Ухвала

від 06.10.2009 по справі 1/95пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/95пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                              У Х В А Л А  

06.10.09 р.                                                                                     Справа № 1/95пн           

за позовом Державного підприємства “Донецький інститут науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості”м. Донецьк

до відповідачів 1. Закритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” м. Київ

                         2. Калінінської філії у м. Донецьку Закритого акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” м. Київ

про зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку та видати грошові кошти

                                      Суддя                                 З.П. Азарова

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Самойленко Т.В.- представник

В засіданні брали участь      

Від ВДВС: не з'явився                                    В судовому засіданні 29.09.2009р.

                                                                          було оголошено перерву

         Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” м. Київ в особі Калінінської філії в м. Донецьк звернувся зі скаргою на дії посадових осіб відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.

          В  обґрунтування  скарги  скаржник посилається  на  постанову відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про накладання штрафу від 20.08.09 року, оскільки порушені вимоги пункту 4 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме: виконавчий документ пред'явлено до органу виконавчої служби не за місцем виконання рішення. Крім того, порушені вимоги статтей 11, 19, 20 вказаного Закону. Боржником є юридична особа банку, а не його філія, тому наказ повинен був пред'являтися за місцезнаходженням банку. Крім того, він посилається на те, що у банку існують обставини, що унеможливлюють виконання рішення, оскільки для відновлення фінансового стану банку постановою Правління Національного банку України № 451 від 05.08.2009р. продовжено дію мораторію на кредиторські вимоги з 05.08.2009р. до 18.12.2009р., в тому числі і на зобов'язання щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України. Однак, виконавче провадження було відкрито, про що прийнята постанова і застосований штраф за невиконання рішення.  

        Ухвалою від 31.08.2009р. скарга була призначена до розгляду і суд зобов'язав  відділ Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку представити пояснення скаргу.

         В судовому засіданні 14.09.2009р. скаржник заявив клопотання про відкладення розгляду скарги для надання додаткових доказів. Позивач та представник відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку підтримали вказане клопотання і воно судом задоволено. Розгляд справи був відкладений. Суд зобов'язав скаржника надати довідку про ліміт, встановлений тимчасовим адміністратором банку.

         В наступному судовому засіданні представник  виконавчої  служби  надав заперечення на скаргу та вважає, що дії виконавчої служби по відкриттю виконавчого провадження відповідають нормам Закону України “Про виконавче провадження”, стаття 20 якого передбачає, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Таким чином, посилання скаржника на те, що державним виконавцем неправомірно було відкрито виконавче провадження за місцезнаходженням філії, а не юридичної особи банку є необґрунтованим, оскільки грошові кошти позивача, які є його майном  знаходяться в філії банку.

         Скаржник витребуваний судом доказ не представив, заявив клопотання про надання можливості врегулювати скаргу. Клопотання судом задоволено. В судовому засіданні було оголошено перерву.

         Однак, в наступному судовому засіданні докази врегулювання скарги не надані.

          Розглянувши  матеріали  скарги,  заслухавши  пояснення представника скаржника, господарський суд  встановив, що рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.2009р. задоволені позовні вимоги Державного підприємства “Донецький інститут науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості”, яким суд зобов'язав Закрите акціонерне  товариство   Акціонерний   комерційний   банк  “Національний  кредит” м. Київ в особі Калінінської філії в м. Донецьк здійснити переказ грошових коштів, які належать інституту, на рахунки його контрагентів. На виконання рішення від 27.05.2009р. були видані накази 09.06.2009р.

         Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

         Постановою від 21.07.2009р. відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьк було відкрито виконавче провадження згідно вказаних наказів та встановив строк для добровільного виконання рішення до 28.07.2009р. Однак, воно не було виконано, тому постановою від 20.08.2009р. державним виконавцем був накладений   штраф   на   Калінінську   філію  АКБ  “Національний  кредит” в

м. Донецьку.

        Відповідач не погодився з вищезазначеною постановою і звернувся зі скаргою на дії відділу виконавчої служби, яка не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        В силу статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 18 вказаного Закону передбачає, що держаний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа. Таким документом став наказ господарського суду Донецької області від 09.06.2009р. Відповідно до статті 20 зазначеного Закону виконавчі дії  провадяться  державним  виконавцем  за  місцем проживання,  перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його   майна.  Якщо  боржник  є  юридичною  особою,  то  виконання провадиться  за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.   Право   вибору  місця  виконання  між  кількома  органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню  рішення  на  території,  на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання    рішення,   яке   зобов'язує   боржника вчинити   певні   дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.

      Рішенням від 27.05.2009р. суд зобов'язав виконати платіжні доручення клієнта банку, рахунок якого відкритий у Калінінській філії АКБ “Національний кредит”, яка  розташована  в  м. Донецьку,  пр.  Комсомольсь-

кий, 21. Отже, виконавче провадження відкрито правомірно за місцезнаходженням вказаної особи, яка повинна була виконати рішення. Воно не було виконано, тому постанова про накладення штрафу є обґрунтованою.

     Посилання скаржника на введений мораторій, який обумовлює відмову у відкритті виконавчого провадження, також є необґрунтованим.

Серед обставин, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження, мораторій на задоволення кредиторських вимог відсутній, а стаття 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчого документу та інших документів, за якими здійснюється стягнення. У даній справі предметом спору є зобов'язання здійснити певні дії, а саме здійснити переказ грошових коштів за заявою клієнта банку. Тобто вказаний предмет спору неможливо ототожнювати з кредиторськими вимогами в розумінні вищеназваної статті і статті 2 вказаного Закону, яка визначає, що кредитор банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо майнових зобов'язань. Мораторій розповсюджується саме на вказані майнові зобов'язання. У справі № 1/60 банк не є боржником. Позивач є клієнтом банку, а не кредитором. Введення мораторію не впливає на зобов'язання банку з проведення розрахункових операцій при наявності грошових коштів у клієнта банку за відсутністю розпорядження тимчасового адміністратора про припинення або зупинення операцій. Рішення набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню.

Керуючись ст.ст. 121І Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                 У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” м. Київ в особі Калінінської філії в м. Донецьк на дії посадових осіб відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Суддя                                                                                            Азарова З.П.