Рішення

від 17.06.2009 по справі 10/259/08-5/31/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/259/08-5/31/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.09                                                                                        Справа №  10/259/08-5/31/09

Суддя   

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез –Трейд”, 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 4

до                 Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя, 69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна,164  

про визнання рішення недійсним

За зустрічним

позовом         Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя

до       Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез –Трейд”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 000,00 грн.

Суддя  Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача – не з'явився    

Від відповідача – Димитрашко Д.К. – довіреність від 24.03.2009 № 42

Сутність спору:

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2008 у справі № 10/259/08. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням в. о. голови суду справу № 10/259/08 передано на новий розгляд судді Проскурякову К.В., справі привласнено № 10/259/08-5/31/09.

Ухвалою від 17.03.2009 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 15.04.2009. Ухвалою суду від 15.04.2009 розгляд справи відкладався до 13.05.2009. У судовому засіданні оголошувались перерви. У судовому засіданні від 17.06.2009 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся з позовом до Запорізького обласного  територіального відділення Антимонопольного комітету України   про визнання недійсним рішення від  26 грудня 2007 року  N  38-рш  "Про  визнання  вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"    у    справі N 03/33-07, яким:   - визнано, що  Позивач є одним із постачальників борошна на хлібозаводи Запорізької області, а саме: ВАТ „Оріхівський хлібозавод”, ВАТ „Мелітопольський хлібозавод”, ВАТ „Бердянський хлібозавод”.  а результатом моніторингу закупівельних цін на борошно було встановлено що  вищеозначені хлібозаводи за 11 місяців у 2007р. закуповували борошно у Позивача  за різними цінами при однакових умовах постачання. В таких діях Позивача вбачаються ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченогоп.2 ст.50, п.2 ч.2 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним(домінуючим) становищем на ринку борошна для хлібопечення шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.      - накладено штраф на Підприємство за вказані порушення  в  сумі 5000,00 грн. Позивач вважає, що рішення відповідача не відповідає дійсності та чинному законодавству. Позивач не є монополістом у розумінні ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” та не реалізовував борошно  за різними цінами при однакових умовах постачання. Відповідач не  здійснив відповідне дослідження у передбаченому Законом порядку, а саме в порядку передбаченим Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку від 05.03.2002  № 49-р.

Відповідач у відзиві заперечує проти позову і посилається на те,  що для складання переліку суб'єктів господарювання, які здійснювали реалізацію борошна для хлібопечення, тер відділення звернулось до виробників хліба Запорізької області. На підставі отриманої інформації було визначено перелік постачальників борошна на хлібозаводи області. Часовими межами ринку визначено 11 місяців 2007р., тобто з січня по листопад, тому і становище суб'єктів господарювання на ринку визначалось у цей же період.  Коло споживачів борошна з державного резерву було обмежено адміністративними бар'єрами. Відповідно до п.8 Методики вивчення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, тервідділенням здійснено розрахунок часток суб'єктів господарювання на зазначеному ринку, згідно з яким найбільші частки на належать двом підприємствам –ТОВ “Синтез –Трейд” та ДП “ДП “Агросервіс 2000”, їх сукупна частка перевищує 50 відсотків, з яких 33,4 відсотки належить ТОВ “Синтез –Трейд”. Частки інших суб'єктів господарювання на цьому ринку є порівняно незначними.  За результатами дослідження ринку встановлено, що позивач протягом 11 місяців 2007 року був основним постачальником борошна для трьох виробників хліба: ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”, ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” та ВАТ “Бердянський хлібокомбінат”, а  ДП “ДП “Агросервіс 2000”- для ВАТ “Запорізький хлібозавод №3”та ВАТ “Запорізький хлібозавод №5”. Загальний обсяг виробництва хліба та хлібобулочних виробів цих хлібозаводів в Запорізькій області становить більше ніж 80 відсотків. Оскільки ДП “ДП “Агросервіс 2000”поставляв борошно на хлібозаводи у м. Запоріжжі, а позивач –по Запорізькій області, то значної конкуренції між собою вони не зазнавали. За таких обставин підприємство позивача визнано таким, що займає за визначений період монопольне (домінуюче) становище на ринку борошна для хлібопечення в межах Запорізької області з часткою 33,4 відсотки, при сукупній частці двох суб'єктів, що перевищує 50 відсотків. Різниця в цінах на борошно для хлібозаводів була незначною. Аналіз умов договорів, укладених позивачем з ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”, ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” та ВАТ “Бердянський хлібокомбінат” на постачання борошна, щодо якості товару та умов поставки для всіх хлібозаводів свідчить, що вони є однаковими. Між тим, закупівельні ціни на борошно в один і той же період були різними у хлібозаводів. Різниця склала на борошно вищого ґатунку –від 30 до 140грн. за тону, на борошно 1 гатунку –від 40 до 130 грн. за тону. Товариством в ході розгляду справи не було надано обґрунтування щодо встановлення різних оптово –відпускних цін на борошно для хлібозаводів. Відповідно до п.2 ст.50, п.2 ч.2 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” такі дії позивача кваліфікуються як зловживанням монопольним (домінуючим становищем) на ринку борошна шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Вважає, що передбачений ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” двомісячний строк на оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України  є присікальним, а загальний строк позовної давності, визначений законодавством, на відповідні правовідносини не поширюються. Таким чином, на момент подання позовної заяви, ТОВ “Синтез Трейд” втратило право на оскарження Рішення тервідділення, в зв'язку з пропуском процесуального строку на його оскарження, визначеного Законом.

Крім цього, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя  07.05.2008р. звернулося з зустрічним позовом до   Товариства з обмеженою відповідальністю  “Синтез-Трейд”, м. Дніпропетровськ про стягнення суми 5000 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладених оспорюваним рішенням амінколегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя від 26.127 № 38-рш. Ухвалою від 08.05.2008р. зустрічна позовна заява прийнята до розгляду разом із первісним позовом.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  від 26.12.07р. № 38-рш  у справі № 03/33-07 “Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю “Синтез Трейд” за результатами діяльності 11 місяців 2007 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку борошна для хлібопечення в межах Запорізької області з часткою 33,4 відсотків.

Визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю “Синтез Трейд” по застосуванню протягом січня - листопада 2007 року різних оптово-відпускних цін на борошно для хлібопечення для хлібозаводів ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”, ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” та ВАТ “Бердянський хлібокомбінат” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений п.2 ст.50, п.2 ч.2 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку борошна для хлібопечення шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

За вчинення зазначеного порушення, згідно зі ст.2 ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, товариство з обмеженою відповідальністю “Синтез Трейд” притягнуто, до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Рішення Адміністративної колегії мотивовано наступним.

За підсумками 11 місяців 2007 року більш ніж 60 суб'єктів господарювання різних форм власності у зазначений період здійснювали постачання борошна на хлібозаводи Запорізької області. Обсяг ринку склав 25018,483 тн борошна (за відрахуванням обсягів борошна, що постачалося ДАК “Хліб України” з державного бюджету).

Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку дозволив встановити, що сумарна частка ДП “ДП “Агросервіс 2000”(м. Запоріжжя) та ТОВ “Синтез Трейд” перевищує 50 відсотків, при цьому частка Товариства становить 33,4%. Оскільки позивач та ДП “ДП Агросервіс 2000”мають великі ринкові частки, а частки інших суб'єктів господарювання на цьому ринку є порівняно незначними (частка найближчого конкурента складає 3,7%), то відповідач дійшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що зазначені суб'єкти господарювання зазнають значну конкуренцію на ринку борошна для хлібопечення з боку інших підприємств.

Крім того, за результатами дослідження ринку встановлено, що Товариство протягом 11 місяців 2007 року було основним постачальником борошна для трьох виробників хліба: ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”(67,4%), ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат”(100%), ВАТ “Бердянський хлібокомбінат”(74,9%), а ДП “ДП “Агросервіс 2000”для двох виробників хліба: ВАТ “Запорізький хлібозавод №3”(91,7%), ВАТ “Запорізький хлібозавод №5”(96,4%).

Тобто, фактично ДП “ДП Агросервіс 2000”постачає борошна хлібозаводам м. Запоріжжя, Товариство - хлібозаводам, що розташовані в інших регіонах області. Таким чином, вважати, що вони зазнають значну конкуренцію між собою підстав також немає.

У зв'язку з цим, за результатами діяльності 11 місяців 2007 року ТОВ “Синтез-Трейд” займає монопольне (домінуюче) становище на ринку борошна для хлібопечення в межах Запорізької області з часткою 33,4 відсотків.

Дослідивши договори, укладені позивачем з ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”, ВАТ “Бердянський хлібокомбінат”, ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” відповідач дійшов висновку, що умови поставки борошна та місце відвантаження для всіх хлібозаводів є однаковими. Аналіз застосованих Товариством оптово - відпускних цін на борошно для хлібозаводів ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”, ВАТ “Бердянський хлібокомбінат” та ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” свідчить про те, що застосовувались різні оптово-відпускні ціни на борошно в/г та Іг для цих хлібозаводів і з січня   по травень 2007 року оптово-відпускні ціни   на борошно були стабільними. Наприкінці травня 2007 року Товариство збільшує оптово-відпускні ціни на борошно для всіх хлібозаводів, при цьому термін змін їх та рівень встановлює різний.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що Товариство не надало обґрунтування щодо застосування протягом січня - листопада 2007 року різних оптово-відпускних цін на борошно для хлібозаводів ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”, ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” та ВАТ “Бердянський хлібокомбінат” зазначені дії Товариства є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим  п.2 ст.50, п.2 ч.2 ст.13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку борошна для хлібопечення шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вважаю, що первісний позов не  підлягає задоволенню, а зустрічний позов  має бути задоволений  з наступних підстав.

Відповідно до  частини 5 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції"  монопольним  (домінуючим) визнається  становище  кожного з кількох суб'єктів господарювання, зокрема, за умови, що сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання,  яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку,  перевищує 50 відсотків і при цьому вони  не  доведуть,  що стосовно  них  не  виконуються умови частини 4 цієї статті,  тобто якщо між зазначеними суб'єктами господарювання  немає  конкуренції або  є  незначна  конкуренція;  зазначені  суб'єкти господарювання разом узяті не мають жодного конкурента або  не  зазнають  значної конкуренції   внаслідок   обмеженості   доступу   інших  суб'єктів господарювання  щодо  закупівлі  сировини,  матеріалів  та   збуту товарів,  наявності  бар'єрів  для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Розроблена відповідно  до  статті   12   зазначеного   Закону „Про захист економічної конкуренції”  та затверджена розпорядженням Комітету від 5 березня  2002  року  N  49-р  Методика  встановлює  порядок визначення    монопольного   (домінуючого)   становища   суб'єктів господарювання  на  ринку  і  призначена  для  аналізу  діяльності  суб'єктів   господарювання,   груп   суб'єктів  господарювання  та споживачів з виробництва,  реалізації,  придбання товарів, надання  послуг,  виконання  робіт  на  загальнодержавних  та  регіональних  ринках.  Згідно з пунктом 1.2 Методики  об'єктами  для  визначення монопольного  (домінуючого) становища є:  суб'єкти господарювання; групи    суб'єктів    господарювання    -    декілька    суб'єктів господарювання,   які   діють   на  ринку  в  певних  товарних  та  територіальних (географічних) межах;  обставини, які визначають на відповідному   товарному   ринку  умови  здійснення  господарської  діяльності з виробництва,  реалізації,  придбання товарів, надання послуг,  виконання робіт,  а також умови придбання та використання зазначених  товарів,   робіт,   послуг.   Пунктом   2.1   Методики  передбачено,  що  визначення  монопольного (домінуючого) становища  суб'єктів господарювання може включати :

- встановлення  об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища,  а саме:  суб'єкта господарювання  (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги),    який    випускається,    постачається,    продається, придбавається (споживається, використовується) цим  (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт,  послуг),  щодо яких має визначатися    монопольне    (домінуюче)    становище     суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання  переліку  основних  продавців   (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу,  стосовно якого має визначатися

становище  суб'єктів  господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників,  виробників),покупців  (споживачів)  товару  (товарної  групи)  -   потенційних конкурентів,    покупців,   які   можуть   продавати   (постачати, виробляти),  придбавати  (споживати,  використовувати)  той  самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з  ринку  для суб'єктів господарювання,  які продають (постачають,  виробляють), придбавають  (споживають,  використовують)  або  можуть  продавати (постачати,  виробляти),  придбавати (споживати,  використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення  монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином,    установлення    монопольного    (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних,  так і поведінкових показників,  що характеризують стан  конкуренції  на  ринку.  При  цьому застосування структурних  показників   зумовлюється    встановленням    об'єктів    аналізу, визначенням товарних,  територіальних (географічних),  часових меж  ринку тощо на підставі інформації,  що може бути  використана  для  визначення монопольного (домінуючого) становища.

Суб'єктом правопорушення,  передбаченого  статтею  13  Закону,  може бути лише суб'єкт господарювання,  який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Факт   зайняття   суб'єктом   господарювання  монопольного (домінуючого)   становища    на    ринку    доводиться    органами Антимонопольного   комітету   України   на  підставі  відповідного дослідження,  проведеного  у  порядку,   передбаченому   Методикою визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку.

Судом встановлено що  позивачем протягом 11 місяців поставлялося борошно тільки на ВАТ „Оріховський хлібозавод”. На  ВАТ „Мелітопольський хлібозавод” борошно поставлялося тільки до 30.05.2008р.- п'ять місяців, а потім тільки два рази у жовтні та три рази у листопаді, всього 6-ть з половиною місяців. На ВАТ „Бердянський хлібозавод” борошно поставлялося тільки до 31.07.2008р., тобто тільки 7 місяців. Твердження  Відповідача що підставою для винесення рішення є результати діяльності Позивача за 11 місяців 2007р. на трьох вище означених хлібозаводах  не відповідають дійсності.

Різниця цін поміж двох суб'єктами господарювання, ВАТ „Оріхівський хлібозавод” та  ВАТ „Мелітопольський ”за результати діяльності Позивача за 11 місяців 2007р. є незначною і коливалася як в одну сторону так і в другу, а саме  ціна мінялася як в нижчу сторону для ВАТ „Оріхівський хлібозавод” (на 23.05.2008р. для ВАТ „Оріхівський хлібозавод” ціна - 1320,00 грн., для ВАТ „Мелітопольський хлібозавод” -  ціна 1 430,00 грн.),  так і в нижчу сторону для ВАТ „Мелітопольський хлібозавод”(на 16.11.2008р. для ВАТ „Мелітопольський хлібозавод”, ціна -1900,00 грн.,  для ВАТ „Оріхівський хлібозавод” ціна –2 000,00грн.). Поміж ВАТ „Мелітопольський хлібозавод” та ВАТ „Бердянський хлібозавод”  ціни взагалі рівні до 30.05.2008р. і становили для борошна в/г –1600,00 грн., для 1г. -1500,00 грн. Таким чином твердження Відповідача, що Позивач  зловживав монопольним становищем  на підставі застосування різних цін за період 11 місяців 2007р. на трьох вище означених хлібозаводах,   не відповідає  дійсності.

Що стосується умов поставки, то суд не погоджується з висновком територіального відділення, що вони є рівними. Як вбачається з договорів укладених між позивачем та ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат”, ВАТ “Бердянський хлібокомбінат”, ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” та встановлено в ході судового засідання борошно на ВАТ “Бердянський хлібокомбінат”, ВАТ “Мелітопольський хлібокомбінат” доставлялось муковозами, насипом. На ВАТ “Оріхівський хлібокомбінат” мука поставлялася в мішках. У зв'язку з цим, а також різною відстанню до споживачів ( вартість тари та транспортні витрати включалися в ціну борошна) вартість борошна для цих споживачів не могла бути рівною.

Відповідачем встановлено що на ринку борошна у Запорізькій області більш ніж 60 суб'єктів господарювання різних форм власності у зазначений період здійснювали постачання борошна на хлібозаводи Запорізької області. Згідно  з  пунктом  1.2  Методики   необхідно  розглянути  обставини,  що перешкоджають суб'єктам господарювання конкурувати. Відповідачем не встановлено, які існують бар'єри для   вступу на ринок та виходу з ринку других суб'єктів господарювання на ринку борошна у Запорізькій області зі сторони Позивача, яким чином  Позивач перешкоджає поставляти борошно 60-ти суб'єктам господарювання на три вище означені хлібозаводи.

Відповідач встановив частку Позивача на ринку борошна у Запорізькій області у розмірі 33,4%, а сумарну  частку з ДП „ДП „Агросервіс 2000” у розмірі що перевищує 50 відсотків (за відрахуванням обсягів борошна що постачалося ДАК „Хліб України”), тобто фактично частка  визначена без врахування  борошна що постачалося ДАК „Хліб України” (державне  підприємство) і тому не відповідає дійсній частки Позивача (33,4%) та сумарній частці  з ДП „ДП „Агросервіс 2000” ( 50%) на ринку борошна у  Запорізькій області. Окрім цього згідно  з  частиною  п'ятою  статті 15 Закону України "Про підприємництво"   не допускається прийняття державними органами актів,  які визначають привілейоване  становище  суб'єкта підприємницької  діяльності  однієї форми власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.  У разі прийняття  державним   органом   такого  рішення  на підставі частини другої статті 4 ГПК  господарський  суд  повинен відмовити  у  задоволенні  вимог,  що  ґрунтуються  на цьому акті.

Відповідач встановив,  що на ВАТ „Бердянськтий хлібозавод” борошно поставляв Позивач, а з серпня 2007р.  став поставляти ДП „ДП „Агросервіс 2000”, з яким Позивач має сумарну частку на ринку борошна  у розмірі  більше 50%, таким чином встановлено що між зазначеними суб'єктами господарювання, які мають сумарну частку у розмірі що перевищує 50 відсотків на ринку борошна у Запорізькій області (за твердженням Відповідача),  існує  значна конкуренція.

Окрім цього Позивач має одні із найнижчих цін на борошно у Запорізькій області, що не характерно для монополіста на ринку.

Таким чином Відповідачем не  доведено  факту  зайняття Позивачем монопольного становища  на  ринку,  а  також   ознак  зловживання  ним  монопольним становищем,  передбачених статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Разом з тим, однією з підстав скасування судових рішень у цій справі Вищим господарським судом України стала та обставина, що Згідно з частиною першою статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції”  заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

ВГСУ дійшов висновку, що для застосування у спірних правовідносинах наведеної норми, а відтак і для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення в даній справі важливе значення мають день (дата) одержання Товариством оспорюваного Рішення та питання дотримання позивачем встановленого законом присікального двомісячного строку. Проте, попередні судові інстанції дня (дати) одержання Товариством Рішення не з'ясували та фактичні обставини, пов'язані з необхідністю дотримання встановленого для подання даного позову строку, не встановили і належними засобами доказування не перевірили.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване Рішення тервідділення з супровідним листом Товариство отримало 11.01.2008, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 354820 від 27.12.2007. Двомісячний строк на оскарження спірного Рішення тервідділення спливав 11.03.2008.

19.02.2008 Товариство звернулося з позовною заявою до господарського суду, згідно з відміткою господарського суду Запорізької області воно отримано судом 25.02.2008, про що зроблений запис за № 1914/11-05.

29.02.2008 ухвалою господарського суду Запорізької області, в зв'язку з ненаданням належного доказу надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, позовна заява була повернута Товариству, на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повторне звернення з позовною заявою, після усунення допущеного порушення, здійснюється в загальному порядку.

Усунувши недоліки вказані вищезазначеної ухвалою суду, 20.03.2008 Товариство звернулося повторно з позовною заявою до господарського суду Запорізької області, про визнання недійсним Рішення тервідділення. Згідно з відмітками на поштовому конверті листа з оголошеною цінністю до господарського суду Запорізької області, позовна заява здана на поштамт м. Дніпропетровськ 20.03.2008. У вкладених описах, доданих до позовної заяви, щодо переліку документів направлених господарському суду Запорізької області та Запорізькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, також містяться поштові штампи з датою коли на пошту були здані документи - 20.03.2008. Зазначені описи знаходяться в матеріалах справи.

На позовній заяві, повторно направленої до господарського суду, стоїть ще одна відмітка суду про отримання позовної заяви 25.03.2008, про що зроблений запис за № 3012/11-05.

27.03.2008 господарським судом Запорізької області винесена ухвала про порушення провадження у справі № 10/259/08 за позовом Товариства.

Доводи ТОВ “Синтез Трейд” відносно того, що ухвала від 29.02.2008р. отримана ним на поштовому відділенні лише 19.03.2008р. судом до уваги не приймаються, оскільки наданий на підтвердження цього лист за підписом невідомої особи начебто від імені завідуючої відділенням зв'язку № 38 про те, що поштове відправлення  № 6900103500225із Господарського суду Запорізької області отримане представником ТОВ “Синтез Трейд”  19 березня 2008 року (Ф7, запис № 1258 від 19.03.2008р.) не є допустимим доказом у справі з огляду на відсутність прізвища особи, яка його підписала, належним чином завіреного витягу з відповідного реєстру.

З огляду на викладене передбачений ст. 60 названого вище закону двомісячний строк на оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України  є присікальним, а загальний строк позовної давності, визначений законодавством, на відповідні правовідносини не поширюються.

Наведена правова позиція також підтверджується  рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247.

Таким чином, на момент подання позовної заяви, ТОВ “Синтез Трейд” втратило право на оскарження Рішення тервідділення, в зв'язку з пропуском процесуального строку на його оскарження, визначеного Законом. Його доводи щодо відсутності заяви відповідача про застосування строків позовної давності судом до уваги не приймаються з огляду на скасування попередніх судових рішень у цій справі саме з цих підстав, на чому акцентував увагу відповідач у касаційній скарзі, а також з огляду на те, що під час нового розгляду справи він починається з початку і судом досліджуються усі обставини справи у їх сукупності.  Крім цього ст. 267 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, є загальною нормою, яка не може поширюватися на спірні правовідносини, оскільки в силу   ч. 1  ст. 3 Закону України „Про захист економічної конкуренції” Законодавство    про    захист   економічної   конкуренції ґрунтується на   нормах,   установлених    Конституцією    України,  і  складається із цього Закону,  законів України "Про Антимонопольний комітет України",  "Про  захист від недобросовісної    конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

З огляду на викладене, первісний позов задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічного позову, то суд відзначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулвся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького тервідділення АМКУ від 26.12.2007 № 38-рш «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу».

Провадження по Справі порушено господарським судом Запорізької області 27.03.2008.

Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції” передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Копія Рішення від 26.12.2007 № 36-рш, надіслана тервідділенням рекомендованим листом від 27.12.2007 № 03-29.3/03-5189 та отримана ТОВ “Синтез Трейд”  11.01.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.12.2007 № 354820.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевий термін сплати штрафу 12.03.2008. В зазначений термін штраф Товариством не сплачено.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням органи Антимонопольного комітету України стягують штраф у судовому порядку.

У відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»нарахування пені зупиняється на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. У задоволенні позову ТОВ “Синтез Трейд”  до Запорізького обласного  територіального відділення Антимонопольного комітету України   про визнання недійсним рішення від  26 грудня 2007 року  N  38-рш  "Про  визнання  вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"    у    справі N 03/33-072 - відмовити.  

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез - Трейд»(49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера 4; код ЄДРПОУ 32540918, р/р № 26001050500240 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) штраф за порушення законодавства про   захист   економічної, конкуренції,   накладений   рішенням   адміністративної   колегії Запорізького обласного тервідділення Антимонопольного комітету України від 26.12.2007 № 38 - рш у розмірі 5000 (п'ять тисяч)  грн. до державного бюджету м. Дніпропетровська на рахунок 31113106700007 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО  805012,  код ЄДРПОУ 24232360, код бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106. Видати наказ.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез - Трейд»(49038, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера 4; код ЄДРПОУ 32540918, р/р № 26001050500240 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) в доход Державного бюджету України  –102 (сто дві) грн. витрат на держмито і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд зустрічного позову. Видати наказ.

Суддя                                                                    К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

     Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України    30.09.2009.