Рішення

від 30.09.2009 по справі 18/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "30" вересня 2009 р.Справа №  18/82

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  № 18/82

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-ВДМ", м. Кіровоград  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "АРМА",     м. Київ  

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства "Київський ювелірний завод", м. Київ   

про визнання  недійсними договорів застави, повернення векселів  

Представники сторін:

від позивача - Пастух В.В., довіреність № 1 від 14.01.09;

від відповідача - Громадюк О.Р., довіреність № 137 від 21.04.09, заступник начальника юридичного управління Банку;

від 3-ї особи - Полозов К.П. , довіреність № б/н  від 28.09.09.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-ВДМ” (далі по тексту – ТОВ “Кіровоград-ВДМ”) подано позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк “Арма” (далі по тексту – ТОВ КБ “Арма”) з вимогами:

 визнати договір застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31 жовтня 2007 року недійсним;

визнати договір застави векселів № 17/01-ZК/245 від 26 жовтня 2007 року та реєстр до нього № 1 від  31 жовтня 2007 р. пред”явлених в заставу векселів недійсним;

зобов”язати ТОВ КБ “Арма” повернути ТОВ “Кіровоград-ВДМ” простий вексель АА 1255011 від 03.10.2007 р. та простий вексель АА 1255013 від 09.10.2007 р.

 Позовні вимоги мотивовані  тим, що вказані вище договори застави позивачем не підписувалися, печаткою підприємства не скріплювались.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/82.

Відповідач позов заперечив, про що надав письмовий відзив (т. 1 а.с. 57-50), вказавши на те, що оспорюванні  договори застави фактично укладались з позивачем з метою забезпечення зобов”язання за кредитним договором, укладеним між сторонами. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

По справі за клопотанням позивача ухвалою господарського суду від 12.06.2009 р. призначалась судова комплексна почеркознавча та технічна експертиза, у зв”язку з чим провадження у справі №18/82 було зупинено на період до отримання  висновку експерта.

Ухвалою господарського суду від 25.08.2009 р.  після отримання висновку експерта провадження у справі № 18/82 поновлено та призначено до розгляду в  судовому засіданні.

08.09.2009 р.  позивачем подано уточнення підстав позову, в якому позивач вказав, що за висновком експерта сторінки договорів застави є заміненими, що свідчить про порушення порядку укладення договорів,  недосягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору та як наслідок - відсутність волевиявлення  позивача на укладення договорів,  оспорюванні договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених  ними. Просить визнати  договори застави  № 17/01-ZК/245/01 від 31.10. 2007 р. і № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р. з додатком недійсними та застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом повернення векселів (т. 1 а.с. 128-130).  Крім того, в поясненнях від 24.09.2009 р. позивач вказав, що  про недійсність договорів застави свідчить також відсутність по їх тексту  опису предмета обтяження (т. 2 а.с.1-2).

Відповідач вказані уточнення заперечив, зазначивши, що спірні договори і реєстр переданих в заставу векселів підписано директором ТОВ “Кіровоград-ВДМ”, що підтверджено висновком експерта;  на витребуваних векселях вчинено бланковий індосамент, що відповідає  вимогам законодавства; просить у задоволенні позову з урахуванням уточнених підстав відмовити повністю (т. 1  а.с. 135-137).

Ухвалою господарського суду від 22.09.2009 р. до участі у справі в якості третьої  особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено  відкрите акціонерне товариство “Київський ювелірний завод”, який є векселедавцем простих векселів АА 1255011 від 03.10.2007 р. та  АА 1255013 від 09.10.2007 р.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України  позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладені приписи щодо прав позивача, господарський суд розглядає позовні вимоги по справі № 18/82 з  урахуванням всіх поданих позивачем уточнень підстав позову.

В судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням всіх викладених по справі пояснень та уточнень підтримав у повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги заперечив. Представник третьої особи надав власні письмові пояснення з приводу обставин та підстав видачі простих векселів АА 1255011 від 03.10.2007 р. та АА 1255013 від 09.10.2007 р. (т. 2 а.с.4-22).

В судовому засіданні 30.09.2009 р. за згодою присутніх представників сторін і третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі документи та оцінивши подані  сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову та заперечень, пояснення третьої особи, господарський суд встановив наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли за договорами застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. і № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р.  (т. 1 а.с. 72-73, 78-80).

За змістом даних договір ТОВ “Кіровоград-ВДМ”, як  Заставодавець, забезпечував  вимоги ТОВ КБ “Арма” - Заставодержателя, за  кредитним договором № 17/01-КL/245 від 26 жовтня 2007 року (також усіх додатків до нього), укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем, за умовами якого останній зобов”язаний  повернути Заставодержателю кредитні кошти, які надаються в межах  відкличної відновлювальної кредитної лінії, відкритої з 26 жовтня 2007 року по 27 листопада 2007 року  включно із максимальним лімітом в сумі 9 313 200 грн., сплати 35% процентів річних за користування кредитними коштами, інші платежі в розмірі, строки у випадках, передбачених кредитним договором.

Як повідомляється обома сторонами та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ КБ “Арма” (Банк) та ТОВ “Кіровоград-“ВДМ” (Позичальник) 26 жовтня 2007 року укладено письмовий  кредитний договір № 17/01-КL/245, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.10.2007 р.) Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відкличної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 9 313 2000 грн.00 коп.  Кредитні кошти надаються строком по 27 листопада 2007 року.  (т. 1 а.с. 10-13, т. 2 а.с. 25).

 Згідно пункту 2.2. кредитного договору забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів та можливої неустойки (штраф, пеня) є вексель.

За повідомленням Банку, що не заперечується позивачем, ТОВ “Кіровоград-ВДМ” має за вказаним вище кредитним договором  невиконанні грошові зобов”язання по поверненню отриманих кредитних коштів та  сплати  відсотків (т. 1 а.с. 60).

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає можливість забезпечення виконання зобов”язання  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За частиною 1 статті 576 Цивільного кодексу України  предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути зверне стягнення.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України забезпечення виконання зобов”язання  оформлюється шляхом вчинення письмового правочину. При цьому, за частиною  2 названої норми правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання, вчинений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно положень статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.  Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оспорюваний позивачем договір застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. (т. 1 а.с. 72-73)  вчинено в письмовій формі.  Так, з  наданого до справи договору  вбачається, що його зміст викладено  на двох аркушах,  останній з яких підписано позивачем і відповідачем  та скріплено печатками підприємств.

Комплексна судово-почеркознавча та технічна експертиза висновком від 31.07.2009 р. підтвердила  підписання останнього аркушу до договору  застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р.  директором ТОВ “Кіровоград-ВДМ” та скріплення печаткою даного підприємства.

Вказане спростовує твердження позивача того, що договір  застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р.  з боку директора ТОВ “Кіровоград-ВДМ” не підписувався та печаткою підприємства не скріплювався.

Водночас, пунктом 2.2. зазначеного вище висновку експерта встановлено, що в договорі застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. замінено перший аркуш.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, приписам якої відповідають положення статей  628, 638 Цивільного кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, необхідною умовою для укладення договорів є досягнення між сторонами  у передбачених законом порядку та формі  згоди щодо усіх його істотних умов.  

Згідно  частини 1 статті 584 Цивільного кодексу України у договорі застави  визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Як вбачається з наданого до справи договору  № 17/01-ZК/245/01, перший аркуш, про заміну якого вказує експерт, жодною із сторін не підписано, печатками не скріплено. Заставодавцем, що фіксується по тексту першого аркушу договору №17/01-ZК/245/01, є товариство з обмеженою відповідальністю  “Кіровоград-ВДМ” за  кодом ЄДРПОУ 31463728. Між тим, зазначений код ЄДРПОУ не відповідає ідентифікаційному коду позивача у справі -  31203644  (т. 1 а.с. 8).

Отже, зафіксований по тексту першого аркушу договору зміст не  підписано позивачем у справі -  ТОВ “Кіровоград-ВДМ”, код 31203644.

Другий аркуш договору № 17/01-ZК/245/01., який підписано обома сторонами, за своїм змістом не фіксує всіх необхідних для даного виду договору умов.

Таким чином, між сторонами не досягнуто в належній формі згоди щодо всіх істотних умов договору застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р.

Більш того, як зазначає відповідач в письмових поясненнях  від 30.09.2009 р.  (т. 2 а.с. 23-24) за договором застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. жоден вексель в заставу не передавався,  реєстр пред”явлених в заставу векселів за договором між сторонами не підписувався. На думку відповідача, такий договір  чинності не набрав.

Позивач повідомлені відповідачем обставини не спростовує.

Отже, договір застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. обома сторонами  не виконувався.

Згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З викладеного господарський суд приходить до висновку, що договір застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. є неукладеним.

За нормами статті  215 Цивільного кодексу України  недійсним може бути визнано лише правочин, такий, що відбувся (укладений договір). Оскільки в процесі розгляду справи  встановлено, що  договір застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. між сторонами фактично не укладено,  у  господарського суду відсутні правові підстави визнавати такий договір недійсним.

Позовні вимоги ТОВ “Кіровоград-ВДМ” в частині визнання недійсним договору застави векселів № 17/01-ZК/245/01 від 31.10.2007 р. задоволенню не підлягають.

Щодо договору застави векселів № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р.  та реєстру до нього  господарський суд зазначає наступне.

Відносно вказаного договору за висновком  експертизи також підтверджено підписання договору і реєстру директором ТОВ “Кіровоград-ВДМ” та скріплення печаткою даного підприємства, що в свою чергу, спростовує  твердження позивача  про  підроблення підпису директора.

За пунктом 2.3. висновку експерта встановлено, що в договорі застави векселів № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р. також замінено перший аркуш договору.

Між тим, вказані обставини не є свідченням недосягнення між сторонами згоди щодо умов договору, на що вказує позивач в уточненнях до позову, оскільки  кожен з аркушів договору (перший та другий)  підписано обома сторонами (т. 1 а.с. 78-79). При цьому, текст договору № 17/01-ZК/245, що розміщений на його першому аркуші, передує підпису сторін,  розміщеному на цьому ж аркуші. Вказане дає підстави вважати, що між сторонами досягнуто згоду по зафіксованим в кожному аркуші договору умовам.

Як зазначалося вище, згідно статті 584 Цивільного кодексу України у  договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Вказаним положенням відповідають норми статті 12 Закону України “Про заставу”.

Згідно статті 15 Закону України “Про заставу” застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Так як предметом застави за договором № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р.  є рухоме майно – вексель, відомості про обтяження даного майна відносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого  в силу Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Отже, при укладені правочину щодо застави рухомого майна та здійснені опису предмета застави слід враховувати вимоги Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Частина 1 статті 7 цього Закону встановлює вимогу про те, що у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. За змістом частини 2 статті 7 зазначеного Закону незалежно від того, чи є об'єкт індивідуальним або визначеним родовими ознаками, опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

В договорі застави № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р. опис  предмета застави відсутній, а в пункті 1.2. міститься посилання на додаток  № 1 до договору  “Реєстр пред”явлених у заставу векселів”.

Реєстр № 1 від 31.10.2007 р. пред”явлених в заставу векселів, який надано сторонами до справи як додаток  до  договору № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р. (т. 1 а.с. 80), відповідає зразку форми, наведеному в  додатку 3 до Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508  та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за N 174/7495.  

Вказаний реєстр містить в собі опис векселів, який надає можливість їх ідентифікувати.

Однак, в розділі наданого реєстру “Пред”явник” зазначено юридичну особу з іншим ідентифікаційним кодом (31463728), ніж код позивача у справі ТОВ “Кіровоград-ВДМ” (31203644). Підпис і печатки позивача на першій сторінці  реєстру, де фіксується опис векселів, відсутні.

З другої сторінки реєстру, де міститься підписи і печатка пред”явника  векселів в банк – ТОВ “Кіровоград-ВДМ”, код  26379729, не вбачається, які саме векселі передаються позивачем у справі, будь-який опис векселів відсутній.

Таким чином, сторонами при укладенні договору застави векселів № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007р. та при підписанні реєстру переданих в заставу векселів, як додатку до договору, недотримано вимоги статті 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Опис предмета обтяження, який дозволяє його ідентифікувати, відсутній.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності  правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  За змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України однією з умов дійсності правочину є відповідність його змісту актам цивільного законодавства

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ “Кіровоград-ВДМ” в частині визнання недійсним договору застави векселів № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р. та  додатку № 1 до нього  “Реєстр пред”явлених у заставу векселів” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За вимогами Закону України “Про обіг векселів”  видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Як вбачається з  матеріалів справи, простий векселі  АА 1255011 від 03.10.2007 р. та простий вексель АА 1255013 від 09.10.2007 р.  видано  відкритим акціонерним товариством “Київський ювелірний завод”  товариству з обмеженою відповідальністю “Кіровоград-ВДМ” для оформлення грошового боргу за фактично поставлений векселедавцю товар за договором  купівлі-продажу №5/08-06 від 29.08.2006 р. (т. 2 а.с. 7-22).

Додатковою угодою до вказаного договору купівлі-продажу відображено умову щодо проведення розрахунків за товар у вексельній формі (т. 2 а.с. 10).

Згідно статті 11  Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Стаття 19 Уніфікованого закону визначає  застереження, що  має на увазі заставу - “валюта в забезпечення”, “валюта в заставу” або будь-яке інше рівнозначне.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11 - 20).

На простих векселях  АА 1255011 від 03.10.2007 р. та   АА 1255013 від 09.10.2007 р.  заставний індосамент відсутній.

Як звертає увагу Верховний Суд України в своїй постанові від 08.06.2007 р. № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов”язаних з обігом векселів” у випадках, коли між сторонами  укладено договір застави векселя, однак цей документ передано заставодержателю не за заставним, а за звичайним іменним або бланковим індосаментом, відносини між заставодержателем і заставонадавачем регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України про заставу та  Законом України “Про заставу”.

Частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки недійсності правочину, згідно яких у  разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного,  прості векселів АА 1255011 від 03.10.2007 р. та АА 1255013 від 09.10.2007 р. підлягають поверненню позивачу в результаті визнання недійсним договору застави векселів № 17/01-ZК/245 від 26.10.2007 р.  Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  та витрати на проведення судової експертизи покладаються на позивача згідно поданого ним 30.09.2009 р. клопотання (т. 2 а.с. 31).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                              ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати договір застави векселів № 17/01-ZК/245 від 26 жовтня 2007 року та реєстр до нього № 1 від 31 жовтня 2007 року пред'явлених у заставу векселів недійсним.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "АРМА"  (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-а, код ЄДРПОУ 26379729) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-ВДМ" (01133, м. Кіровоград, вул. Виставочна, 1-Б, код ЄДРПОУ 31203644) простий вексель АА 1255011 від 03.10.2007 року та простий вексель АА 1255013 від 09.10.2007 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                                                           В.В.Тимошевська