Постанова

від 17.08.2015 по справі 808/2827/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року ( 11 год. 45 хв.)Справа № 808/2827/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.

та представників

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1-03-15 від 03.03.2015

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 22 від 14.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «КС-ПРОМ», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КС-ПРОМ» (далі - ПП «КС-ПРОМ» або позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області або відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 00007508262201 та № 00007608262201.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, що виникли за результатами господарських взаємовідносин між ПП «КС-ПРОМ» і ТОВ «Сервіс-КДМС», ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Кротол-плюс С» за період з 01.01.2013 по 28.02.2015 базуються лише на постанові слідчого прокуратури про призначення позапланової перевірки та посиланнях на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Проте, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вважає, що позиція вищих судових інстанцій по питанню відповідальності суб'єктів господарювання полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Платник податку на час здійснення господарських операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи врахування до валових витрат за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Зазначає, що у позивача наявні усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, що саме також вбачається із змісту акту перевірки. Щодо не надання відповідачу товарно-транспортних накладних вказує, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та права на податковий кредит платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність декларування валових витрат та податкового кредиту. Вважає, що позивачем правомірно та у відповідності до норм Податкового кодексу України віднесені до складу податкового кредиту суми податку, сплачені при придбанні товарів і послуг у контрагентів та задекларовані валові витрати, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище, наполягав на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від (вх. №29020 від 13.07.2015) вказав на те, що до відповідача надійшла постанова слідчого прокуратури про призначення документальної позапланової перевірки ПП «КС-ПРОМ» з питання достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сервіс-КДМС», ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Кротол-плюс С» за період з 01.01.2013 по 28.02.2015. Так, у вказаній постанові зазначено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що в період з вересня 2013 року - травень 2014 року невстановлені особи організували діяльність підприємств з ознаками «фіктивності», зокрема, контрагентів позивача ТОВ «Сервіс-КДМС», ТОВ «Алькар-СМТ» та діючи від імені службових осіб, використовуючи реєстраційні дані та реквізити вищевказаних підприємств, не маючи у своєму розпорядженні основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам (підприємствам - покупцям реального сектору економіки) у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та отриманні податкової вигоди у вигляді заниження суми ПДВ, що підлягала б сплаті до бюджету. Крім того, вказує, що до перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а також товарно-транспортні документи, що могли б підтвердити порядок транспортування (фізичного переміщення) конкретної адреси відвантаження указаних активів, актів прийому-передачі товару (робіт, послуг). Вважає, що вищеперелічені обставини унеможливлюють підтвердження факту реального постачання товару до ПП «КС-ПРОМ», а самі по собі факти сплати коштів контрагентами не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 17.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Приватне підприємства «КС-ПРОМ» (ідентифікаційний код 34535281) зареєстровано 01.08.2006 Виконавчим комітетом Запорізької міської Ради, за адресою: 69063, АДРЕСА_1,- про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №022816.

На адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області надійшла постанова прокуратури Запорізької області про призначення документальної позапланової перевірки від 05.02.2015, згідно якої на підставі ст. 49, 93, 110 КПК України, пп.78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України призначено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП «КС-ПРОМ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та додатку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сервіс-КДМС», ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Кротол-плюс С» за період з 01.01.2013 по теперішній час, проведення якої доручено фахівцям відповідача.

11.03.2015 в.о.начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено наказ №65 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача строком на 5 робочих днів з 16 березня 2015 року. Крім того, 17.03.2015 винесено наказ №80 про зміни у складі перевіряючих про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «КС-ПРОМ».

На підставі направлень від 16.03.2015 № 120 та від 17.03.2015 №127 головним державним ревізором - інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ОСОБА_3 та начальником відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ОСОБА_4, на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «КС-ПРОМ» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сервіс-КДМС» (код ЄДРПОУ 38591580), ТОВ «Алькар-СМТ» (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «Кротол-плюс С» (код ЄДРПОУ 38863653) за період з 01.01.2013 по 28.02.2015.

Перевірка проводилась з 16.03.2015 по 20.03.2015, термін проведення перевірки продовжувався, за наслідками якої податковим органом складено Акт від 27.03.2015 № 9/08/08-26-22-11/34535281.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 25 532,00 грн., у тому числі за 2013 рік на загальну суму 14 207,00 грн., з них податку на прибуток від діяльності що не звільнена від оподаткування на загальну суму 14 207,00 грн., за 2014 рік на загальну суму 11 325,00 грн., з них податку на прибуток від діяльності, що не звільнена від оподаткування на загальну суму 675,00 грн. та заниження податку на прибуток звільненого від оподаткування за 2014 рік на загальну суму 10 650,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 58 650,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2013 року 46 067,00 грн.; за квітень 2014 року 5 833,00 грн.; за травень 2014 року 6 750,00 грн.

У зв'язку із неможливістю підписання та вручення Акта перевірки фахівцями управління податкового аудиту 27.03.2013 складено відповідний акт №19108-16-22-11, вказаний акт направлено на адресу позивача поштою, але 03.04.2014 лист повернуто з відміткою «отримувач відмовився від отримання відправлення». Акт перевірки вручено представнику позивача 15.04.2015 під розписку.

На підставі Акту перевірки № 9/08/08-26-22-11/34535281 від 27.03.2015, 20 квітня 2015 року, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 00007508262201 про збільшення ПП «КС-ПРОМ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 320,50 грн., в т.ч. 58 650,00 грн. за основним платежем та 14 662,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 00007608262201 про збільшення ПП «КС-ПРОМ» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18 602,50 грн. в т.ч. 14 882,00 грн. за основним платежем та 3 720,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.04.2015 № 00007508262201 та № 00007608262201 ПП «КС-ПРОМ» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

17.10.2013 між ПП «КС-ПРОМ» («Покупець») та ТОВ «Кротол-плюс С» («Продавець») укладений договір №КСП-2013/014, згідно п.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця паливні гранули (пелети), пресовані з біомаси рослинного походження (лушпиння соняшнику), далі «Товар», а Покупець прийняти та оплатити Товар в порядку, передбаченому чим договором.

На виконання умов договору ТОВ «Кротол-плюс С» поставлено товар (паливна гранула), на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 18.10.2013 №Рн-000077 на суму 57 000,00 грн., від 21.10.2013 №Рн-000082 на суму 58 800,00 грн., від 22.10.2013 №Рн-000084 на суму 30 000,00 грн., від 25.10.2013 №Рн-000100 на суму 30 000,00 грн., від 29.10.2013 №Рн-000113 на суму 42 400,00 грн., від 31.10.2013 №Рн-000126 на суму 58 200,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними від 18.10.2013 №77 на суму ПДВ 9 500,00 грн., від 21.10.2013 №82 на суму ПДВ 9 800,00 грн., від 22.10.2013 №84 на суму ПДВ 5 000,00 грн., від 25.10.2013 №100 на суму ПДВ 5 000,00 грн., від 29.10.2013 №113 на суму ПДВ 7 066,67 грн., від 31.10.2013 №126 на суму ПДВ 9 700,00 грн., складеними ТОВ «Кротол-плюс С». Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку позивача за 31.10.2013, період з 06.11.2013 по 07.11.2013. Кредиторська заборгованість між підприємствами відповідно картці рахунку 631 на час перевірки становила 74 000,00 грн. (аркуш акту перевірки 12).

Згідно пояснень представника позивача судом з'ясовано, що у подальшому придбаний у ТОВ «Кротол-плюс С» товар був реалізований позивачем ТОВ «ВО «Оскар» за Договором поставки від 27.12.2012 №2012/130-1, що підтверджується також наданими до матеріалів справи відповідними видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, які перелічені у письмових поясненнях ПП «КС-ПРОМ» (вх. №34230 від 14.08.2015). Решта товару перевезена до м. Світловодська та передана на Зберігання ТОВ «Югтоппоставка», що підтверджено позивачем наданим суду Договором від 08.12.2014 №1-12-14, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі.

У перевіряємий період ПП «КС-ПРОМ» мало господарські відносини з ТОВ «Сервіс-КДМС» у січні 2014 року. 20.01.2014 ТОВ «Сервіс-КДМС» було передано позивачу товар «тирса» - 100 тонн за видатковою накладною № РН-000086 на загальну суму 35 000,00 грн. та видано податкову накладну № 86 від 20.01.2014 на суму ПДВ 5 833,40 грн. ». Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі. Кредиторська заборгованість між підприємствами відповідно картці рахунку 631 на час перевірки становила 35 000,40 грн. (аркуш акту перевірки 12).

Також, у перевіряємий період ПП «КС-ПРОМ» мало господарські відносини з ТОВ «Алькар-СМТ» у травні 2014 року. Так, 15.05.2014 ТОВ «Алькар-СМТ» було передано позивачу товар «підшипник» у кількості 80 шт. на суму 4 500,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 750,08 грн. за видатковою накладною № Рн-000075 від 15.05.2014 та видано податкову накладну № 83 від 15.05.2014. 16.05.2014 ТОВ «Алькар-СМТ» було передано позивачу товар «тирса» - у кількості 100 тонн на загальну суму 36 000,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 6 000,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000083 та видано податкову накладну № 83 від 16.05.2014. Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувалися в безготівковій формі. Кредиторська заборгованість між підприємствами відповідно картці рахунку 631 на час перевірки становила 40 500,48 грн. (аркуш акту перевірки 13).

В подальшому придбаний товар був реалізований ПП «ЕНХОЛ», що підтверджується видатковою накладною № РН-0000043 від 16.05.2014, довіреністю 12ААЕ № 043491 від 14.05.2014 та податковою накладною № 2 від 12.05.2014.

Із матеріалів справи вбачається, що придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, а саме перероблено та реалізовано контрагентам, що підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність ПП «КС-ПРОМ» є дефектними або підробленими та містять неправдиву, недостовірну інформацію перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту.

Натомість, податковий орган в обґрунтування своєї позиції посилається на певні ознаки фіктивності контрагентів, проте аналіз акту документальної виїзної перевірки свідчить, що основною підставною для даних висновків було посилання на окремі матеріали кримінального провадження та припущення про фіктивність діяльності зазначених підприємств.

Так, із змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2014 у справі №336/856/14-к вбачається, що співучасники створили конвертацій ний центр до складу якого в різний час увійшли такі суб'єкти підприємницької діяльності: ТОВ «Евротрейдхолдинг», ТОВ «Бігор», ТОВ «Сьомий континент-5», ТОВ «Еккомтех», ТОВ «Консомтпром», ТОВ «Агротехстрой», ТОВ «СМТ Аянта-2011» та забезпечили все необхідне для прикриття незаконної діяльності з проведення безтоварних операцій, ухилення від сплати податків підприємствами-контрагентами і конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, а в подальшому виконували всі необхідні дії з підтримання його працездатності і функціонування, забезпечуючи необхідними витратними матеріалами.

При цьому, в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2014 у справі №336/856/14-к ПП «КС-Пром» як безпосередній контрагент вказаних вище фіктивних підприємств не значиться.

Більш того, судом з'ясовано, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2014 у справі №336/856/14-к обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушень, передбачених ч.3 ст.28- ч.2 ст.205, ч.3 ст.28-ч.2 ст.366, ч.3 ст.28- ч.3,4 ст.358 КК України, було звільнено від кримінальної відповідальності, передавши на поруки ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», кримінальне провадження №12013080000000006 - закрито.

Однак, 08.05.2014 Апеляційним судом Запорізької області задоволено апеляційну скаргу прокурора, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2014 скасовано, ухвалено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання обвинувачених про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки ТОВ «Буд-Енерго-Стандарт», кримінальне провадження направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, посилання контролюючого органу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2014 у справі №336/856/14-к є безпідставними та необґрунтованими.

Із пояснень представника відповідача судом з'ясовано, що вироку чи іншого рішення за результатами розгляду вищезазначеної кримінальної справи наразі не винесено.

В акті працівниками податкового органу зроблені висновки про фіктивність угод, що укладались контрагентами без наявності відповідних судових рішень, як це передбачено діючим законодавством України.

Крім того, твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на обставинах, що викладені у постанові слідчого, проте належних доказів, що підтверджують викладені обставини, суду надано не було.

Суд критично оцінює доводи контролюючого органу з приводу того, що позивачем під час проведення перевірки не були надані документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а також товарно-транспортні документи, оскільки визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності. Наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача - ТОВ «Сервіс-КДМС», ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Кротол-плюс С» були зареєстрованими уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в том числі ПДВ, доказів протилежного представником відповідача суду надано не було.

Суд вважає необґрунтованими також висновки податкового органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 25 532,00 грн. по операціях з придбання паливних гранул у ТОВ «Кротол-плюс С», оскільки як встановлено судом із пояснень представника позивача та наданих ним документів, в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік до складу витрат, що не звільняються від оподаткування було віднесено 74 775,00 грн., що відображенві у рядку 05.1 декларації, витрати, що виникли при реалізації товару, придбаного у ТОВ «Агроойлтрейд» на підставі Договору купівлі - продажу №2013/015 від 12.11.2013. Так, на виконання умов договору ТОВ «Агроойлтрейд» поставлено товар (паливна гранула), на який виписано (оформлено) накладні від 05.12.2013 №163 на суму 26 400,00 грн., від 06.12.2013 №165 на суму 26 400,00 грн., від 06.12.2013 №166 на суму 26 400,00 грн., від 23.12.2013 №177 на суму 13 200,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними від 05.12.2013 №163 на суму ПДВ 4 400,00 грн., від 06.12.2013 №165 на суму ПДВ 4 400,00 грн., від 0912.2013 №166 на суму ПДВ 4 400,00 грн., від 2312.2013 №177 на суму ПДВ 2 200,00 грн., складеними ТОВ «Агроойлтрейд». Представником відповідача вказані факти у ході судового розгляду справи не спростовано, доказів протилежного суду не надано. Акт перевірки та заперечення відповідача містять посилання на письмові пояснення головного бухгалтера ПП «КС-ПРОМ», проте для огляду суду їх надано не було.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 00007508262201 про збільшення ПП «КС-ПРОМ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 320,50 грн., в т.ч. 58 650,00 грн. за основним платежем та 14 662,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 00007608262201 про збільшення ПП «КС-ПРОМ» грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18 602,50 грн. в т.ч. 14 882,00 грн. за основним платежем та 3 720,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «КС-ПРОМ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 00007508262201 про збільшення Приватному підприємству «КС-ПРОМ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 73 312,50 грн., в т.ч. 58 650,00 грн. за основним платежем та 14 662,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 00007608262201 про збільшення Приватному підприємству «КС-ПРОМ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18 602,50 грн., в т.ч. за основним платежем 14 882 грн. та 3 720,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «КС-ПРОМ» 183,83 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко