргою, зазначив про те, що встановлення в п. 5.3 Договору умови про те, що пеня нараховуюється щоденно, свідчить про те, що сторонами, в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 232 ГК України, встановлений більший, ніж шестимісячний строк нарахування пені.

Проте, колегія суддів вважає таку думку позивача помилковою.

Аналогічна правова позиція викладена й в п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 17.12.2014 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», в якому, зокрема, встановлено, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 201 794,92 грн. (розрахунок позивача а.с. 86-90). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/12975/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк»

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/12975/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/12975/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12975/15.

Повний текст постанови складено: 07.09.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха